ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 р.
№ 10/2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької Л. Рогач
за участю представників:
Позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином.
Відповідачів
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
та Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2
на постанову
від 10.07.2006 року Львівського апеляційного господарського
суду.
у справі
№ 10/2 господарського суду Рівненської області.
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2
до про
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
стягнення 8803,72грн.
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2
звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про
стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1 8803,72грн. неустойку за прострочення терміну усунення
недоліків товару, неотриманий прибуток, моральну шкоду та
зобов'язання відповідача замінити товар або повернути кошти.
На вимогу суду позивач уточнив позовні вимоги та просив
стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1 неустойку, неотриманий прибуток, а також зобов'язати
повернути кошти в розмірі вартості плотера - 6396грн.
Рішення від 31.05.2005року господарського суду Рівненської
області та постанова від 12-22.09.2005року Львівський апеляційний
господарський суд у даній справі скасовані постановою від
31.01.2006 року Вищого господарського суду України, а справа
направлена на новий розгляд до господарського суду Рівненської
області.
Під час нового розгляду справи позивач подав уточнення суми
позовних вимог, де просить стягнути з відповідача 6396 грн.
вартості неякісного товару (принтера - плотера), 5445,35 грн.
неотриманого прибутку, 3935,68 грн. збитків пов'язаних з
додатковими витратами на придбання якісного плотеру та 11640,72
грн. пені за прострочення терміну гарантійного ремонту.
Рішенням господарського суду Рівненської області від
28.04.2006р. позов було задоволено частково. Стягнуто з підприємця
ОСОБА_1 на користь підприємця ОСОБА_2 6396 грн. вартості
принтера-плотера, 5445,35 грн. не отриманого прибутку.
Постановою Львівського апеляційного Господарського Суду від
10.07.2006 року рішення господарського суду Рівненської області
скасоване в частині стягнення з відповідача коштів в розмірі 5445,
35 грн. не отриманого прибутку, в решті рішення залишено без
змін.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1
подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на
постанову Львівського апеляційного господарського суду, в якій
просить рішення та постанову скасувати, та прийняти рішення про
відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник зазначає, що місцевий суд та суд апеляційної
інстанції припустились порушень статті 4-7, 84 Господарського
процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
посилаючись на неіснуючі письмові докази про триразовий вихід з
ладу придбаного товару під час гарантійного терміну та відповідно
прийом принтера-плотера НР в ремонт 08.07.2004р., 30.09.0р.,
02.12.04р, гарантійне зобов'язання за НОМЕР_4 та копію квитанції
до прибуткового касового ордеру НОМЕР_2 на суму 6396 грн., в
зв'язку з чим неправильно застосували норми частини 6 статті 269
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, 676 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2.
подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в
яких просить скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду в частині відмови у стягненні 5445, 35 грн. не
отриманого прибутку та рішення господарського суду Рівненської
області в частині відмови у стягненні 11642,72 грн. пені,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення господарським
судом норм матеріального права, а саме: пункту 2 статті 712
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та присутнього у
судовому засіданні відповідача, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають
задоволенню частково з таких підстав
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній
справі є стягнення 6396 грн. вартості неякісного товару
(принтера - плотера), 5445,35 грн. не отриманого прибутку, 3935,68
грн. збитків пов'язаних з додатковими витратами на придбання
якісного плотеру та 11640,72 грн. пені за прострочення терміну
гарантійного ремонту.
Судами як першої так і апеляційної інстанції встановлено, що,
на основі усного договору купівлі-продажу 05.03.3004р. позивач
придбав у відповідача принтер-плотер НР Оезі піе1: 43 ОС (серійний
номер НОМЕР_1) з гарантійним терміном на один рік, що
підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру
НОМЕР_2 на суму 6396 грн. (Т.1 а.с. 3) та копією гарантійного
зобов'язання НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 4). Вказаний вище принтер-плотер
на протязі гарантійного терміну тричі виходив з ладу, про що
свідчать письмові докази про прийняття його на гарантійний ремонт
від 08.07.2004р., 30.09.2004р.,
02.12.2004р. (Т. 1 а.с. 5.-8). В ремонті принтер перебував
тривалий час, з 30.09.2004р. по 05.11.2004р. та з 02.12.2004р. по
10.05.2004р.
При передачі позивачем принтера-плотера відповідачу на
гарантійний ремонт перших два рази 08.07.2004р. та 30.09.2004р.,
він був повернутий позивачу для експлуатації без жодних зауважень
та стягнення плати за ремонт. При цьому відповідач не надав суду
документів, які б свідчили про те, що принтер-плотер виходив з
ладу по вині позивача, у зв'язку з чим суди не встановили
порушення позивачем правил користування чи зберігання
принтера-плотера до 02.12.2004р.
Коли друкуючий пристрій був зданий у ремонт 02.12.2004р.,
третій раз, сервісною службою - ДП "Сервіс-Центр"ТзОВ
"Техноекс"було видано акти-заключення від 08.12.2004р., від
10.03.2005р. (т.I, а.с. 50, 52) та продубльовано ту ж причину
несправності актом-заключенням від 16.03.2005р. (а.с. 58), що для
відновлення працездатності плотера необхідно усунути забруднення
пристрою, що відбулося внаслідок використання неоригінальних
витратних матеріалів.
Приймаючи рішення та постанову суди виходили з того, що до
такого акту-заключення відповідачем не надано результатів
дослідження (перевірки, тестування, тощо) обставин в чому саме
проявилося використання неоригінальних матеріалів, та яких
конкретно витратних матеріалів.
Крім цього, позивач не був повідомлений про місце проведення
дослідження, питання які будуть ставитися, хто буде проводити це
дослідження в результаті чого не мав можливості бути присутнім при
огляді принтера-плотера та приймати участь у дослідженні пристрою
ДП "Сервіс-Центр"ТзОВ "Техноекс".
Заперечення відповідача щодо використання позивачем чорнила,
як неоригінального матеріалу судами не прийняті до уваги, оскільки
документально не підтверджені (суду не надано результатів жодних
досліджень в цій частині). Навпаки, позивачем дані обставини
спростовано, надано копії документів на придбання саме
оригінального витратного матеріалу (т. I а.с. 34-35, 70-72).
Отже суди дійшли висновку, що відповідачем не доведено
порушення позивачем правил експлуатації чи зберігання пристрою,
оскільки усні пояснення представника відповідача, які не
підтверджені жодним письмовим доказом, та акти ДП
"Сервіс-Центр"ТзОВ "Техноекс", складені в односторонньому порядку
не є належними доказами у розумінні статті 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в зв'язку з чим вимоги
позивача про стягнення вартості проданого неякісного товару є
цілком правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно стаття 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються
відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з
урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи суди дійшли висновку, що
між сторонами був укладений усний договір купівлі-продажу.
Глава 54 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
регулює
правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем та передбачає умови,
зокрема, щодо гарантії якості товару та правові наслідки передання
товару неналежної якості.
Відповідно частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
у разі істотного порушення вимог щодо якості товару
(виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення
яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу,
недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх
усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від
договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
вимагати заміни товару.
За таких обставин, враховуючи що судами встановлено факт
істотного порушення вимог щодо якості товару касаційна інстанція
вважає рішення та постанову в цій частині правильними та цілком
обгрунтованими.
В частині позовних вимог про стягнення не отриманого прибутку
в розмірі 5445,35 грн., апеляційний суд рішення господарського
суду скасував з огляду на те, що такі вимоги не підтверджені
належним чином, відповідно до вимог статті 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Долучені позивачем до
матеріалів справи копії прибуткових касових ордерів (т.2, а.с.
27-108), є доказом оприбуткування ним реальних грошових коштів, а
не доказовою базою не отриманого прибутку.
Але при цьому в порушення пунктів 7, 8 статті 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
постанові не зазначені доводи, за якими апеляційна інстанція не
погодилась з висновками суду першої інстанції з цього приводу, а
також доводи за якими апеляційною інстанцією відхилені докази, на
які посилалась перша інстанція.
Поза увагою апеляційного господарського суду також залишились
позовні вимоги про стягнення 3935,68 грн. збитків пов'язаних з
додатковими витратами на придбання якісного плотеру та 11640,72
грн. пені за прострочення терміну гарантійного ремонту та висновки
господарського суду першої інстанції в цій частині, що є також
порушенням вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з якою у процесі перегляду справи
апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково
поданими доказами повторно розглядає справу.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським
судом апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті
постанови не взято до уваги та не надано належної правової оцінки
всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору,
свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве
значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення
для справи, дає підстави для часткового скасування ухваленої у
справі постанови та передачі справи на новий розгляд в цій
частині.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 28.04.2006 року господарського суду Рівненської
області та постанову від 10.07.2006 року Львівського
апеляційного господарського суду у справі № 10/2 господарського
суду Рівненської області залишити без змін в частині стягнення з
відповідача 6396 грн.
В решті постанову від 10.07.2006 року Львівського
апеляційного господарського суду скасувати.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до
Львівського апеляційного господарського суду .
Касаційні скарги Суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 та Суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач