ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2006 р.
№ 6/544/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: суддів:
Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю Агентства
"Медіус-Плюс", м. Миколаїв
на рішення
господарського суду Миколаївської області від 15.05.2006
та постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006
у справі
№ 6/544/05
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Днестр", м.
Миколаїв
до
Березанської районної державної адміністрації Миколаївської
області, смт. Березанка
до
Товариства з обмеженою відповідальністю Агентства
"Медіус-Плюс", м. Миколаїв
про
визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
за участю представників сторін:
від позивача:
Рижий В.Ф. за дов. від 12.12.2005
від відповідача:
1. не з'явилися, належно повідомлені про час і місце
засідання суду 2. Соболь Т.Я. за дов. від 02.11.2005 №09-6/428
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомленні про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 14.09.2006, надіслана сторонам у
справі -14.09.2006), проте представник I-го відповідача не
скористався наданим статею 22 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
правом на участь у судовому засіданні
касаційної інстанції.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
ВСТАНОВИВ:
02.11.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма
"Днестр" звернулося до господарського суду Миколаївської області з
позовом до Березанської районної державної адміністрації
Миколаївської області, до ТОВ Агентства "Медіус-Плюс" про визнання
недійсним розпорядження Березанської районної державної
адміністрації Миколаївської області від 11.01.2005 №30 "Про
затвердження проекту відведення та надання в оренду земельної
ділянки", а також про визнання договору оренди земельної ділянки
від 21.01.2005, укладеного між Березанською райдержадміністрацією
та ТОВ Агентством "Медіус-Плюс" недійсним з тих підстав, що
вказана земельна ділянка знаходиться в орендному користуванні ТОВ
фірми "Днестр".
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від
28.12.2005 позовні вимоги роз'єднані у самостійні провадження: на
справу №6/428/05 - про визнання недійсним розпорядження
Березанської районної державної адміністрації від 11.01.2005 №30,
та справу №6/544/05-про визнання недійсним договору оренди
земельної від 21.01.2005 року.
Провадження у даній справі зупинялося на підставі статті 79
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
-до
набрання чинності рішенням по справі №6/428/05.
Постановою господарського суду Миколаївської області від
28.12.2005, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного
господарського суду від 21.03.2006 розпорядження Березанської
райдержадміністрації від 11.01.2005 №30 визнане недійсним. У
зв'язку з цими обставинами, господарський суд Миколаївської
області ухвалою від 11.04.2006 поновив провадження у справі
№6/544/05.
Заперечуючи проти позовних вимог, Товариство з обмеженою
відповідальністю Агентство "Медіус-Плюс" послалося на те, що між
ним та Березанською райдержадміністрацією 21.01.2005 укладено
договір оренди земельної ділянки під розміщення існуючого будинку
відпочинку "Стругураш-4" в межах території Коблевської сільради по
проспекту Курортний, 2/2, за межами населеного пункту, згідно з
яким в оренду передана земельна ділянка площею 0,0537 га із земель
державної власності (запасу), з присвоєнням кадастрового номеру
4820982200:09:000:0279. Зазначений договір посвідчений у
нотаріальному порядку, тоді як надані позивачем в обгрунтування
позовних вимог договори не пройшли державної реєстрації, до них у
відповідності з вимогами частини 4 статті 15 Закону України "Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
не надані невід'ємні частини договору
оренди: схеми земельної ділянки, кадастровий план земельної
ділянки з відображенням обмежень, акт визначення меж земельної
ділянки в натурі, акт приймання -передачі об'єкта оренди.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
15.05.2006 (суддя Ткаченко О.В.), залишеним без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 (судді:
Михайлов М.В. -головуючий, Тофан В.М., Журавльов О.О.) - позов
задоволений, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки
від 21.01.2005, укладений між Березанською районною державною
адміністрацією Миколаївської області і ТОВ Агентством
"Медіус-плюс".
Судові рішення вмотивовані приписами статті 116 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, за якими юридичні особи набувають
права власності та права користування земельними ділянками із
земель державної або комунальної власності за рішенням органів
виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, та
посиланням на постанову господарського суду Миколаївської області
від 28.12.2005, залишену без змін ухвалою Одеського апеляційного
господарського суду від 21.03.2006 у справі № 6/428/05, якою
позовні вимоги ТОВ фірми "Днестр" задоволені, визнано недійсним
розпорядження Березанської районної державної адміністрації від
11.01.2005 №30, що було підставою для укладення спірного договору
оренди земельної ділянки.
Крім того, суди виходили із того, що договір оренди
укладається у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ
Агентство "Медіус-плюс" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою про їх скасування та направлення
справи на новий розгляд, оскільки вважає, що рішення прийняті
внаслідок неправильного застосування норм матеріального та
процесуального права, в порушення вимог статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом не досліджені і
належним чином не оцінені документи, що мають значення для справи.
Судами визнані встановленими факти, які позивачем належним чином
не були доведені, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Так, скаржник вважає, що судом не надана правова оцінка
документам, які посвідчують право на земельну ділянку, а саме:
позивач є власником нерухомого майна (комплексу-пансіонату
"Днестр"), розташованого у зоні відпочинку "Коблеве" за адресою:
Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, пр.
Курортний, буд.1, про що свідчить свідоцтво про право власності
від 06.03.2003року, проте, суд не звернув уваги, що на зазначене
майно, до моменту розгляду справи у господарському суді
Миколаївської області був накладений арешт Березанською ДВС і за
рішенням суду - передано у власність Молдовської ГРЕС.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції, в порушення статті
38 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про
витребування доказів, які б могли підтвердити безпідставність
позовних вимог, чим порушив статтю 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Звертає увагу суду на те, що позивач користується земельною
ділянкою на підставі договору, укладеного з Коблевською сільрадою,
яка не є розпорядником земель зони відпочинку "Коблеве".
Посилаючись на приписи статті 18 Закону України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
, за якими договір оренди набирає чинності після
його державної реєстрації, скаржник вважає, що порядок державної
реєстрації договорів оренди землі, який визначений Постановою
Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073 ( 2073-98-п ) (2073-98-п)
позивачем та райдержадміністрацією не був дотриманий, договір
оренди, на який посилається позивач, не містить істотних умов, що
є підставою для відмови у державній реєстрації такого договору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
і проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення
присутніх у судовому засіданні представників позивача та II-го
відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку
про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного:
Статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначено, що
правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до
яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством. Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законами України.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
виконуючим обов'язки голови Березанської райдержадміністрації
прийнято розпорядження від 11.01.2005 № 30 "Про затвердження
проекту відведення та надання в оренду земельної ділянки", яким
ТОВ Агентству "Медіус-Плюс" затверджено проект землеустрою та
надано у довгострокову оренду земельну ділянку площею 0,0537 га
забудованих земель із земель державної власності (запасу) під
розміщення існуючого будинку відпочинку "Стругураш-4" в межах
території Коблевської сільради по проспекту Курортний, 2/2.
Пунктом 4 вказаного розпорядження було рекомендовано ТОВ
Агентству "Медіус-Плюс" укласти договір оренди земельної ділянки.
На момент видання цього розпорядження доказів вилучення
земельної ділянки у ТОВ "Днестр" не надано.
21.01.2005 між Березанською райдержадміністрацією та ТОВ
Агентством "Медіус-Плюс" укладений договір оренди земельної
ділянки для рекреаційного призначення під розміщення існуючого
будинку відпочинку "Стругураш-4" строком на 49 років.
Постановою господарського суду Миколаївської області від
28.12.2005 у справі № 6/428/05, залишеною без змін ухвалою
Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2006, визнано
недійсним розпорядження Березанської райдержадміністрації від
11.01.2005 №30.
Оскаржувані судові рішення вмотивовані відсутністю підстав
вважати договір оренди землі від 21.01.2005 чинним, оскільки
відсутня згода
орендодавця - органів виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування, що повинна оформлятися рішеннями вказаних органів,
які в свою чергу є підставою для надання земельної ділянки в
орендне користування.
Погоджуючись з таким висновком судів попередніх інстанцій,
колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України
"Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
орендодавцями земельних ділянок, що
перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські
ради в межах повноважень, визначених законом.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі
земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить,
зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель
комунальної власності (пункт "в" статті 12 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
).
У господарській справі № 6/437 суд встановив, що спірна
земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Коблеве
і право розпоряджатися нею має сільрада (а.с. 48).
Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у
державній або комунальній власності, здійснюється на підставі
рішення відповідного органу виконавчої влади або органу виконавчої
влади або органу місцевого самоврядування, шляхом укладення
договору оренди земельної ділянки.
Законом України "Про місцеве самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської,
селищної, міської ради вирішується питання регулювання земельних
відносин (пункт 34 статті 26 Закону).
Спірний договір оренди було укладено на підставі
розпорядження Березанської райдержадміністрації, яке в судовому
порядку визнане недійсним.
Статтею 149 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування
із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися
для суспільних або інших потреб за рішенням органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, а вилучення земельних
ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень
Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АР Крим, місцевих
державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад
відповідно до їх повноважень.
Щодо визнання недійсним спірного договору оренди, суди
правомірно виходили із обставин, які свідчать про перевищення
повноважень Березанською райдержадміністрацією та про відсутність
згоди орендодавця на укладення договору оренди земельної ділянки
від 21.01.2005 року.
Наведені в касаційній скарзі доводи стосуються переоцінки
доказів, що не відноситься до повноважень суду касаційної
інстанції, виходячи із імперативних вимог статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за
якими касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
наявні у справі докази.
Посилання скаржника на відсутність в укладеному позивачем
договорі оренди істотних умов та порушення ним приписів Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, не можуть бути прийняті до
уваги, оскільки відповідно до статті 204 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, правочин є правомірним, якщо його недійсність
прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом
недійсним.
Викладені скаржником в касаційній скарзі мотиви не можуть
бути підставою для зміни або скасування прийнятих у справі судових
рішень.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Миколаївської області від
15.05.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 18.07.2006 у справі № 6/544/05 -залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
Агентства "Медіус-Плюс", м. Миколаїв -залишити без задоволення.
Головуючий, суддя
Т. Добролюбова
Суддя
Т. Гоголь
Суддя
Л. Продаєвич