3/107-ПД-06 Про розірвання договору оренди нежитлових приміщень - Текст документа

В березні 2006 року закрите акціонерне товариство "Бізнес-Центр Київ" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Сон" про дострокове розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 1 від 23.05.2001 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що підставою для виникнення спору стала незгода орендаря з пропозицією позивача щодо збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу призвело до порушення права власності орендодавця відповідно до ст.ст. 316, 317 ЦК України (435-15) .

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.05.2006 (суддя Янковська I.Є.) в задоволені позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.08.2006 (судді: Мірошніченко М.В. -головуючий, Кричмаржевський В.А., Акімова Т.М.) рішення залишено без змін.

Відмовляючи в позові та залишаючи рішення без змін, господарські суди виходили з того, що відмова відповідача від внесення змін до договору стосовно збільшення орендної плати не може бути підставою для його розірвання за вимогою орендодавця.

В касаційній скарзі закрите акціонерне товариство "Бізнес-Центр Київ" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду і передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2001 року між ЗАТ "Бізнес-Центр Київ" (орендодавець) і ТОВ "Ельдорадо-Сон" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, відповідно до умов якого орендодавець передав у тимчасове володіння і користування, а відповідач прийняв частину нежитлового приміщення площею 511 кв.м на першому поверсі та 141 кв.м на цокольному поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Херсон, пр. Ушакова, 43, для самостійного використання відповідно до статуту орендаря (магазин з продажу товарів народного споживання). Пунктом 2.5 договору сторони визначили строк його дії з 23.05.2006р. по 31.12.2011р.

Факт приймання-передачі нежитлового приміщення підтверджено актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.11.2001 року.

Відповідно до п.4.2 договору, яким визначено ціну і порядок розрахунків, сума орендної плати складає 7785 грн. на місяць з урахуванням податку на додану вартість, та підлягає щомісячному корегуванню на індекс інфляції. В суму орендної плати включена сума оплати за каналізацію та водопостачання, податок на землю. Орендна плата може бути переглянута на вимогу однієї із сторін у випадку зміни цін тарифів та в інших випадках передбачених чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.11.2001р. по 01.11.2003р. сторони уклали дві додаткові угоди до зазначеного договору оренди по яким вони домовились щодо зміни розміру орендної плати. Так, додатковою угодою № 2 від 01.11.2003р. розмір орендної плати був збільшений до суми 14450 грн. на місяць.

Судовими інстанціями правильно встановлено, що підставою для виникнення спору про розірвання договору оренди, стала незгода орендаря з пропозицією орендодавця щодо збільшення розміру орендної плати.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 цього Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі згідно зі ст.632 ЦК України (435-15) встановлюється за домовленістю сторін.

Як вбачається з п.п. 6.1., 6.2, укладеного між сторонами договору оренди, зміна умов договору здійснюється у порядку, передбаченому ст.11 ГПК України (1798-12) . За вимогою орендодавця договір може бути достроково розірваний у випадках передбачених чинним законодавством України. При цьому орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря за три календарні місяці про майбутнє розірвання договору.

Крім того, відповідно до п.6.5 договір може бути достроково розірваний при порушенні орендарем умов, які потребують письмового узгодження з орендарем.

Пунктом 6.6 договору закріплені правові підстави, за якими орендодавець має право розірвати договір, так зокрема: використання орендованих приміщень не у відповідності з п.1.1 договору; порушення строків внесення орендної плати більше трьох місяців підряд; погіршення технічного стану об'єкта (погіршення і руйнування несучих конструкцій будівлі).

Відповідно до п.3 ст. 291 Господарського кодексу України (436-15) , договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договорів найму в порядку, встановленому ст. 188 ГК України (436-15) .

Статтею 651 ЦК України (435-15) передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 783 ЦК України (435-15) наймодавець має право відмовитися від договору найму якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Враховуючи наведені норми, господарські суди прийшли до правильного висновку, що відмова відповідача від збільшення розміру орендної плати не може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Відповідно до приписів ст. 188 Господарського кодексу України (436-15) , зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відмовляючи в позові судовими інстанціями досліджено, що позивачем, враховуючи вимоги ст. 33 ГПК України (1798-12) , не було доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме: наявності передбачених договором оренди № 1 від 23.05.2001р. або чинним законодавством України підстав для розірвання такого договору.

Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій в порядку ст. 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували норми права.

Постановлені судові рішення є законними і обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої і апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим не заслуговують на увагу.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Бізнес-Центр Київ" залишити без задоволення, а постанову від 10.08.2006 Запорізького апеляційного господарського суду та рішення від 24.05.2006 господарського суду Херсонської області у справі № 3/107-ПД-06 без змін.