ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 р.
№ 20-2/146
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б.-головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.I.
за участю представників:
позивача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
відповідача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Севастопольської квартирно -експлуатаційної частини морська
Міністерства оборони України
на постанову
від 23.08.2006 Севастопольського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 20-2/146 господарського суду м. Севастополя
за позовом
Військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах
держави в особі - Міністерства оборони України; - Головного
квартирно -експлуатаційного управління Міністерства оборони
України; - Севастопольської квартирно -експлуатаційної частини
морська
до
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про
стягнення 10563, 51 грн. та розірвання договору оренди
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до
господарського суду м. Севастополя в інтересах держави в особі
Міністерства оборони України, Головного
квартирно -експлуатаційного управління Міністерства оборони
України, Севастопольської квартирно -експлуатаційної частини
морська з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати у
розмірі 10563, 51 грн. та розірвання договору оренди окремо
визначеного нерухомого майна НОМЕР_1/ГоловКЕУ від 08.12.2003,
укладеного між Міністерством оборони України в особі Головного
квартирно -експлуатаційного управління Міністерства оборони
України та СПД ОСОБА_1, на підставі умов договору та статей 525,
526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням
відповідачем договірних зобов'язань щодо внесення орендної плати
відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 20.05.2006
року відповідачу нарахована заборгованість у сумі 10563,51 грн.,
що відповідно до пункту 10.8 договору є підставою для дострокового
його розірвання на вимогу орендодавця.
У відзиві на позовну заяву, відповідачем визнано правомірною
вимога позивача стосовно наявності заборгованості з орендної плати
в сумі 10563,51 грн., у зв'язку з чим були надані докази
добровільного погашення заборгованості у повному обсязі.
Проте, відповідач вважає вимоги позивача щодо розірвання
договору оренди у зв'язку з відмовою відповідача від виконання
зобов'язань з оплати орендної плати такими, що не підлягають
задоволенню, оскільки заборгованість погашена.
10.07.2006 року позивачем подано клопотання про припинення
провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
зв'язку з повним погашенням заборгованості відповідачем.
Рішенням господарського суду м. Севастополя (суддя Шевчук
Н.Г.) в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з
орендної плати за договором НОМЕР_1 від 08.12.2003 провадження у
справі припинено. В іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи рішення стосовно припинення провадження у справі,
господарський суд зазначив, що погашення відповідачем суми боргу є
підставою відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
для припинення
провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Ухвалюючи судове рішення в частині відмови у задоволенні
позовних вимог щодо розірвання договору оренди, господарський суд
дійшов висновку, що у зв'язку з повним погашенням відповідачем
заборгованості з орендної плати незначне порушення строків її
внесення не може вважатися істотним порушенням умов договору, а
відтак позовні вимоги у цій частині не обгрунтовані та не
підлягають задоволенню.
За апеляційною скаргою Севастопольської
квартирно -експлуатаційної частини морська Міністерства оборони
України Севастопольський апеляційний господарський суд переглянув
рішення господарського суду м. Севастополя в апеляційному порядку
та постановою від 23.08.2006 року залишив його без змін з тих же
підстав.
Севастопольська квартирно -експлуатаційна частина морська
Міністерства оборони України подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 23.08.2006, в якій просить
рішення та постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти
нове рішення, посилаючись на порушення та неправильне застосування
судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а
саме статей 525, 526, пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
У касаційній скарзі заявник звертає увагу суду на те, що
відповідно до пункту 10.8 договору, сторони погодились, що договір
може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо
орендар, у тому числі, не вніс плати за цим договором протягом 3-х
місяців з дня закінчення строку платежу.
Прострочення зі сплати орендної плати у чотири місяці є, на
думку заявника, у даному випадку істотним порушенням умов спірного
договору.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково
з таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція виходить з обставин
встановлених судом першої та апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи 08.12.2003
року між Міністерством оборони України в особі Головного
квартирно -експлуатаційного управління Міністерства оборони
України та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було
укладено договір оренди НОМЕР_1/ГоловКЕУ нерухомого військового
майна розташованого у військовому містечку № Б-1 Севастопольського
гарнізону.
Строк дії договору з 08.12.2003 р. до 08.12.2023 р.
Відповідно до розрахунку заборгованості з орендної плати,
компенсації частини податку на землю, пені та штрафу за даним
договором, станом на 20.05.2006 за відповідачем утворилась
заборгованість у сумі 10563, 51 грн. за період з січня по квітень
2006 року.
Вказана заборгованість під час розгляду справи у
господарському суді першої інстанції відповідачем була погашена у
повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення від 21.05.2006
та 21.06.2006 року (а.с. 36-48). У зв'язку з чим провадження у
справі в цій частині було припинено на підставі пункту 1-1 статті
80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Стосовно судових рішень в частині відмови у задоволенні
позовних вимог щодо розірвання спірного договору оренди, судова
колегія вважає за необхідне зазначити, що суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що у зв'язку з погашенням
заборгованості з орендної плати, незначне порушення відповідачем
строків виконання зобов'язань не може вважатися істотним
відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Проте, з таким висновком погодитися не можна з наступних
підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння
відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом.
За приписами пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
договір може бути змінено або розірвано за рішенням
суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення
договору другою стороною та в інших випадках, встановлених
договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною
договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною
мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні
договору.
У пункті 10.8 спірного договору сторони погодили, що цей
договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця,
якщо орендар, зокрема, не вніс плати протягом 3-х місяців з дня
закінчення строку платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, зміст позовних вимог
зводиться до стягнення заборгованості з орендної плати в сумі
10563, 51 грн., та розірвання договору відповідно до умов пункту
10.8 цього договору.
При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
з'ясування підстави заявлених позовних вимог стосовно їх
обгрунтованості та відповідності умовам договору та приписам
відповідних норм діючого законодавства не були предметом розгляду
під час здійснення судового провадження, ані в суді першої
інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.
Вирішуючи даний спір, в частині щодо розірвання
спірного договору, судам необхідно було, насамперед, з'ясувати
правову природу спірних відносин та встановити наявність або
відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 651
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, за якими договір можу бути
розірваний за умовами, визначеними у договорі.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським
судом м. Севастополя та Севастопольським апеляційним
господарським судом при розгляді справи та прийнятті судових
рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки
всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору,
свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве
значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню
з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.
Севастополя.
Під час нового розгляду справи господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати
і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно
оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті.
Керуючись статтями 43, 107, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду м. Севастополя від 10.07.2006р.
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.08.2006р. у справі №20-2/146 скасувати в частині відмови у
позові щодо розірвання договору оренди, і в цій частині справу
направити на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.
Решту рішення та постанови залишити без змін.
Касаційну скаргу Севастопольської квартирно -експлуатаційної
частини морська Міністерства оборони України задовольнити
частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач