4/161 Про стягнення заборгованості за договором про поставку комунікаційного устаткування - Текст документа

Дочірнє підприємство "Сіменс Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Телеком" 135436,19 грн. заборгованості за договором № 7А 401223 від 16.02.2005 року про поставку комунікаційного устаткування, серед яких 46523,00 грн. основного боргу, 13132,42 грн. пені, 5762,26 грн. індексу інфляції та 70018,51 грн. річних.

В засіданні суду 25.04.2006 року позивач уточнив свої позовні вимоги, у зв'язку із сплатою відповідачем основного боргу у сумі 46523,00 грн. та допущеною помилкою в розрахунку суми позовних вимог, просив

-Доповідач Гоголь Т.Г.

стягнути з відповідача пеню в сумі 13132,42 грн., інфляційні втрати в сумі 5163,56 грн. та відсотки річних у сумі 70018,51 грн. за договором № 7А401223 від 16.02.2005 року про поставку комунікаційного устаткування.

Господарський суд міста Києва рішенням від 25.04.2006 року (суддя Борисенко I.I.) позов задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Телеком" на користь Дочірнього підприємства "Сіменс Україна" 6629, 32 грн., 5163,56 грн. індексу інфляції, 70018,51грн. річних, 1283,34 грн. державного мита та 108, 75 грн. інформаційних витрат. В цій частині рішення вмотивоване тим, що права позивача були порушені неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, у зв'язку з чим правомірним є стягнення з відповідача сум інфляційних збитків, річних, пені передбачених пунктом 9.3 договору. В частині стягнення основного боргу провадження у справі припинено, у зв'язку із відсутністю предмета спору. Вимогу про стягнення з відповідача пені задоволено частково з урахуванням скорочених строків позовної давності.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 18.07.2006 року ( судді Андрієнко В.В., Капацин Н.В., Студенець Н.В.) рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2006 року залишив без змін, з тих самих підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро Телеком" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року скасувати в частині стягнення 100 % річних та постановити нове рішення, яким розмір відсотків зменшити. Скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 32, 45 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та зазначає, що статтею 233 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суду надано право зменшити розмір штрафних санкцій.

У відзиві на касаційну скаргу Дочірнє підприємство "Сіменс Україна" просить залишити прийняту у справі постанову без змін, як законну та обгрунтовану, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в рішенні господарського суду міста Києва та постанові Київського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарським судом міста Києва встановлено та підтверджено Київським апеляційним господарським судом, що між Дочірнім підприємством "Сіменс Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Телеком" був укладений договір № 7А401223 від 16.02.2005 року, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу комунікаційне устаткування, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити його.

Згідно з розділом 3 договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування відповідачем на рахунок позивача двох платежів в розмірі 50% вартості устаткування, а саме згідно з пунктом 3.1.1 договору перша половина вартості устаткування в розмірі 95364грн. сплачується покупцем потягом 10 днів з моменту підписання договору; згідно з пунктом 3.1.2 договору друга половина вартості устаткування в розмірі 95364грн. перераховується покупцем потягом 30 днів з моменту оплати першого платежу, передбаченого пунктом 3.1.1 договору.

Пунктом 9.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення терміну виконання грошових зобов'язань, відповідач повинен сплатити позивачу суму богу з урахуванням 100% річних, що складає 70018,51 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

В ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлено і не заперечується відповідачем, що позивач виконав свої договірні зобов'язання, в обумовлені договором строки поставив відповідачу устаткування (телекомунікаційна система Нісоm 300 виробництва фірми SIEMENS (Німеччина) та додаткове обладнання, що входить в комплект постачання) за накладними № 3001244 від 18.02.2005 року та № 3001807 від 18.04.2005 року, та довіреностями серії ЯИГ № 275956 від 18.02.2005 року, № 275979 від 18.04.2005 року, на загальну суму 190728,00 грн.

Натомість відповідачем зобов'язання за договором в повному обсязі виконані не були, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за несвоєчасну оплату поставлених товарів у розмірі 46523,00 грн. На вказану заборгованість нарахована пеня в сумі 13132,42 грн., інфляційні втрати в сумі 5163,56 грн. та відсотки річних у сумі 70018,51 грн.

До початку розгляду справи відповідач сплатив основний борг у сумі 46523,00грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

За змістом частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (435-15) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 3 статті 692 названого Кодексу у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, в розмірі встановленому договором або законом ( стаття 625 Цивільного кодексу України (435-15) ).

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Враховуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Телеком" своїх зобов'язань за договором № 7А401223 від 16.02.2005 року в частині оплати за поставлений товар, беручи до уваги викладені вище норми законодавства та умови укладеного договору, касаційна інстанція визнає правомірним висновок господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6629 грн. 32 коп. грн. пені, 5163 грн. 56 коп. інфляційних втрат, 70018 грн. 51 коп. річних,

Вимогу скаржника щодо зменшення річних процентів, з посиланням на те, що статтею 233 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суду надано право зменшити розмір штрафних санкцій, судова колегія касаційної інстанції вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 233 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) дійсно передбачене право суду з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Проте, як вірно зазначив в постанові апеляційний господарський суд, визначений сторонами розмір річних є саме платою за користування чужими грошима, а не штрафною санкцією за невиконання зобов'язання.

Окрім того Вищий господарський суд України зазначає, що згідно з вимогами статті 179 Господарського кодексу України (436-15) при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать закону. Як вбачається з матеріалів справи розмір відсотків було визначено сторонами в укладеному договорі. Наведеним спростовуються доводи викладені відповідачем в касаційній скарзі.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 частини 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П ОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року у справі № 4/161 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Телеком" -без задоволення.