Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого Невдашенко Л.П.

суддів: Михайлюка М.В.

Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградпродтовари", м.

Кіровоград

на постанову

від 12.07.2006

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі

господарського суду

№ 5/290

Кіровоградської області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра", м. Київ

до

Відкритого акціонерного товариства " Кіровоградпродтовари", м. Кіровоград

Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-скло", м.

Свалява

Товариства з обмеженою відповідальністю "Філкон", м.

Кіровоград

про

стягнення 23 865 003,02 грн. шляхом звернення стягнення на

заставлене майно

за участю представників сторін:

від позивача - Коваленко О.Д.

від відповідача - Стахєєв О.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 09.02.2006 р. відмовлено Відкритому акціонерному товариству комерційному банку "Надра" у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд мотивував своє рішення тим, що умовою застосування заходів до забезпечення позову має бути достатньо обгрунтоване припущення, що майно ( в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

При цьому, зазначає суд, клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову не містить зазначених обставин.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 р. скасовано ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 09.02.2006 р. про відмову в задоволенні клопотання щодо вжиття заходів до забезпечення позову. Заяву ВАТ Комерційного банку "Надра" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ВАТ "Кіровоградпродтовари", яке знаходиться в заставі згідно договору застави від 28.05.2003 р. та додатку № 1 до договору застави який є його невід'ємною складовою частиною; на нерухоме майно ТОВ "Карпати Скло" згідно договору іпотеки б/н від 19.04.2004 р.; на етикеровочний апарат ROTO BT заводський номерний знак 300-832-97, 1997 року випуску, який належить ВАТ "Кіровоградпродтовари" на підставі договору купівлі-продажу з ТОВ "Агроінвест" від 04.07.2003 р., акту прийому-передачі до згаданого договору і переданий в заставу ВАТ Комерційному банку "Надра" згідно договору застави від 16.07.2003 р.; на майно ТОВ "Філкон", яке передано в заставу ВАТ Комерційному банку "Надра" згідно договору застави від 12.05.2004 р.

Обгрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що заборгованість відповідача-1 -ВАТ "Кіровоградпродтовари" складає велику суму, основна заборгованість не сплачується, що призводить до щомісячного збільшення боргу. Крім того, дуже тривалий час вирішення спору у суді першої інстанції також свідчить про необхідність забезпечення позову з метою гарантії реального виконання рішення суду.

Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її скасувати і припинити провадження в цій частині посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційний суд вдався до подвійного і безпідставного вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між позивачем та відповідачем - 1 було укладено договір застави, загальною заставною вартістю 20 443 260 грн.

Крім того, наявність заставленого майна перевірена позивачем, що підтверджується актом перевірки заставленого майна відповідно до договору застави № 1332 від 28.05.2003 р. від 13.04.2006 р., тобто відсутні підстави які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Дніпропетровським апеляційний господарський суд задовольнив заяву ВАТ Комерційний банк "Надра" по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ВАТ "Кіровоградпродтовари", яке знаходиться в заставі згідно договору застави від 28.05.2003 р. та додатку № 1 до цього договору; на нерухоме майно ТОВ "Карпати - Скло" згідно договору іпотеки від 19.04.2004 р.; на майно ТОВ "Філкон", згідно договору застави від 12.05.2004 р.; на етикеровочний апарат ROTO BT заводський номерний знак 300-832-97, 1997 року випуску, згідно договору застави від 16.07.2003 р.

З матеріалів справи вбачається, що як на підставу застосування забезпечення позову Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" посилається на те, що заборгованість за кредитом та сплаті відсотків перед банком не погашена, є всі підстави вважати, що відчуження ВАТ "Кіровоградпродтовари", а також його майновими поручителями _ ТОВ "Карпати-Скло" та ТОВ "Філкон" належного їм на праві власності майна, що передано в заставу, може привести до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду.

Згідно ст. 67 ГПК України (1798-12) одним із заходів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові суми, що належить відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Апеляційний суд, задовольнивши заяву про забезпечення позову виходив з того, що вартість майна, на яке позивач просить звернути стягнення, є значною, заставлене майно є рухомим та нерухомим, а також відсутністю фактичного забезпечення виконання зобов'язання.

Крім того, зазначив, що підставою заявлення позову є неналежне виконання ВАТ "Кіровоградпродтовари" умов кредитних договорів від 18.03.2003 р. та від 27.05.2003 р. Зобов'язання по своєчасному поверненню кредитних ресурсів по договору від 28.03.2003 р. забезпечені заставою рухомого та нерухомого майна згідно договору застави від 28.05.2003 р., по договору від 27.05.2003 р. заставою майна відповідача згідно договору застави від 16.07.2003 р. та від 28.05.2003 р. Майновими поручителями за ВАТ "Кіровоградпродтовари" виступали ТОВ "Карпати-Скло", згідно договору іпотеки від 19.04.2004 р. та ТОВ "Філкон", згідно договору застави від 12.05.2004 р.

Оскільки в даній справі мова йде про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення на заставлене майно, тобто те саме майно на яке накладено арешт, є предметом спору, а тому колегія суддів вважає, що апеляційний суд обгрунтовано дійшов висновку, про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Посилання скаржника на те, що наявність заставленого майна перевірена позивачем, що підтверджується актом перевірки заставленого майна відповідно до договору застави № 1332 від 28.05.2003 р. від 13.04.2006 р., тобто відсутні підстави які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду спростовуються викладеним.

Iнші доводи касаційної скарги не спростовують висновку апеляційного суду.

За таких обставин, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку дану Дніпропетровським апеляційним господарським судом такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 у справі № 5/290 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.