ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 р.
№ 36/165
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. -головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Державного комунального підприємства "Кінотеатр
імені Ю.О. Гагаріна", м. Київ, на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року у справі
№ 36/165 Господарського суду м. Києва за позовом Державного
комунального підприємства "Кінотеатр імені Ю.О. Гагаріна", м.
Київ, до Приватного підприємця -ОСОБА_1, м. Київ, про виселення
з приміщення,
за участю представників сторін:
позивача:-не з'явився;
відповідача:-не з'явився,
в с т а н о в и в:
У березні 2006 року позивач -ДКП "Кінотеатр імені Ю.О.
Гагаріна" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ПП
ОСОБА_1 про виселення з приміщення.
Вказував, що 30.12.2004р. між ним та відповідачем укладено
договір оренди нерухомого майна строком до 31.12.2005р.
Посилаючись на те, що відповідачем до цього часу об'єкт
оренди не звільнено та не передано по акту прийому-передачі,
позивач просив прийняти рішення про виселення відповідача з
орендованого приміщення.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10 травня 2006 року
(суддя Трофименко Т.Ю.) в задоволенні позовних вимог відмовлено
повністю.
Рішення мотивоване тим, що оскільки позивач в письмовій формі
не звертався до відповідача про зміну або припинення дії договору
оренди нерухомого майна, то договір на підставі ст. 17 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах,
які були передбачені договором.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17
серпня 2006 року (колегія суддів у складі: Губенко
Н.М. -головуючий, Барицької Т.Л., Ропій Л.М.) рішення суду
залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом
норм матеріального та процесуального права, просить постанову
апеляційної інстанції скасувати, та прийняти постанову, якою
задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку
встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним
вимогам, оскільки грунтуються на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2004р. між
сторонами по справі укладено договір оренди нерухомого майна
строком до 31.12.2005р.
В п. 6.6 договору зазначено, що даний договір припиняє свою
дію або розривається достроково в разі: закінчення строку, на який
його було укладено; невиконання однією з сторін своїх зобов'язань
за договором; за згодою сторін; в разі реорганізації чи ліквідації
юридичної особи однієї з сторін; з ініціативи однієї з сторін, з
обов'язковим попередженням про це іншої сторони не менше, ніж за
два тижні, в інших випадках, передбачених договором та
законодавством.
Частиною 6 ст. 283 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що до
відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
договір
оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із
сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав,
передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
для розірвання
договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього
Кодексу.
Частиною 1 ст. 188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що
зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому
порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або
договором.
Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та ст. 17 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
строк договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі
відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов
договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії
договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих
самих умовах, які були передбачені договором.
Статтею 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що договір
може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї
із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в
інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є
таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим
шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона
розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої
відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на
таку відмову встановлено договором або законом, договір є
відповідно розірваним або зміненим.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем в
порушення ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано доказів
порушення відповідачем істотних умов договору, що тягне за собою
його дострокове розірвання та виселення відповідача з орендованого
приміщення.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про
те, що договір оренди нерухомого майна, укладений сторонами
30.12.2004р., на строк до 31.12.2005р., у зв'язку з відсутністю
заяв про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного
місяця після закінчення строку дії договору вважається продовженим
на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені
договором, тому підстав для виселення відповідача з орендованого
приміщення не вбачається.
На підставі встановлених фактичних обставин судами попередніх
інстанцій з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно
застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини
та обгрунтовано відмовлено в позові.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого
підтвердження, грунтуються на неправильному тлумаченні змісту ст.
17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, яким встановлено порядок продовження дії договору, в
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та
обгрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного комунального підприємства
"Кінотеатр імені Ю.О. Гагаріна" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
17 серпня 2006 року у справі № 36/165 залишити без змін.
Головуючий Л.П. Невдашенко
Судді М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська