ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2006 р.
№ 4/1804
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді:
суддів:
Добролюбової Т.В.,
Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Акціонерного товариства закритого типу "Сервіс", м.
Радомишль, Житомирська обл.
на рішення
господарського суду Житомирської області від 18.11.2005
та постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 05.07.2006
у справі
№ 4/1804
за позовом
Акціонерного комерційного банку "Мрія" в особі Житомирської
філії
до
Акціонерного товариства закритого типу "Сервіс", м.
Радомишль, Житомирська обл.
про
стягнення боргу у сумі 174810,84грн.
за участю представників сторін:
від позивача:
Шахрай О.А. за дов. від 21.07.2006
від відповідача:
Мартинюк Н.О. - директор
ВСТАНОВИВ:
30.06.2005 Акціонерний комерційний банк "Мрія" в особі
Житомирської філії - правонаступник Житомирської філії
"Меблібанк-АСПЕ" звернувся до господарського суду Житомирської
області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства
закритого типу "Сервіс" заборгованості у сумі 174810,84грн., яка
відновлена господарським судом Житомирської області 19.05.2005 у
зв'язку з розірванням мирової угоди, укладеної між Акціонерним
товариством закритого типу "Сервіс" в особі керуючого санацією та
комітетом кредиторів щодо відстрочення, розстрочення та списання
боргів.
Рішенням господарського суду Житомирської області від
18.11.2005 (суддя Лозинська I.В.), залишеним без змін постановою
Житомирського апеляційного господарського суду від 05.07.2006
(судді: Зарудяна Л.О. -головуючий, Вечірко I.О., Ляхевич А.А.)
позов задоволений частково. Доповідач: Продаєвич Л.В.
З Акціонерного товариства закритого типу "Сервіс" на користь
Акціонерного комерційного банку "Мрія" в особі Житомирської філії
стягнуто 134617,00грн. -боргу та 27595,16грн. -пені. В решті
позову відмовлено, судом, з урахуванням фінансового стану боржника
зменшений розмір пені за січень -лютий 2000 року.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, Акціонерне
товариство закритого типу "Сервіс" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою про їх
скасування, прийняття нового рішення, яким просить задовольнити
касаційну скаргу, мотивуючи останню невідповідністю висновків суду
обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального
права, порушенням процесуального права.
Скаржник зазначає про неврахування судом того, що при
укладенні договору поруки та інших договорів були порушені вимоги
чинного на той час законодавства, зокрема, ст. 41 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
в частині укладення
вказаних угод без затвердження їх вищим органом акціонерного
товариства; зазначені угоди укладені всупереч цілям юридичної
особи, що є порушенням ст. 50 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а відтак їх слід вважати недійсними.
Порушення норм матеріального права скаржник вбачає у тому, що
за змістом ст. 194 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
порука
припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання
строку виконання зобов'язання отримувачем кредиту не пред'явить
позов до поручителя; зауважує на тому, що тільки 23.11.1999 року
до суду надійшла заява від АКБ "Мрія" про оголошення банкрутом
АТЗТ "Сервіс", а позов про стягнення боргу взагалі не заявлявся.
На думку скаржника, вказане свідчить про те, що боргові
зобов'язання товариства за договором поруки припинилися, а
відповідно відсутні підстави для стягнення грошових коштів.
Крім того, скаржник зазначає, що судом в порушення норм
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
прийнята
до розгляду позовна заява, в якій не наведено обгрунтованих
підстав наявності боргових зобов'язань відповідача, в порушення
ст. 54 цього кодексу не викладені обставини, на яких грунтуються
позовні вимоги, не надані докази про боргові зобов'язання
товариства перед позивачем, відсутні нормативне обгрунтування
заявлених вимог і розрахунок суми боргу та неправильно вказана
адреса відповідача.
Скаржник звертає увагу суду на те, що в 1999 році була
порушена справа про визнання банкрутом ТОВ "Олімпік", проте банком
не заявлялися кредиторські вимоги до вказаного товариства.
В касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суддя
Зарудяна Л.О. не могла брати участь у розгляді справи, оскільки
розглядала справу про банкрутство АТЗТ "Сервіс" за №14/340"Б", де
були неправомірно визнані кредиторські вимоги АКБ "Мрія" до АТЗТ
"Сервіс", що, на його думку, викликає сумнів у неупередженості
судді при прийнятті оскаржуваної постанови.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
і проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення
присутніх у засіданні суду представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав
для її задоволення з огляду на таке:
В силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
- касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено
господарськими судами попередніх інстанцій під час її розгляду з
урахуванням доказів, що знаходяться в матеріалах справи за №14/340
"Б" (про банкрутство АТЗТ "Сервіс"), відносини між сторонами
виникли на підставі укладених 02.02.1994, 02.03.1994 кредитних
договорів. Протягом 1995-1997 років були укладені: договори про
перевід боргу, про купівлю-продаж державного майна за конкурсом,
договір поруки від 26.08.1997року.
За заявою АКБ "Мрія" ухвалою господарського суду Житомирської
області від 09.07.2001 порушено справу про банкрутство АТЗТ
"Сервіс" за №14/340 "Б". Цією ж ухвалою господарський суд
затвердив мирову угоду, укладену 07.06.2001 між АТЗТ "Сервіс"
(боржник) та кредиторами, у т.ч. перед Житомирською філією у сумі
174810,84грн. щодо розстрочення і списання боргів та припинив
провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від
19.05.2005 у справі про банкрутство розірвано мирову угоду щодо
розстрочення боргу між кредитором -Житомирською філією АКБ "Мрія"
та АТЗТ "Сервіс" і відновлено вимоги кредитора -Житомирської філії
до боржника в повному обсязі.
Вказана ухвала у встановленому законом порядку не
оскаржувалася. Судом встановлено, що вимоги кредитора, внесені до
мирової угоди, з часу її затвердження не були погашені боржником.
Отже, судами встановлено, що у справі про банкрутство АТЗТ
"Сервіс" №14/340 "Б" були визнані кредиторські вимоги позивача у
даній справі по заборгованості, яка являє собою борг за
договорами, у т. ч. поруки, які не були розірвані або визнані у
судовому порядку недійсними.
Доводи скаржника вважаються непереконливими, оскільки судом
при розгляді справи про банкрутство вже перевірена наявність ознак
неплатоспроможності боржника відносно кредитора-Житомирської філії
АКБ "Мрія", розмір вимог кредитора та їх безспірність. Визнані
судом грошові вимоги філії були включені до реєстру вимог
кредиторів, а відтак повторного доказування не потребують.
Слід зазначити, що у разі, якщо судом визнані грошові вимоги
того чи іншого кредитора, то зміна розміру вимог або їх відхилення
може мати місце у випадках оскарження цього судового акта. Докази
про зворотнє в матеріалах справи відсутні.
Посилання скаржника на порушення норм матеріального права не
знайшло свого підтвердження. Суди попередніх інстанцій дійшли
вірного висновку про задоволення вимог позивача, оскільки є
чинними ухвали господарського суду Житомирської області від
17.10.2000, від 19.05.2005 по справі №14/340 "Б".
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків місцевого
господарського суду та суду апеляційної інстанції і не можуть бути
підставою для їх скасування ще і з урахуванням того, що відповідно
до статті 20 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
суддя не може брати участі в розгляді справи і
підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які
беруть учать в судовому процесі, або буде встановлено інші
обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя,
який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому
розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за
його участю.
Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в процесі перегляду справи апеляційний
господарський суд за наявними у справі і додатково поданими
доказами повторно розглядає справу.
Суддя господарського суду Житомирської області Зарудяна Л.О.
виніс ухвалу від 09.07.2001 про затвердження мирової угоди та
припинення провадження у справі про банкрутство №14/340 "Б", що не
є перешкодою у розумінні статті 20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
для неупередженого розгляду справи №
4/1804 у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 статті 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за
результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення
першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а
скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення коли суд визнає,
що судові акти ухвалені з дотриманням вимог матеріального та
процесуального права.
Виходячи із наведеного, відсутні підстави для скасування чи
зміни прийнятих у справі судових актів.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Житомирської області від
18.11.2005 та постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 05.07.2006 у справі № 4/1804 -залишити без змін.
Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу
"Сервіс", м. Радомишль, Житомирська обл. -залишити без
задоволення.
Головуючий, суддя
Т. Добролюбова
Суддя
Т. Гоголь
Суддя
Л. Продаєвич