Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ортус", м. Харків (далі -ТОВ "Ортус")

на рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2006 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2006

зі справи № 29/215-06

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС", м. Дніпропетровськ (далі -ТОВ "Дослідний завод")

до ТОВ "Ортус"

про стягнення 294211,30 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Дослідний завод" -Мужичук Ю.Ю.,

ТОВ "Ортус" -не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Дослідний завод" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 294211,30 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.07.2006 (суддя Тихий П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 (колегія суддів у складі: суддя Афанасьєв В.В. -головуючий, судді Бухан А.I., Шевель О.В.), позов задоволено. Названі судові акти з посиланням на приписи статей 526, 625 Цивільного кодексу України (435-15) (далі -ЦК України (435-15) ) мотивовано несплатою відповідачем за поставлений товар у повному обсязі.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Ортус" просить скасувати оскаржувані рішення та постанову та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що апеляційним судом неправильно розраховано заборгованість відповідача за договором та неправомірно покладено в основу рішення акт звірки розрахунків. Крім того, на думку скаржника, судами неправильно встановлено розмір пені та строк розрахунків за договором, оскільки останнім строк розрахунків не визначено.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі -ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 22.12.2005 позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №34/4 (далі -Договір), яким передбачено передачу відповідачеві у власність продукції та лікарських засобів, та обов'язок останнього сплатити за них певну суму, визначену накладними;

- умовами Договору передбачено передачу товару за накладними, оформленими належним чином;

- розрахунок за лікарські засоби може здійснюватися з відстрочкою платежу на 30 днів за домовленістю сторін;

- у період з 22.12.2005 по 06.03.2006 позивач на виконання умов Договору здійснив передачу відповідачеві лікарських засобів на загальну суму 367274,60 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними;

- в накладних зазначено про строк оплати товару з відстрочкою 30 днів;

- ТОВ "Ортус" виконало свої зобов'язання з оплати товару в сумі 80321 грн., а решта суми -276 689,07 грн. -не сплачена;

- сума заборгованості узгоджена актом звірки за період з 01.12.2005 по 14.06.2006, який підписано та завірено печатками позивача та відповідача.

Причиною спору в даній справі стало питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію.

За змістом статті 526 ЦК України (435-15) зобов'язання повинно виконуватися належним чином і у встановлений строк.

Таким чином, судові інстанції правомірно дійшли висновку про необхідність стягнення заборгованості з відповідача.

Відповідно до статті 546 ЦК України (435-15) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Статтею 231 Господарського кодексу України (436-15) штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З урахуванням передбачених договором штрафних санкцій судовими інстанціями правомірно задоволено вимоги позивача щодо стягнення 14079,50 грн. пені та 2314,10 грн. річних.

Що ж до посилань скаржника на неправильне обчислення судами розміру заборгованості та неправильну оцінку умов договору щодо строків розрахунків, то вони спростовуються установленими господарськими судами обставинами справи. Скаржником не наведено переконливих доводів щодо порушення попередніми судовими інстанціями правил оцінки доказів у встановленні фактичних даних з цієї справи. Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, господарські суди у вирішенні даного спору, з достатньою повнотою встановивши обставини, що входять до предмету доказування зі справи, надали цим обставинам правильну юридичну оцінку. Отже, передбачені законом підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови місцевого та апеляційного господарських судів відсутні.

Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 03.07.2006 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 зі справи № 29/215-06 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ортус" -без задоволення.