7/108 Про стягнення коштів внаслідок невиконання договору на транспортування природного газу - Текст документа

Відкрите акціонерне товариство "Харківгаз" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Газ-тепло" і просило суд стягнути з останнього 2 617 908,67 грн. боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем договору на транспортування природного газу №16/05-415 від 01.10.2005р. щодо оплати наданих у період: жовтень -грудень 2005р. послуг з транспортування природного газу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2006р. (суддя Якименко М.М.) позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з відповідача 2 617 908,67 грн. основного боргу та судові витрати.

Вказане рішення мотивовано тим, що факт надання позивачем відповідачу обумовлених договором послуг з транспортування природного газу у період з 01.10.2005р. по 31.12.2005р. підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами, визначеними у п.2.6.2 договору. Дані акти є належними та достатніми доказами надання послуг відповідачу. Відповідач сплатив борг частково у сумі 250 000,0 грн. Таким чином, керуючись ст.ст.526, 527, 599 ЦК України (435-15) , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно суд першої інстанції зазначив, що підписання сторонами графіку оплати, як то передбачено пунктом 6.2. договору, є додатковою умовою. Його не укладання, за висновком суду, свідчить про згоду відповідача оплачувати надані послуги згідно з затвердженим алгоритмом та підписаними актами виконаних робіт без додаткового складання графіку, та не впливає на момент настання строку виконання зобов'язань.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. (головуючий, суддя Бондар С.В., судді Отрюх Б.В., Тищенко А.I.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постанова мотивована тим, що строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг з транспортування природного газу не настав.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами не узгоджені графік платежів та алгоритм, як то передбачено пунктом 6.2. договору, а пункт 6.3. договору передбачає, що остаточні розрахунки за послуги з транспортування газу, які були надані згідно з даним договором, здійснюються замовником (відповідачем) до 01.10.2006р.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на незастосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме ст.ст.3, 213, 509, 525, 626, 637, 692 ЦК України (435-15) .

До розгляду даної скарги по суті, скаржник надіслав до Вищого господарського суду України зміни до касаційної скарги №3682 від 06.10.2006р., в яких просить суд припинити провадження у справі у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості, що є предметом розгляду у даній справі.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та зміни до неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу, з урахуванням змін до неї, такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України (436-15) господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами у справі укладено договір на транспортування природного газу №16/05-415 від 01.10.2005р., предметом якого є надання виконавцем (позивачем) послуг з транспортування природного газу, що передається замовником (відповідачем) підприємствам згідно з укладеними договорами.

Відповідно до п.3.3.3 договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу вартість послуг з транспортування природного газу згідно обсягів, вказаних в щомісячних актах виконаних послуг з транспортування природного газу (п.2.6.2), та у строки, передбачені п.6.2 даного договору.

Згідно п.6.2. договору оплата послуг з транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, по мірі їх надходження від споживачів теплової енергії на розподільчий рахунок відповідно до затвердженого алгоритму. Різниця між вартістю послуг з транспортування та коштів, перерахованих відповідачем, підтверджується відповідними актами в період з 10 по 25 число місяця, наступного за місяцем постачання газу, та оплачується відповідачем згідно графіка, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що остаточні розрахунки за послуги з транспортування газу, що були надані згідно з даним договором, здійснюються відповідачем до 01.10.2006р.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Тому посилання скаржника на незастосування судом апеляційної інстанції ст.692 ЦК України (435-15) , яка регулює відносини купівлі-продажу, є безпідставними.

Відповідно до ст.193 ГК України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.901 ЦК України (435-15) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України (435-15) , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач надав відповідачу у період: жовтень-грудень 2005 року послуги з транспортування природного газу на суму 2 867 908,67 грн., що підтверджується актами виконаних послуг (а.с.10-12).

Відповідно до п.6.2 договору відповідач перерахував позивачу в якості оплати за передбачені договором послуги з транспортування газу 250 000,0 грн.

Предметом розгляду у даній справі є невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих позивачем у жовтні-грудні 2005 року послуг з транспортування природного газу на суму 2 617 908,67 грн.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України (435-15) , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами двох інстанцій встановлено, що строк оплати вартості послуг в обсягах, визначених у щомісячних актах виконаних робіт, сторонами визначено у пункті 6.2. договору, відповідно до умов якого, оплата послуг з транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, по мірі їх надходження від споживачів теплової енергії на розподільчий рахунок відповідно до затвердженого алгоритму. Різниця між вартістю послуг з транспортування та коштів, перерахованих відповідачем, підтверджується відповідними актами в період з 10 по 25 число місяця, наступного за місяцем постачання газу, та оплачується відповідачем згідно графіка, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Проте, сторони не узгодили графік оплати, як то передбачено вказаним пунктом.

Наведене дає підстави вважати, що сторонами не встановлений строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за кожним актом виконаних робіт, підписаним сторонами.

В силу ч.2 ст.530 ЦК України (435-15) , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції наведеного не врахував і дійшов помилкового висновку про те, що підписання сторонами щомісячних актів виконаних робіт є достатнього підставою для настання у позивача права вимоги, а у відповідача обов'язку розрахуватися з позивачем за надані послуги за кожним актом виконаних робіт окремо, а не укладання сторонами графіку оплати не впливає на момент настання строку виконання зобов'язань. При цьому, судом першої інстанції не враховано, що умовами договору не встановлено, і будь-якими іншими доказами позивачем не доведено, що у відповідача виник обов'язок щодо оплати послуг саме з моменту підписання сторонами щомісячних актів виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, дійшов висновку про те, що строк оплати у відповідача не настав, оскільки графік оплати сторонами не узгоджений, а пунктом 6.3. договору передбачено, що остаточні розрахунки за послуги з транспортування газу, що були надані згідно з даним договором, здійснюються відповідачем до 01.10.2006р.

Проте, з таким висновком погодитися не можна, оскільки він зроблений без врахування положень ч.2 ст.530 ЦК України (435-15) та без з'ясування всіх обставин справи, які підлягали встановленню та мають істотне значення для правильного вирішення даного спору.

Так, дійшовши висновку про те, що оскільки між сторонами графік оплати не узгоджений, то строк оплати у відповідача не настав, суд апеляційної інстанції не з'ясував чи пред'являв позивач відповідачу вимогу в порядку ст.530 ЦК України (435-15) . Зокрема, суд апеляційної інстанції не дав правової оцінки наявній у справі претензії позивача від 28.12.2005р. №4752 (а.с.72), якою останній просив відповідача оплатити надані йому у період з 01.10.2005р. по 26.12.2005р. послуги з транспортування природного газу.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг встановлений до 01.10.2006р., колегія суддів вважає помилковим, оскільки вказана умова п.6.3. договору не стосується строків оплати за кожним актом виконаних робіт, як то передбачено пунктами 3.3.3 та 6.2. договору. Згідно пункту 2.8 договору акт виконаних робіт є підставою для розрахунків між сторонами договору.

Неповне з'ясування обставин справи, що підлягали встановленню, є порушенням ст.ст.4-7, 38 ГПК України (1798-12) .

Враховуючи викладене, ухвалені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для достовірного з'ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору.

Вимоги скаржника, викладені у змінах до касаційної скарги, щодо припинення провадження у справі у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості, яка є предметом розгляду у даній справі, колегією суддів не приймаються до уваги, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, які встановлені ст.111-7 ГПК України (1798-12) .

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. у справі №7/108 скасувати.