Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кравчука Г.А.,

суддів :

Мачульського Г.М.,

Шаргала В.I.

за участю представників сторін:

позивача

Мішук О.В. дов. б/н від 10.11.2006 р.

Васильєва Д.Є. дов. б/н від 10.11.2006 р.

відповідача

не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Центральної санітарно-епідеміологічної станції на водному транспорті України

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р.

у справі№16/150-06-4127 (rs112259) господарського суду Одеської області

за позовом

Центральної санітарно-епідеміологічної станції на водному транспорті України

до

Житлово-будівельного кооперативу "Шанс"

про

стягнення 18 758,22 грн.

В С Т А Н О В И В:

Центральна санітарно-епідеміологічна станція на водному транспорті України (надалі ЦСЕС на водному транспорті України) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу (надалі ЖБК) "Шанс" про стягнення 18 758, 28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ЦСЕС на водному транспорті України виконала для відповідача на вказану суму роботи, пов'язані з введенням в експлуатацію житлового будинку, збудованого ЖБК "Шанс", однак відповідач ухиляється від оплати, хоча і визнає заборгованість.

Рішенням господарського суду від 21.06.2006 року (суддя Желєзна С.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року (судді: Воронюк О.Л., Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) в позові відмовлено з підстав пропуску позивачем строку позовної давності і з огляду на те, що відповідач наполягав на застосуванні строків позовної давності.

Доповідач: Шаргало В.I.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ЦСЕС на водному транспорті України звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. ст.71, 80, 165 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) (в редакції 1963 року) та недослідження судами обставини щодо того, коли сторона дізналася про порушення свого права, просить ухвалені у справі рішення скасувати, справу направити на новий розгляд.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі заявки ЖБК "Шанс" (лист від 05.02.2001 року №63) ЦСЕС на водному транспорті України провела комплексну перевірку лабораторно-інструментальним методом збудованого відповідачем житлового будинку з наданням відповідного висновку з обстеження для пред'явлення держкомісії і ведення об'єкта в експлуатацію. Названий будинок був зданий в експлуатацію, що підтверджується відповідним актом держкомісії від 18.05.2001 року. Після виконання вказаних робіт ЦСЕС на водному транспорті України був виставлений рахунок №867 від 11.03.2001 року, який відповідачем неоплачений. В червні 2003 року Контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області була проведена перевірка позивача, за наслідками перевірки 21.12.2004 року позивачем на адресу ЖБК "Шанс" повторно надісланий рахунок на суму 18 758,28 грн., сплачувати який відповідач відмовився. Таким чином, господарськими судами встановлено, що на момент звернення до господарського суду з позовом - на 27.04.2006 року сплинув строк позовної давності. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про пропущення позивачем встановлених законодавством строків позовної давності.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) щодо цивільних відносин, які виникли, до набрання чинності цим Кодексом і продовжують існувати після набрання ним чинності застосовуються положення цього Кодексу.

За приписами пункту 6 названих Положень правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

За приписами ст. 530 названого Кодексу зобов'язання виконується у встановлений для його виконання строк.... Якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Статтею 256 цього Кодексу встановлено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. ст.257, 261 ЦК України (435-15) ).

Разом з тим, за зобов'язаннями строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч.2 п.5 ст.261 ЦК України (435-15) ).

За правилами статті 267 названого Кодексу наслідком спливу строку позовної давності у разі наявності відповідної заяви зацікавленої сторони є відмова у позові.

З врахуванням зазначених положень законодавства та встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій прийшли до обгрунтованого висновку про те, що позов ЦСЕС на водному транспорті України заявлений поза межами строку позовної давності і правомірно відмовили у позові у повному обсязі.

Щодо посилань скаржника на частину 5 ст. 267 названого Кодексу, відповідно до якого якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту, то судами попередніх інстанцій не встановлено, що позивач наводив такі причини та подавав докази на їх підтвердження як-то передбачено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної санітарно-епідеміологічної станції на водному транспорті України залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2006р. у справі №16/150-06-4127 (rs112259) залишити без зміни.