ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 р.
№ 6/134
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Н. Волковицької -головуючого
судді:
за участю представників:
Позивача:
Відповідача:
Т. Костенко
Л. Рогач
директора Юр'єва Ю.Ю.
Вікторова Л.В. дов. від 01.06.06 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора"
на постанову
від 31.07.2006р. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 6/134 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора"
до
Державного підприємства "Науково-дослідний та
конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім.
Я.Ю.Осади" (правонаступник -Державне підприємство
"Дніпропетровський завод прецизійних труб")
про
стягнення 516704,12 грн.
В С Т А Н О В И В:
Розпорядженням заступника голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.I. від 14.11.2006 року в зв'язку з
відпусткою судді Дроботової Т.Б. здійснено заміну у складі колегії
на: головуючого Волковицьку Н.О., судді Костенко Т.Ф., Рогач Л.I.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агора" звернулось до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з
урахуванням змін і доповнень) до Державного підприємства
"Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту
трубної промисловості ім. Я. Ю. Осади", який є правонаступником
Державного науково-дослідного і конструкторсько-технологічного
інституту трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади, про стягнення 367
211,52 грн. основного боргу на підставі договору поставки
технічних труб № 38 від 24.07.2002 р., Специфікацій № 1 та 2 до
нього та Додаткового узгодження № 1, а також на підставі статті
625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, 119 823,94 грн.
інфляційних, 29 668,66 грн. річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
16.06.2006 року у справі № 6/134 позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 31.07.2006р. вказане рішення місцевого господарського
суду скасовано; залучено до участі у справі правонаступника
відповідача Державне під приємство "Дніпропетровський завод
презиційних труб"; позовну заяву товариства з обмеженою
відповідальністю "Агора", пред'явлену до Державного
науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту
трубної промисловості ім.. Я.Є. Осади, про стягнення
заборгованості за договором - залишено без розгляду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агора" звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 31.07.2006р. у справі № 6/134, залишити в
силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від
16.06.2006р. у цій справі, мотивуючи касаційну скаргу тим, що при
прийнятті постанови апеляційним судом були порушені та неправильно
застосовані норми матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову
залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній
справі є стягнення заборгованості за продукцію, поставлену по
накла дним №1-04 від 17.04.03 р. та 338/3 від 30 .07.03 р. на
підставі договору поставки № 38 від 24.07.02 р.
Судами попередніх інстанцій встановлено що, 24.07.2002р. між
Державним науково-дослідним та конструкторсько-технологічним
інститутом трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Агора" було укладено договір поставки
№38, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався
передати у власність покупця (відповідача) товар відповідно до
Специфікації (Додаток № 1), а покупець зобов'язався прийняти товар
і оплатити його на умовах передбачених Договором.
Термін дії Договору сторони обумовили в п. 11.3, де зокрема
зазначили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання
та діє до 31.12.2002р. В разі, якщо у сторін на час закінчення
строку дії Договору залишаються невиконаними договірні
зобов'язання та не задоволені законні вимоги, дія Договору по
відношенню таких зобов'язань продовжується до часу задоволення
законних вимог.
02.04.2003р. між сторонами було підписано додаткову угоду №
1, якою продовжено дію Договору до 31.12.2003р.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з
того, що постачальник передав уповноваженому представнику покупця
по накладній №1/04 від 17.04.2003р. товар на загальну суму 222
445,44 грн., по накладі №38/3 від 30.07.2003р. товар на загальну
суму 144 766,08 грн. Відповідачем не виконано обов'язок по оплаті
товару у 6о денний термін з дня отримання товару, у зв'язку з чим
виникла заборгованість в розмірі 367211,52 грн., яка стягнута з
урахуванням інфляційних витрат та річних.
Проте, з такими висновками місцевого суду, апеляційний
господарський суд, не погодився з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.1 Договору найменування товару, його
кількість та якісні показники, ціна товару за одиницю та по
позиціям, а також загальна вартість товару, поставка якого буде
здійснюватись згідно з цим договором, зазначаються в специфікаціях
до договору, які з моменту підписання сторонами складають
невід'ємну частину договору. За згодою сторін в специфікаціях
можуть бути зазначені додаткові відомості про товар, а також інші
підстави виникнення та виконання зобов'язань за цим договором.
В п. 2.2 Договору сторони передбачили, що у випадку
необхідності поставки додаткових партій товару, останні мають
підписати додаткову специфікацію із зазначенням відомостей, які
передбачені в п.2.1 Договору.
Крім того, в п.п. 3.1, 3.2 Договору сторони зазначили, що
поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії цього
договору. Конкретні обсяги та строки поставки товару узгоджуються
сторонами в робочому порядку шляхом зазначення в специфікаціях,
обміну листами, телеграмами, телефонограмами, факсограмами та
т.ін. Поставка товару здійснюється на умовах DDP Франко -склад
покупця. При підписанні специфікацій на окремі партії товару
сторони можуть змінити базисні умови поставки товару. При цьому
умови поставки, зазначені в специфікації на дану партію товару
мають переваги перед умовами, встановленими договором.
Згідно із статтями 526, 525 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та статтею 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його
виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою
на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням
цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Відповідно до п. 5.1 Договору, оплата товару покупцем має
здійснюватися шляхом банківського переказу грошових коштів на
розрахунковий рахунок постачальника за кожну поставлену партію
товару, не пізніше 60-ти днів з дня поставки товару. При
здійсненні розрахунків по даному договору покупець вправі
проводити попередню оплату товару.
Отже з аналізу вищезазначених договірних умов апеляційна
інстанція дійшла правильного висновку, що поставка відбувається
партіями, розмір яких визначається специфікаціями.
Розглядаючи справу суди попередніх інстанцій встановили, що
Специфікація №1 передбачає поставку 6 000 кг труб розміром 20+2 та
3000 кг труб розміром 25+2 на суму 575640 грн., а Специфікація №2
3 780 кг труб розміром 25+2 на суму 222445,44 грн. /а.с.22-23/
Фактично позивач поставив відповідачеві товар по накладній
№1-04 від 17.04.03 р.- 3780 кг труб розміром 25+2 на суму
222445,44 грн. та по накладній 38/3 від 30.06.03 р 2460 кг труб
розміром 20+2 на суму 144766 грн.
При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що фактично
позивач поставив відповідачу тільки одну партію товару,
передбачену в специфікації №2 на суму 222445,44 грн.
Iнша партія труб, зазначена в специфікації № 1 позивачем не
була поставлена відповідачу, а тому колегія суддів вважає, що
апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку в цій
частині, що строк оплати товару не настав, оскільки виходячи з
умов пункту 5.1 договору обов'язок покупця оплатити товар виникає
лише після поставки всієї партії товару за найменуванням,
кількістю і ціною, визначеними в специфікації.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що Наказом
Міністерства промислової політики України від 13.01.06 р. № 11
створено на базі відокремленого структурні підрозділу (філіалу)
Дослідний завод державного підприємства "Науково-дослідний та
конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім.
Я.. Осади" Державне підприємство "Дніпропетровський завод
прецизійних труб" шляхом його виділення.(а.с.51). Державну
реєстрацію як юридичної особи ДП "Дніпропетровський завод
прецизійних труб" проведено 11.05.06 року (а.с.52). Статутом його
передбачено, що створене підприємство є правонаступником усіх
майнових і немайнових прав і обов'язків державного підприємства
"Науково - дослідний та конструкторсько-технологічний інститут
трубної промисловості ім.. Я. Ю. Осади" в частині, що була
закріплена за відо кремленим підрозділом (філіалом Дослідний завод
державного підприємства "Науково - дослідний та
конструкторсько-технологічний інститут трубної про мисловості ім..
Я.Ю. Осади", відповідно до розподільчого балансу.
В зв'язку з викладеним апеляційний суд дійшов обгрунтованого
висновку про залучення до участі у справі правонаступника
відповідача Державне під приємство "Дніпропетровський завод
презиційних труб" на підставі статті 25 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, але при цьому
помилково залишив позов без розгляду пославшись на частину З
статтю 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з якою в апеляційній інстанції не при ймаються
і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді
першої інстанції.
Відповідно до зазначеної статті 25 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в разі вибуття однієї
із сторін у спірному або встановленому рішенням господарського
суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи
організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони
правонаступником, вказуючи про це в рішенні чи ухвалі. Усі дії,
вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для
нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими, для
особи, яку він замінив.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що апеляційний
господарський суд, встановивши, що позивачем фактично виконанні
зобов'язання по договору в частині поставки товару згідно
специфікації №2 на суму 222445,44 грн. по накладній №1-04 від
17.04.03 р.- 3780 кг труб марки 25+2, а поставлені по накладній
38/3 від 30.06.03 р 2460 кг труб розміром 20+2 на суму 144766 грн.
не є партією яка підлягає оплаті та здійснивши процесуальне
правонаступництво повинен був розглянути вимоги позивача по суті.
В зв'язку з викладеним касаційна інстанція вважає за
необхідне постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 31.07.2006 року в частині залишення позову без розгляду
скасувати та прийняти нове рішення в частині, що стосується вимог
позивача про оплату вартості товару, поставленого по накладній
38/3 від 30.06.03 року, а саме відмовити у задоволенні вимоги в
сумі 144766 грн.
В решті, оскільки ні суд першої ні апеляційної інстанцій не
встановлювали та не досліджували строки поставки, настання строку
платежу, а також розрахунки та обгрунтованість нарахування
інфляційних та річних, а передбачені процесуальним законодавством
межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий
розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в
залежності від встановленого, правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.
Посилання заявника касаційної скарги на те, що апеляційним
господарським судом порушені норми статті 213 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
щодо тлумачення змісту правочину не приймаються
касаційною інстанцією до уваги, оскільки вони не знайшли свого
підтвердження в ході розгляду справи в касаційному порядку.
Не приймаються також до уваги посилання заявника на порушення
частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Як вважає заявник, апеляційним судом безпідставно
прийняті до уваги копія листа від 31.07.06 року з якими позивач
звертався до відповідача з приводу невиконання останнім обов'язку
поставки партій товару, однак вони не розглядались судом першої
інстанції. Відповідно до статті 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
таке порушення не є
безумовною підставою для скасування судового акту. Крім того, як
вбачається з постанови апеляційного суду посилання на лист від
31.07.06 року будь-яким чином не впливає на правильність
прийнятого судом судового акту.
Iнші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до
намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що
суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому також до уваги не приймаються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7, пунктом 2,
3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
16.06.2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 31.07.2006 року по справі № 6/134
господарського суду Дніпропетровської області в частині залишення
позову без розгляду скасувати.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агора" у
задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного під
приємства "Дніпропетровський завод презиційних труб" 144766 грн.
В частині стягнення 371938,12 грн. справу направити на новий
розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
В решті Постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 31.07.2006 року по справі № 6/134 залишити
без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агора" задовольнити частково.
Головуючий суддя Волковицька Н.О.
Судді Костенко Т.Ф.
Рогач Л.I.
&nbs p;