ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 р.
№ 20/152
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів :
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2006
року
у справі
№20/152 господарського суду Донецької області
за позовом
Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до
Відкритого акціонерного товариства "Iзоляція"
про
стягнення 47507,68грн.,
за участю представників сторін від:
позивача: Мицько Р.М. -за довіреністю від 18.09.2006
відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Справа в господарських судах розглядалася неодноразово.
Рішенням господарського суду Донецької області від
24.03.2006р. (суддя Є.Мєзєнцев), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2006р.
(судді Діброва Г.I. -головуючий, Дзюба О.М., Москальова I.В.),
позов задоволено частково; стягнуто з ВАТ "Iзоляція" на користь ДК
"Газ України" НАК "Нафтогаз України" борг в сумі 4455,77грн., а
також витрати по сплаті державного мита в сумі 44,55грн. та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в
розмірі 11,06грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення та
постанову господарських судів, а справу направити на новий
розгляд, посилаючись на порушення та неправильне застосування
судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм
матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення
присутнього в судовому засіданні представника позивача, дійшла
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з встановлених у даній справі обставин.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
позивачем була здійснена поставка відповідачеві природного газу
об'ємом 813525м-3, що підтверджується актами приймання природного
газу: б/н від 31.03.2000р. за березень 2000р. -380000м-3, №1 від
01.06.2000р. за травень 2000р. -99100м-3, №1 від 30.06.2000р. за
червень 2000р. -234425м-3, №1 від 01.08.2000р. за липень
2000р. -28500м-3.
Дослідивши вищевказані акти приймання природного газу та
накази НАК "Нафтогаз України" №173 від 02.06.2000р., №142 від
28.04.2000р. та №24 від 26.01.2000р., суди встановили, що вартість
переданого позивачем відповідачеві природного газу за цими актами
становить 216505,65грн., в тому числі за березень
2000р. -125970грн., за травень 2000р. -18432,60грн., за червень
2000р. -43603,05грн., за липень 2000р. -28500грн.
Платіжним дорученням №609 від 29.09.2000р. відповідач
частково розрахувався із позивачем за отриманий газ, перерахувавши
позивачеві 212049,88грн., що підтверджується банківською випискою.
Відповідно, заборгованість відповідача складає 4455,77грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від
12.06.2003р. у справі №24/131, що набрало законної сили, визнано
недійсним договір №10/16-365 на поставку природного газу,
підписаний сторонами 21.03.2000р.
З урахуванням вказаного рішення, місцевий господарський суд,
з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо
відсутності правової підстави отримання відповідачем природного
газу у загальному обсязі 813523м-3 та виникнення зобов'язання щодо
повернення позивачеві безпідставно отриманого природного газу
вартістю 4455,77грн., або відшкодування його вартості.
Згідно із перехідними положеннями Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
норми цього кодексу застосовуються до прав та
обов'язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності,
а до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і
продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом
України ( 435-15 ) (435-15)
, застосовуються правила цього кодексу.
Суди, застосувавши приписи до ч.2 ст.1213 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, якою передбачено відшкодування вартості безпідставного
набутого майна у разі неможливості повернути його в натурі,
обгрунтовано вирішили задовольнити позов в частині стягнення
4455,77грн. вартості поставленого природного газу.
При цьому суди дійшли висновку, що позивачем не доведено факт
поставки відповідачеві природного газу на протязі квітня 2000р. в
обсязі 129870м-3.
Недоведеність поставки у квітні 2000р. також встановлено
рішенням господарського суду Донецької області від 03.10.2003р. у
справі №20/322, що набрало законної сили.
Посилання позивача в касаційній скарзі на залишення судами
поза увагою реєстру споживачів газу, як доказу у справі, є
безпідставними, оскільки вказаний реєстр був оцінений і відхилений
місцевим господарським судом, а згідно приписів частини 2 статті
111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до
юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка
доказів та встановлення обставин відхилених господарським судом
при розгляді спору.
За таких обставин, переглянута у справі постанова
апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного
законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються
непереконливими.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
04.07.2006р. у справі №20/152 залишити без змін, а касаційну
скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький