ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 р.
№ 142/13-06/3
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.- головуючого, Кота О.В., Владимиренко С.В., перевіривши
матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою
відповідальністю "Вінмарт" на рішення господарського суду
Київської області від 14 липня 2006 року та постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 3 серпня 2006
року у справі №142/13-06/3 господарського суду Київської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмарт"
(далі - Товариство) до фермерського господарства "Росинка" (далі -
Господарство), Бориспільської районної державної адміністрації
(далі - Райдержадміністрація), за участю 3-іх осіб: Гнідинської
сільської ради, Бориспільського районного відділу земельних
ресурсів про визнання недійсним договору купівлі-продажу землі від
5 серпня 2004 року та визнання недійсним державного акту на право
власності на земельну ділянку,
за участю представників:
позивача - Ваколюк Б.В.;
відповідача -Збаращенко Н.С., Багрій К.В.;
третіх осіб -не з'явились;
встановив:
Рішенням господарського суду Київської області від 14 липня
2006 року (судді Коротун О.М., Карпечкін Т.П., Кошик А.Ю.) в
задоволенні позову Товариству відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 3 серпня 2006 року (судді Зеленіна Н.I.,
Агрикова О.В., Корсакова Г.В.) рішення господарського суду
Київської області від 14 липня 2006 року залишено без змін.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та
постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства.
Перевіривши повноту встановлення господарськими судами
обставин справи та правильність застосування норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, 05 серпня 2004 року між
Райдержадміністрацією та Господарством укладено договір
купівлі-продажу землі (далі - Договір), зареєстрований в реєстрі
нотаріальних дій за № 3446.
Згідно положень п. 1.1 договору Господарство набуває у
власність земельну ділянку загальною площею 100,0 га сіножатей, що
знаходиться в адміністративних межах Гнідинської сільської ради
Бориспільського району Київської області, яка надана у
користування Господарству для ведення фермерського господарства. У
п. 1.2 і п. 1.3 визначається, що земельна ділянка відноситься до
земель сільськогосподарського призначення, а її цільове
призначення -для ведення фермерського господарства.
Площа земельної ділянки не перевищує передбачений п. 13
Перехідних положень Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
максимальний розмір земельних ділянок сільськогосподарського
призначення, які можуть набуватися у приватну власність, тобто 100
га.
У договорі також вказано, що земельна ділянка вільна від
капітальних будівель.
Грошова оцінка земельної ділянки становить 457 043,00 грн.
В пункті 3.1 договору визначено порядок дій, необхідні для
оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку.
Пунктом 4 договору регулюється питання виникнення права
власності, а саме: право власності на земельну ділянку переходить
до Господарства з моменту одержання ним на підставі цього договору
Державного акта на земельну ділянку.
Згідно п. 8.1 договір вступає в дію з моменту підписання
сторонами та його державної реєстрації.
Невід'ємною частиною договору є план (схема) земельної
ділянки.
Апеляційним господарським судом встановлено, що договір
підписано повноважними представниками та зареєстровано відповідно
до вимог чинного законодавства.
21 жовтня 2004 року Господарству видано Державний акт серії
ЯА № 220773 на право власності на земельну ділянку, який
зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право
власності на землю та на право постійного користування землею,
договорів оренди землі за № 2.
Відповідно до п. 12 розділу X "Перехідні положення"
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
(в редакції чинній на
момент укладенні спірного договору) до розмежування земель
державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження
землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у
приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні,
міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи
виконавчої влади.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 1 Закону України "Про місцеві
державні адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
місцева державна адміністрація
є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів
виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх
повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної
адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує
повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Оскільки земельна ділянка до її продажу Господарству
перебувала у державній власності і розташована на території
Бориспільського району Київської області за межами населених
пунктів, повноваження з її продажу чинним законодавством віднесені
до компетенції Райдержадміністрації, яка і укладала спірний
договір.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок
державної, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти,
які підлягають приватизації, та комунальної власності для потреб,
визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними
адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або
органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
На підставі розпорядження Райдержадміністрації від 12 липня
2004 року № 553 "Про продаж земельної ділянки
сільськогосподарського призначення Фермерському господарству
"Росинка" в адмінмежах Гнідинської сільської ради" укладено
спірний договір, який посвідчено у відповідності до вимог ч. 7 ст.
128 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
нотаріально.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 130 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
покупцями земельних ділянок сільськогосподарського
призначення для ведення товарного сільськогосподарського
виробництва можуть бути юридичні особи України, установчими
документами яких передбачено ведення сільськогосподарського
виробництва.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта
підприємницької діяльності -юридичної особи Фермерського
господарства "Росинка" організаційно-правовою формою Господарства
є фермерське господарство.
Судом другої інстанції також встановлено, що спірний договір
містить всі, передбачені статтею 132 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, істотні умови для договорів даного виду.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочином є
дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних
прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1- ч. 5 ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміст
правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного
законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка
вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної
дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і
відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі,
встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне
настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -
третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 210 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку
купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок,
визнаються недійсними за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
право власності на земельну ділянку і право постійного
користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
право власності та право постійного користування на
земельну ділянку виникає після одержання її власником або
користувачем документа, що посвідчує право власності чи право
постійного користування земельною ділянкою, та його державної
реєстрації.
Апеляційним господарським судом встановлено, що спірний
Договір укладено з дотриманням норм матеріального права, а також
зареєстрований у відповідності до встановленого законодавством
порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Апеляційним господарським судом встановлено і підтверджується
матеріалами справи, що спірний Державний акт видано Бориспільською
РДА в межах встановленої компетенції та у спосіб, що передбачений
чинним законодавством.
Матеріали справи свідчать про те, що апеляційним
господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх
сукупності і підставно застосовано норми процесуального та
матеріального права.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваного судового акту.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Київської області від 14 липня
2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 3 серпня 2006 року у справі №142/13-06/3
залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Вінмарт" -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Козир
судді О. Кот
С. Владимиренко