Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддів

Козир Т.П.

Кота О.В.

Владимиренко С.В.

розглянувши касаційну скаргу

відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс"

На рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року

у справі № 2-5/10930

за позовом

приватного підприємства "Город один"(далі -Підприємство)

До

відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс"(далі - Товариство)

Про

усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

за участю представників:

позивача - Буянов М.А.;

відповідача - Нікітін В.А.,

встановив:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2006 року (суддя Гаврилюк М.П.) позов задоволено; зобов'язано усунути перешкоди в користуванні Підприємством земельною ділянкою, площею 0,1га, розташованою за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська/Фрунзе; зобов'язано Товариство звільнити земельну ділянку, площею 0,1га, розташовану за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська/Фрунзе; стягнуто судові витрати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, оскільки ними невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в позові Підприємству відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Господарські суди, задовольняючи позов, виходили з наступного.

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 1017 від 28 травня 2004 року, фірмі "Iса Плюс", правонаступником якої є Підприємство, був наданий дозвіл виконувати заходи щодо оформлення земельної ділянки, площею 0,1 га, розташованого по вул. Київській/Фрунзе у м. Сімферополі; у відповідності з пунктом 5 рішення № 1017 від 28 травня 2004 року, відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (як попереднього орендатора спірного майна) було зобов'язано внести зміни у правовстановлюючі документи на користування землею, у зв'язку з вилученням частини території по вул. Київській/Фрунзе; на підставі Рішення 35 сесії 4 скликання Сімферопольської міської ради № 502 від 23 грудня 2005 року, 11 січня 2006 року між Сімферопольською міською радою та Підприємством укладено Договір оренди на земельну ділянку площею 0,1 га по вул. Київська/Фрунзе у місті Сімферополі для будівництва автозаправної станції.

Посилаючись на вказані рішенні Сімферопольської міської ради, господарські суди не врахували, що при постановленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог норм процесуального права про їх належність і допустимість.

Так, Сімферопольська міська рада рішенням, на яке посилаються господарські суди, вилучила спірну ділянку у Товариства. Проте, господарські суди не врахували наступні норми матеріального права, приймаючи як належний доказ рішення Сімферопольської міської ради від 28 травня 2004 року за № 1017.

Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України (2768-14) права власників земельних ділянок і землекористувачів (у тому числі орендарів) охороняються законом.

Разом з тим статті 31, 32, 33 та 34 цього Кодексу надають відповідним радам право у разі необхідності вилучати (викупати) земельні ділянки чи їх частки з метою передачі їх у власність або надання у користування іншим особам у випадках і у порядку, передбачених цими статтями.

Вилучення (викуп) земельної ділянки чи її частки є однією з підстав припинення права власності і права користування землею і на підставі пункту 9 частини першої статті 27 Земельного кодексу України (2768-14) і може відбуватися виключно за згодою власника або землекористувача.

У разі відмови власника землі чи землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки це питання вирішується у судовому порядку за заявою відповідної ради.

Згода власника землі і землекористувача на вилучення (викуп) земельної ділянки чи її частки повинна бути дана у письмовій формі, а у разі прийняття відповідною радою такого рішення без згоди власника чи землекористувача, заінтересована особа має право на звернення до господарського суду з заявою про визнання цього рішення недійсним.

Отже, питання згоди Товариства на вилучення у нього земельної ділянки не перевірялось.

Крім того, відповідачем в апеляційній інстанції було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з оскарженням рішень Сімферопольської міської ради, які покладені в основу рішення місцевого господарського суду в даній справі.

Проте, апеляційним господарським судом, в порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) зроблено посилання на докази, які оскаржувались у встановленому законом судовому порядку.

Разом з тим, 17 серпня 2006 року до прийняття апеляційним господарським судом у даній справі постанови господарським судом Автономної Республіки Крим у справі № 2-13/11441-2006А винесено постанову, якою визнані нечинними та скасовані рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради: від 28 травня 2004 року № 1017 - в частині згоди по оформленню ділянки для будівництва АЗС та в частині вилучення земельної ділянки у Товариства площею 0,1 га; від 23 грудня 2005 року № 502 в частині виділення Підприємству земельної ділянки в оренду для будівництва АЗС та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1 га, укладений між Сімферопольською міською радою та Підприємством.

Оцінки вказаним обставинам апеляційним господарським судом дано не було.

Крім того, судами не досліджувалось питання кому і на якій підставі належить спірна земельна ділянка, що є підставою для правильного визначення відповідача та вирішення спору. Не встановлення вказаних обставин є порушенням норм процесуального права, зокрема ст.ст. 1,4-2, 4-3,21,22 ГПК України (1798-12) .

Приймаючи оскаржувані рішення та постанову, господарські суди зазначеного не врахували, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення місцевого та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року у справі № 2-5/10930 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.