Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Кравчука Г.А.

суддів:

Мачульського Г.М.

Шаргала В.I.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

на постанову

від

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

30.08.2006р.

у справі №21/140-06 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

до

1). Корпорації "Науково-виробничої інвестиційної групи "Iнтерпайп"

2). Закритого акціонерного товариства "Єнакіївський коксохімпром"

про

стягнення 3 715, 05 грн.

за участю представників

- позивача:

не з'явився

- відповідача-1:

не з'явився

- відповідача-2:

Марченка О.В. (довіреність №014-1958 від 19.06.06р.), -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2006р. (суддя Алмазова I.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Виноградник О.М., суддів Джихур О.В., Герасименко I.М.) в задоволенні позову відмовлено.

В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача про відшкодування з відповідача-1 збитків на суму 3 715, 05 грн., викликаних неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст. 161, 162, 164, 203, 246 Цивільного кодексу України (ред. 1963р (1540-06) .), ст.ст. 245, 246, 247, 248 Цивільного кодексу України (435-15) (ред. 2003р.).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивач та відповідач-1 не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Від позивача телеграмою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на 15.11.2006р. у зв'язку з неможливістю забезпечення явки свого представника у судове засідання.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає оскільки є необгрунтованим, саме на зазначену в ньому дату і було призначено розгляд справи про що сторони належним чином були повідомлені.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що хоча згідно ст. 203 Цивільного кодексу України (435-15) (ред. 2003р.) в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, в силу ст. 209 Цивільного кодексу України (ред. 1963р (1540-06) .) особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності (умислу або необережності), відповідно до п. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України (435-15) (ред. 2003р.) особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини, і докази в підтвердження вини відповідача-1 щодо наявності спірної вагової недостачі у зазначених вагонах у позивача відсутні, а відтак місцевий господарський суд дійшов до висновків, що позовні вимоги не підтверджені та задоволенню не підлягають.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо недоведеності складу цивільного правопорушення, необхідного для притягнення відповідача-1 до відповідальності у вигляді стягнення збитків, зазначивши також в своїй постанові, що розмір недостачі склав 9,8 тони, а абзацами 4, 6 п. 21 Iнструкції встановлено, що представнику, виділеному для участі у прийманні продукції, видається належним чином оформлене разове посвідчення на право участі в прийнятті конкретної партії продукції; видача посвідчення на будь-який період часу не допускається; посвідчення, видані з порушенням правил Iнструкції вважається недійсним, однак апеляційним господарським судом було встановлено, що представник відповідача-2 був уповноважений довіреністю від 21.02.2003р. №01-520 виданою строком на 3 місяці, тобто на період часу, без зазначення конкретних партій продукції, в прийманні яких мав право брати участь вказаний представник.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.12.2002р. між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір №91631/2002/881, на підставі якого 05.05.2003р. відповідно до накладних у 8-ми вагонах на адресу позивача надійшов коксовий горішок, вантажовідправником якого є відповідач-2. Вартість отриманого вантажу була сплачена позивачем повністю; вантаж був виданий залізницею без перевірки ваги коксової продукції у справних вагонах, без слідів втрати і пошкодження; відповідно до п. 6.1 договору прийом товару за кількістю здійснюється у відповідності з Iнструкцією "Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю", затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 (va006400-65) з доповненнями і змінами від 14.11.1974р.; за твердженням позивача приймання вантажу за кількістю виконано згідно вимог Iнструкції за участю представника відповідача-2 і виявлено вагову недостачу, загальна кількість якої встановлена при надходженні рахунку, надалі, з урахуванням норм природної втрати 1% та перерахунком за сухою вагою її розмір склав 5, 75 т на суму 3 715, 05 грн. В своїй позовній заяві позивач просить встановити належного відповідача та стягнути з належного відповідача вартість вагової недостачі коксової продукції на суму 3 715, 05 грн. В подальшому позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просив стягнути 3 715, 05 грн. як збитків з відповідача-1.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів про необхідність та правомірність застосування до спірних правовідносин положень абзаців 4, 6 п. 21 Iнструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості оскільки сторони у п.6.1 договору обумовили застосування саме цієї Iнструкції при прийомі товару. Згідно приписів п.21 ч.6 цієї інструкції посвідчення, що видане з порушенням її правил, є недійсним. Згідно приписів ст.209 ЦК УРСР (1540-06) (з урахуванням приписів п.10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) 2003р.) особа, яка не виконала зобов'язання, або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності умислу або необережності. Відповідно до ст.33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 цього кодексу визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином оскільки докази в підтвердження вини відповідача-1 щодо наявності спірної вагової недостачі у зазначених вагонах, відсутні, суд апеляційної інстанції правомірно залишив без змін рішення місцевого господарського суду, яким у позові було відмовлено.

З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст.4-3, 4-7, 43, 101 ГПК України (1798-12) у їх сукупності, дослідив подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. у справі №21/140-06 Господарського суду Дніпропетровської області -без змін.