9/722-05 Про стягнення коштів за неналежне виконання зобов'язань, щодо оплати наданих послуг за укладеним договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна - Текст документа

ДП "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з філії Державної госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства в Сумській області 1 839,62 грн. основного боргу, 178,02 грн. пені, 477,27 грн. інфляційних та 111,30 грн. річних, обгрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих ним послуг за укладеним між сторонами договором від 01.03.2003 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, згідно з яким позивач забезпечує утримання прибудинкової території, обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Кірова. 27, а відповідач бере участь у витратах на виконання вказаних робіт пропорційно займаної в будівлі площі - 52 кв. м., що орендована відповідачем відповідно до договору оренди від 01.02.2003 року, з розрахунку 10, 00 грн. за кожний орендований метр.

Відповідно до п. 2. 2. 3 договору не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідач зобов'язався вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

04.11.2003 року за актом приймання-передачі нежитлового приміщення позивачу було повернуто орендовані приміщення за договором оренди від 01.02.2003 року.

Отже, враховуючи, що на момент повернення майна орендодавцю (позивачу) плата за послуги, надані ним за договором від 01.03.2003 року сплачена не в повному обсязі, виходячи з загальних умов виконання зобов'язань, умов договору про обов'язок сплати пені при несвоєчасному внесенні плати за послуги (п. 2. 2. 3) та положень цивільного законодавства про правові наслідки порушення зобов'язання, а також, відповідальності за порушення грошового зобов'язання, позовні вимоги ДП "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" заявлені щодо стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних та річних на загальну суму 2 606,21 грн..

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.04.2006 року у справі № 9/722-05 за клопотанням позивача здійснена заміна відповідача - філії Державної госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства в Сумській області на належного відповідача - Державну госпрозрахункову установу Агентства з питань банкрутства в особі філії в Сумській області.

В ході розгляду справи позивачем 16.03.2006 року була подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ДП "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" просить господарський суд стягнути з Державної госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства в особі філії в Сумській області 2 022,03 грн. боргу, 101,37 грн. пені за період з 21.09.2005 року по 21.03.2006 року, а також 593,12 грн. інфляційних та 138,27 грн. річних за період з грудня 2003 року по лютий 2006 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.04.2006 року у справі № 9/722-05 (суддя М. Лущик) позовні вимоги задоволені повністю, з Державної госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства в особі філії в Сумській області на користь ДП "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" стягнуто 2 022,03 грн. боргу, 101,37 грн. пені, 593,12 грн. інфляційних, 138,27 грн. річних, також на відповідача покладені судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року (колегія суддів: Ю. Філатов, Н. Білоконь, В. Сіверін) рішення господарського суду Сумської області від 21.04.2006 року у справі № 9/722-05 залишено без зміни з тих же мотивів.

Судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу мотивовані положеннями цивільного законодавства про загальні умови виконання зобов'язань, а отже, виходячи з обставин справи, встановлених в ході судового розгляду, позовні вимоги в цій частині визнані правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Разом з тим, господарські суди зазначають про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 138,27 грн. та 593,12 грн. збитків від інфляції за період з грудня 2003 року по лютий 2005 року, заявлених відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (435-15) , та необхідність їх задоволення, враховуючи, до того ж, їх правильний розрахунок.

Також, судовими рішеннями визнані обгрунтованими та такими, що не суперечать положенням ст. 551 Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 101,37 грн. пені за період з 21.09.2005 року по 21.03.2006 року, нарахованої позивачем відповідно до п. 2.2.3 договору за порушення грошового зобов'язання.

Доводи відповідача стосовно того, що договір від 01.03.2003 року є неукладеним, оскільки п. 2. 1. 1. договору передбачено встановлення переліку робіт та послуг, розмір оплати за обслуговування та ремонт будівлі залежить від складу робіт та послуг, що надаються балансоутримувачу; п. 7. 2., 7. 3. передбачено складення до договору переліку робіт щодо утримання та ремонту будівлі, однак, такі додатки до договору не підписано, тобто сторони не досягли згоди щодо ціни та предмету договору, відхилені наступним.

Господарськими судами встановлено, що позивачем договір виконано в повному обсязі, а саме відповідачу були створені належні умови для експлуатації орендованих приміщень, надавались комунальні послуги та ін., тобто послуги за договором надані і відповідно позивачем понесені витрати. Розмір щомісячної оплати встановлено п. 1. 1. договору, а тому щомісячне або щоквартальне затвердження іншого розміру оплати можливо лише за умови щомісячного переукладення договору, а ч. 3 п. 2. 1. 1. договору вказує на те, що сума визначена п. 1. 1. договору виникає розрахунковим шляхом із застосуванням вартісних величин отриманих балансоутримувачем послуг, більша частина яких переадресовується на орендаря - відповідача.

Разом з тим, господарські суди зазначають, що обов'язковий для договору перелік робіт міститься в тексті договору: обслуговування, експлуатація та ремонт будівлі, утримання прибудинкової території - п. 1. 1. договору; виконання комплексу робіт, пов'язаних із обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності - п. 2. 1. 1.; санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, комунальні послуги - п. 2. 2. 3.. Надання послу здійснюється в об'ємі необхідному для забезпечення належної експлуатації 52,0 м. кв. площ, орендованих орендарем (відповідачем). Таким чином, сторони узгодили перелік послуг, їх вартість і строки розрахунків, а отже, посилання відповідача на відсутність кошторису і неузгодженість переліку послуг не прийняті господарськими судами до уваги.

Твердження відповідача про укладення усного договору із більш визначеними ніж в письмовому ціною та предметом договору, відхилені з посиланням на ст. 33 ГПК України (1798-12) та ст. 204 ЦК України (435-15) , оскільки, існує письмовий договір: є оформлений текст договору із правами та обов'язками сторін, який затверджений підписами та печатками сторін, та повністю виконаний однією стороною та частково виконаний іншою.

Посилання відповідача на те, що сторони договору від 01.03.2003 року при його укладенні не мали статусу юридичної особи спростовані наступними обставинами. встановленими в ході судового розгляду.

Відповідно до п. п. 3. 1., 3. 2., 3. 4., 3. 7. Статуту Сумського філіалу Iнституту землеустрою УААН дане підприємство - юридична особа, а не структурний підрозділ Iнституту землеустрою УААН.

Згідно з ч. 2 п. 1. 1. Статуту позивача Державне підприємство "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" є правонаступником Сумського філіалу Iнституту землеустрою УААН, тобто одна юридична особа реорганізувалась в іншу.

Відповідно до довідки Головного Управління статистки у Сумській області № 10/15 від 09.03.1999 року Сумська філія Iнституту землеустрою Української академії аграрних наук є юридичної особою, а також відповідно до довідки Головного Управління статистки у Сумській області № 04/2-08-1546 від 12.04.2006 року Сумська філія Iнституту землеустрою Української академії аграрних наук від 06.11.2003 року перереєстрована та станом на 10.04.2006 року значиться як Державне підприємство "Сумський науково-дослідний та проектний інституту землеустрою", тобто філіал Iнституту УААН був юридичною особою на час укладення договору від 01.02.2003 року, реорганізація шляхом поділу не відбувалась, було перейменування та перепідпорядкування юридичної особи Сумський філіал Iнституту УААН в юридичну особу ДП "Сумський інститут землеустрою".

Діяльність філії Державної госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства в особі в Сумській області від імені юридичної особи встановлюється п. 3. 5. Положення про філію в Сумській області та довіреністю на керівника, що є достатнім для висновку про те, що філія укладаючи договір, діяла від імені Державної госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Білогірське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм права.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості за послуги, передбачені п. 1. 1. договору, перелік яких та розмір плати за їх надання, чітко передбачені умовами договору, а саме: утримання прибудинкової території, обслуговування, експлуатація та ремонт будівлі, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Кірова. 27, і відповідно, участь відповідача у витратах на виконання вказаних робіт пропорційно займаної в будівлі площі - 52 кв. м., що орендована ним відповідно до договору оренди від 01.02.2003 року, з розрахунку 10, 00 грн. за кожний орендований метр. Вищевказаними умовами договору передбачено виконання договору на зазначених умовах, якщо інше не випливає з характеру послуг, що надані позивачем.

Обставини справи не свідчать про надання інших послуг, аніж передбачені п. 1. 1. договору, та позовні вимоги базуються на тому, що балансоутримувачем понесені витрати саме у зв'язку з наданням орендарю переліку послуг, передбачених п. 1. 1. договору, в якому також обумовлена їх ціна. Отже, за наведених обставин, господарські суди дійшли правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На момент звернення до суду з позовом заборгованість відповідача за послуги, надані за договором від 01.03.2003 року, існування якої підтверджується матеріалами справи, не погашена, а отже, Державною госпрозрахунковою установою Агентством з питань банкрутства в особі філії в Сумській області порушені грошові зобов'язання перед ДП "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". Таким чином, оскаржуваними судовими рішеннями правомірно стягнуто з відповідача суму інфляційних нарахувань та річні.

Пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений чинним законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи обставини справи, до даного позову застосовуються правила Цивільного кодексу України (435-15) , положеннями якого для позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік (ст. 258).

ДП "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" вимоги про сплату пені за період з 21.09.2005 року по 21.03.2006 року заявлені 16.03.2006 року, отже, строк позовної давності, передбачений для вказаних вимог ст. 258 ЦК України (435-15) , пропущений, що є підставою для відмови у позові в цій частині відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України (435-15) , враховуючи, до того ж, що відповідачем подана заява про сплив позовної давності в цій частині (а. с. 82, т. I).

За наведених обставин, судові рішення в частині стягнення пені підлягають до скасування як неправомірні, а в позові в цій частині слід відмовити, в решті -правових підстав для скасування судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства в особі філії в Сумській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року у справі № 9/722-05 змінити, скасувавши в частині стягнення з Державної госпрозрахункової установи Агентства з питань банкрутства в особі філії в Сумській області на користь ДП "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" стягнуто 101,37 грн. пені.