ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 р.
№ 24/178/06 ( rs41899 ) (rs41899)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів
Добролюбової Т. В.
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
Розглянувши матеріали касаційної скарги
Державного підприємства дослідного господарства "Новатор"
Iнституту олійних культур Української академії аграрних наук
на рішення
від 06.07.2006 року
господарського суду Запорізької області
у справі
№ 24/178/06 ( rs41899 ) (rs41899)
за позовом
Державного підприємства дослідного господарства "Новатор"
Iнституту олійних культур Української академії аграрних наук
до
Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна
про
стягнення 113905,00 грн.
Представники сторін не реалізували право на участь у розгляді
касаційної скарги про день, час і місце розгляду якої повідомлені
судом вчасно.
Державним підприємством дослідним господарством "Новатор"
Iнституту олійних культур Української академії аграрних наук у
березні 2006 року заявлено позов, з урахуванням змін, про
стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.
Ватутіна насіння гібридного соняшнику "Запорізький 28" в кількості
9500 кг через неналежне виконання відповідачем умов договору від
доповідач: Добролюбова Т.В.
18.05.04 №18/5 про надання послуг з вирощування насіння
олійних культур. В обгрунтування вимог, позивач посилався, на
порушення відповідачем умов, які встановлені пунктами 2.1.1,
2.2.2, 2.2.4 названого договору та приписів статей 525, 526, 901,
906 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
06.07.2006, ухваленим суддею Пасічник Т.А., у задоволенні позовних
вимог відмовлено. Мотивуючи рішення, суд послався на відсутність у
позивача акта виконаних робіт та рахунку, які відповідно до умов
спірного договору є підставою для розрахунку між сторонами. Крім
того, судом встановлено, що названий договір за своєю правовою
природою є договором підряду. Однак, відповідно до приписів
чинного законодавства договір підряду, який не містить істотної
умови -ціни роботи, яку повинен був виконати відповідач,
вважається неукладеним. Водночас, суд зазначив, що змінивши
позовні вимоги позивач одночасно змінив підстави та предмет
позову, чим порушив приписи статті 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Державне підприємство дослідне господарство "Новатор"
Iнституту олійних культур Української академії аграрних наук
звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить рішення у справі скасувати, як прийняте з
порушенням приписів матеріального та процесуального права, а
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник вважає, що ухвалюючи судовий акт у справі, суд першої
інстанції порушив приписи статей 627,632, 843 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
. Крім того, в обгрунтування касаційної скарги,
скаржник посилається на не прийняття до уваги судом його доводу
про наявність у спірному договорі такої істотної умови як ціна,
котра визначається відповідно до акта виконаних робіт. При цьому,
заявник зазначає, що висновок суду про порушення приписів статті
22 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
помилковим, оскільки клопотань про зміну підстав позову останнім
не заявлялось.
Від Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.
Ватутіна відзив на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи
касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
господарським судом першої інстанції приписів чинного
законодавства, відзначає наступне.
Господарським судом першої інстанції встановлено та
підтверджено матеріалами справи, що 18.05.04 між Державним
підприємством дослідним господарством "Новатор" Iнституту олійних
культур Української академії аграрних наук - замовником та
Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім.
Ватутіна -господарством, укладено договір №18/5 про надання послуг
з вирощування насіння олійних культур. За умовами договору
замовник доручає, а господарство приймає на себе зобов'язання за
винагороду у 2004 році з наданого позивачем насіннєвого матеріалу
на власних та орендованих земельних ділянках посіяти на площі 50
га, виростити, зібрати, зберегти та передати вирощене насіння
соняшнику гібриду "Запорізький 28" замовнику. Якість відпускаємого
насіння відповідає свідоцтву, атестату на насіння, яке виписується
на підставі "Посвідчення про кондиційність насіння" Державної
насіннєвої Iнспекції. Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 укладеного
договору зумовлено, що замовник зобов'язаний забезпечити
господарство посівним матеріалом -кондиційне насіння батьківських
ліній соняшнику:ЗЛ22АхЗЛ102Б в кількості 218 кг, ЗЛ678 В у
кількості 40 кг не пізніше 30.05.04, при цьому, кінцева кількість
насіння, переданого останньому підтверджується товарною накладною.
Разом з тим, підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 названого договору
передбачено, що господарство зобов'язано здійснити посів на площі
50 га та виростити насіння гібридного соняшнику "Запорізький-28"
за власні кошти, власною технікою та своїми силами. Умовами
укладеного договору, зокрема підпунктом 2.1.3 зумовлено здійснення
замовником контролю за технологічними операціями з виробництва
насіння гібридного соняшнику в господарстві, виконання яких
підтверджується підписанням акта за кожним етапом роботи. Згідно
підпункту 2.1.4 пункту 2.1 замовник зобов'язаний бути присутнім на
початку та завершенні окремих етапів виробничого циклу, а саме:
при появі сходів, цвітінні, збиранні врожаю, очищенні та сушці
насіння і разом з цим, брати участь при оформленні актів про стан
незавершеного виробництва, актів апробації, актів прийому-передачі
виконаних робіт. Увесь вирощений врожай господарство повинно
передати замовнику, але не менше 12500 кг в строк до 01.11.04, як
встановлено підпунктом 2.2.4 пункту 2.2 договору. Розділом 2
спірного договору визначено зобов'язання господарства з
дотримування технології вирощування, очищення, сушки, зберігання
насіння відповідно до діючих рекомендацій і стандартів; у
триденний термін повідомляти замовника про факти часткового
пошкодження, гибелі посівів, врожаю, отриманої продукції з метою
проведення сумісної експертизи з визначення причин загибелі або
пошкодження та оформлення відповідних актів з повідомленням
замовника телефонограмою, телефаксограмою про початок і закінчення
посіву, сортопрочистки, апробації, збору вирощеного насіння.
Розділом 3 названого договору сторони узгодили порядок проведення
розрахунків, домовилися, що підставою для проведення розрахунків є
акт виконаних робіт, підписаний сторонами. Після надання послуг з
виробництва насіння гібридного соняшнику та доставки його на склад
замовника, останній відповідно до акта виконаних робіт та
виставленого рахунку здійснює остаточний розрахунок. Предметом
позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про
стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.
Ватутіна насіння гібридного соняшнику "Запорізький 28" в кількості
9500 кг на підставі договору від 18.05.04 №18/5 про надання послуг
з вирощування насіння олійних культур. У пункті 1 статті 628
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що зміст договору
становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та
умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного
законодавства. Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
сторони є вільними в укладенні договорів,
виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є
обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх
заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання,
враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення
загальногосподарського інтересу. Відмовляючи у задоволенні
позовних вимог, господарський суд першої інстанції, дійшов
висновку про те, що правовою природою спірного договору є договір
підряду. Проте, колегія суддів звертає увагу, що при визначенні
правової природи договору слід виходити не лише з назви договору,
а із предмету договору, в даному випадку предметом договору є дії
господарства з вирощення, зібрання, зберігання та передачі
вирощеного насіння соняшнику гібриду "Запорізький 28" замовнику.
Разом з тим, визнаючи вказану угоду неукладеною, суд посилався на
відсутність у спірному договорі такої істотної умови як ціна
роботи, однак не звернув увагу на те, що вирішення цього питання у
такий правовий площині не відповідає способам захисту цивільних
прав, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. Відповідно до приписів частини 8 статті 181
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
у разі якщо сторони не
досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий
договір вважаться неукладеним, таким, що не відбувся. Якщо одна з
сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові
наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. При цьому колегія суддів зазначає, що місцевий
господарський суд, визначивши правову природу договору, не
врахував, що до істотних умов договору відносяться лише такі, без
яких договір є настільки неконкретизованим, що кожна із сторін не
зможе чітко визначити, які саме дії вона має здійснити і що вправі
вимагати від іншої сторони. Суд першої інстанції повинен був
з'ясувати наявність обставин, достатніх для визнання названого
договору неукладеним та врахувати, що на виконання спірного
договору сторони вчинили певні дії, що підтверджуються матеріалами
справи, які спрямовані на його часткове чи повне виконання, що
свідчить про домовленість сторін укласти договір на відповідних
умовах, зафіксованих у договорі та підтверджуються їх власними
діями. Так, суд першої інстанції зазначає і даний факт не
заперечується відповідачем, що дослідним господарством згідно
накладної від 18.05.04 №46 відпущено відповідачу насіння
батьківської лінії соняшнику ЗЛ22АхЗЛ102Б в кількості 218 кг та
ЗЛ678В у кількості 40 кг. При цьому матеріали справи містять
документи надані відповідачем, а саме: Акт від 11.08.04 №24 про
контрольне обстеження засівів на ділянках гібридизації,
розмноження ліній і сортів сільськогосподарських культур та
накладну від 09.02.05 №5 про передачу позивачу 3000 кг насіння
соняшнику "Запорізький 28". Отже, не можна вважати неукладеним
договір, в якому відсутня істотна умова, якщо сторони підписали
цей договір та вчинили дії, які свідчать про прийняття його до
виконання. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відсутня
умова договору може бути визначена на підставі змісту актів
цивільного законодавства та різних правових актів, відповідно до
звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться до
відповідних договорів, або шляхом його тлумачення у разі
виникнення спору саме з такої підстави. Відтак, висновок
господарського суду першої інстанції про неукладеність спірного
договору є передчасним та таким, що спростовується наявними в
матеріалах справах доказами. Разом з цим, посилання скаржника на
помилковість висновку господарського суду першої інстанції про
одночасну зміну позивачем підстави та предмету позову вважається
правомірним, з огляду на наступне. Відповідно до приписів статті
22 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або
предмет позову. Предметом позову є певна матеріально-правова
вимога позивача до відповідача. Підставою позову визнається
фактична обставина, на якій грунтується вимога позивача. Зміна
предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до
відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, якими
позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. Як вбачається з
матеріалів справи, первісно позивач звернувся до господарського
суду з вимогою про стягнення з відповідача 113 905 грн. вартості
неповернутого насіння за договором №18/5 від 18.05.04. Згідно
письмової заяви про уточнення позовних вимог позивач просив
стягнути з відповідача насіння гібридного соняшнику "Запорізький
28" в кількості 9500 кг у зв'язку з невиконанням умов того ж
договору. Відтак, позивачем змінено лише предмет позову, оскільки
обставинами, якими позивач обгрунтовує свою вимогу є порушення
відповідачем договору від 18.05.04 №18/5. Відповідно до роз'яснень
Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови
від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення
є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив
справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин. Оскільки
передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає
скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до
господарського суду Запорізької області.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
належним чином дослідити умови договору, обставини справи і в
залежності від встановленого, прийняти законне рішення.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.06
у справі №24/178/06 ( rs41899 ) (rs41899)
скасувати. Справу скерувати на
новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Касаційну скаргу Державного підприємства дослідного
господарства "Новатор" Iнституту олійних культур Української
академії аграрних наук задовольнити .
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т. Гоголь
Л.Продаєвич