19/54 Про стягнення коштів у звязку з неналежним виконанням зобов'язань, щодо оплати отриманої продукції - Текст документа

Приватне науково-дослідне підприємство "Iнттех" звернулося до господарського суду Iвано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Прикарпатського управління бурових робіт і просило суд, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, стягнути з останнього 246 324,0 грн. основного боргу, 4815,23 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 1518,43 грн. та 4795,24 грн. пені.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати у повному обсязі отриманої від позивача продукції.

Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від 19.04.2006р. (суддя Максимів Т.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006р. (головуючий, суддя Городечна М.I., судді Юркевич М.В., Кузь В.Л.), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 246 324,0 грн. основного боргу, 4815,23 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 1518,43 грн. В решті позову відмовлено.

Вказані судові акти в частині присудження до стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманої ним від позивача продукції, що суперечить ст.526 ЦК України (435-15) та ст.193 ГК України (436-15) . Заборгованість відповідача, окрім інших доказів, зібраних у справі, підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4795,24 грн. пені, суди двох інстанцій виходили з того, що така вимога не відповідає ст.551 ЦК України (435-15) та ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Одночасно судами двох інстанцій встановлено, що спірні відносини щодо поставки продукції виникли між позивачем та Надвірнянським управлінням бурових робіт ВАТ "Укрнафта".

Прикарпатське управління бурових робіт створене за рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Укрнафта" від 21.03.2003р. шляхом реорганізації (злиття) Iвано-Франківського управління бурових робіт, Долинського управління бурових робіт, Бориславського управління бурових робіт та Надвірнянського управління бурових робіт ВАТ "Укрнафта". 05.06.2006 року затверджене Положення Прикарпатського управління бурових робіт ВАТ "Укрнафта", у п.1.6 якого зазначено, що Прикарпатське управління бурових робіт ВАТ "Укрнафта" виступає правонаступником усіх майнових прав та обов'язків, зокрема Надвірнянського управління бурових робіт ВАТ "Укрнафта".

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та припинити провадження у справі. Скаржник вважає, що оскаржувані судові акти ухвалені з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст.202, 203, 205, 206, 207, 208 ЦК України (435-15) , та норм процесуального права, що полягає у неповному з'ясуванні судами всіх обставин справи, що мають значення для справи, та у недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суди визнали встановленими.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Оскаржувані рішення та постанова є обгрунтованими, оскільки в них повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, що спростовує доводи скаржника про зворотне.

Так, в силу ст.ст.41, 42 ЦК УРСР (1540-06) , чинного на момент виникнення спірних правовідносин, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Аналогічне положення закріплене й у статті 11 ЦК України (435-15) .

Судами двох інстанцій встановлено, що на підставі накладних №122 від 10.01.2003р., №123 від 11.02.2003р. позивач відпустив відповідачу товар на суму 15 520,0 грн. та на суму 99 924,0 грн. відповідно. Обсяг і вартість відпущеного товару та відповідно його прийняття у власність відповідачем підтверджується вказаними накладними, податковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей. На довіреностях стоять підписи керівника і головного бухгалтера, а також кругла печатка Надвірнянського управління бурових робіт ВАТ "Укрнафта".

Окрім того, на вимогу ухвали суду першої інстанції від 06.04.2006р. Державною податковою інспекцією в місті Iвано-Франківську подано інформацію про взаєморозрахунки Надвірнянського УБР та ПНДП "Iнттех" з 01.08.2002р. по 01.10.2003р., яка підтверджує наявність у відповідача заборгованості перед позивачем (а.с.53-76).

Отже, судами двох інстанцій, на підставі зібраних у матеріалах справи доказах, вірно встановлено, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.42, 224 ЦК УРСР (1540-06) (ст.ст.11, 655,692 ЦК України (435-15) ) є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст.224 ЦК УРСР (1540-06) (ст.655 ЦК України (435-15) ) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п.4 Прикінцевих положень ГК України (436-15) та п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , вказані кодексі застосовуються до прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності відповідними положеннями цих Кодексів.

На підставі ст.530 ЦК України (435-15) , відповідачу направлена вимога про сплату боргу (претензія від 03.01.2006р. (а.с.11), яка відповідачем залишена без задоволення.

Відповідно до ст.193 ГК України (436-15) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України (436-15) ).

В силу ст.526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України (435-15) ). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України (435-15) ).

Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт отримання відповідачем від позивача товару, а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 246 324,0 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків (а.с.26), колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових актів.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна оцінка судами першої та апеляційної інстанцій. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) . Відповідно до ч.2 ст.111 ГПК України (1798-12) не допускається посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Прикарпатського управління бурових робіт залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2006р. у справі №19/54 -без змін.