4/61-05-1760 Про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення - Текст документа

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.06.2006 (суддя О.Аленін) позов про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, за відведення липневих стоків та за відведення ненормативно-очищених стічних вод задоволений повністю.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тими обставинами, що відповідачем порушено умови договору про послуги з водопостачання та водовідведення № 5924/3 від 01.11.2000, натомість позивачем обгрунтовано розрахована заборгованість відповідача, вказані розрахунки здійснювалися згідно з даними засобів обліку, нормами водопостачання та діючими тарифами, звітами відповідача про водоспоживання та актами контрольних зйомок показників засобів обліку води. Крім того позовні вимоги також підтверджуються угодою про погашення взаємної заборгованості № 220 від 10.06.2003; додатковою угодою № 240 від 27.06.2006; угодою про погашення взаємної заборгованості № 259 від 30.07.2003.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 (судді: В.Беляновський, М.Мирошниченко, В.Шевченко) рішення господарського суду першої інстанції змінено, позовні вимоги задоволено частково, в решті частині позовних вимог відмовлено.

Апеляційна постанова мотивована наступними обставинами.

Договір № 5924/3 від 01.11.2000 свідчить про те, що його укладено на промислові завдання підприємства (промгрупа) за діючими тарифами для промпідприємств, натомість договір не містить пунктів щодо водопостачання об'єктів, що знаходяться у власності чи на балансі абонента, зокрема, житлових будинків.

Та обставина, що будівництво житлового мікрорайону запроектовано та здійснювалося відповідачем, а також одержання відповідачем технічних умов на підключення мікрорайону до водопостачання та водовідведення не є підставою для нарахування відповідачу плати за водоспоживання мешканцями житлових будинків, що там знаходяться.

Наявний розрахунок заборгованості в сумі 401296, 06 грн. не співпадає з шифровками по сальдо станом на 01.01.2002 та первісними документами не підтверджений. Крім того зазначена заборгованість складається в тому числі з заборгованості за водопостачання житлових будинків по рахунку "населення".

Первісні розрахункові та облікові документи на підтвердження зазначених в акті від 18.05.2005 даних по заборгованості станом на 01.05.2005 в матеріалах справи відсутні.

Ні на момент укладення договору № 5924/3 від 01.11.2000, ні на момент вирішення спору судом сторони не узгодили порядок визначення обсягів скинутих зливових стоків, якою конкретно формулою необхідно керуватися при цьому, які коефіцієнти входять в ці формули та якими конкретно приладами гідрометеослужби з визначеним місцем їх установки керуватися при здійснені розрахунків, що унеможливлює визначення достовірної вартості таких послуг (щодо визначення обсягів зливових стоків, плати за надання таких послуг).

Таким чином, враховуючи недоведеність заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню в частині, що визнається відповідачем.

Позивач з апеляційною постановою у справі не погодився, просить в касаційній скарзі зазначену постанову скасувати з підстав порушення господарським судом апеляційної інстанції вимог процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим фактичним обставинам, неправильне застосування норм матеріального права, натомість рішення господарського суду першої інстанції вважає законним і просить залишити його без змін.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридично оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Господарським судом першої інстанції з'ясовано обставини перебування відповідача у договірних відносинах з позивачем щодо водопостачання та водовідведення, які виникли на підставі договору № 5924/3 від 01.11.2000.

Відповідно до умов договору відповідач надавав звіти про водоспоживання, які включають об'єм водоспоживання за вказаний період з вказівкою особового рахунку. Розрахунок заборгованості відповідача підтверджується також актами контрольних зйомок показань засобів обліку.

Крім того, обсяг заборгованості підтверджується матеріалами справи, а саме угодою про погашення взаємної заборгованості № 220 від 10.06.2003; додатковою угодою № 240 від 27.06.2006; угодою про погашення взаємної заборгованості № 259 від 30.07.2003

Висновок апеляційної інстанції про те, що первинними документами не доведено зазначених в розрахунку сум зроблено в порушення ст. 43 ГПК України (1798-12) про оцінку доказів.

Матеріалами справи встановлено, що підключення мікрорайону "Станкостроитель"до системи водопостачання та водовідведення відповідачем одержані технічні умови, водопровідні і каналізаційні мережі мікрорайону є власністю відповідача і є локальним водопроводом "призначеним для водопостачання підприємств промвузла, відомчого житлового фонду, окремого району міста"(Розділ "Визначення""Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджені Наказом Держкомітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.94 № 65 (z0165-94) "далі - "правила водокористування").

Відповідно до п. 1.13 "Правил водокористування"водопровідні вводи підприємств, відомчих жилих будинків і жилих будинків громадян, а також прилади і пристрої на них, у тому числі колодязі, запірна арматура, водолічильники, витратоміри та інші прилади обліку, стабілізатори тиску і обмежувачі витрат, належать абонентові та ним експлуатуються.

За таких обставин доводи відповідача щодо безпідставності нарахування йому плати за водокористування мешканцями житлових будинків вищезазначеного мікрорайону не відповідають фактичним обставинам та нормам діючого законодавства.

Касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що умовами договору передбачено обов'язок відповідача щомісячно за встановленою формою з 1-го по 3-тє число в письмовому вигляді надавати відомості про водоспоживання (п. 2.3.9).

З 10-го по 15-те число місяця наступного за звітним оформляти акт бухгалтерської звірки розрахунків за надані послуги водопостачання та водовідведення (п. 2.3.10).

Відповідач посилаючись на відсутність заборгованості разом з тим відповідних доказів про відсутність такої заборгованості суду не подав, зазначених позивачем відомостей в розрахунку не спростував.

Відповідно до п. 3.9 договору об'єм скинутих абонентом липневих стоків визначається розрахунковим шляхом відповідно до п. 15.9 "Правил водокористування".

П. 2.1 договору сторони обумовили обов'язок використання діючих "правил водокористування", "Правил експлуатації", "Правил приймання стічних вод".

За таких обставин висновок господарського суду першої інстанції щодо відсутності необхідності додаткового погодження коефіцієнтів та формул, які застосовувалися позивачем при розрахунку заборгованості щодо зливових стоків є правильним.

Встановивши, що відповідач несвоєчасно проводив оплату наданих послуг, а п. 4.1 договору передбачена відповідальність у вигляд сплати пен у розмірі 0,1 % від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, суд першої інстанції дійшов висновку про підставність позовних вимог щодо стягнення пені.

За таких обставин касаційна інстанція вважає, що висновки господарського суду першої інстанції обгрунтовані матеріалами справи, судом правильного застосовано норми матеріального права при вирішенні спору, а тому зміна рішення апеляційною інстанцією є помилковою.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) ,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 у справі № 29-4/61-05-1760 господарського суду Одеської області скасувати.

Рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2006 у цій справі залишити без змін.

Судові витрати по сплаті державного мита, в тому числі за перегляд судових рішень в касаційному порядку віднести на відповідача. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.