Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Відкритого акціонерного товариства "Волиньгаз"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду

від 14.08.2006

у справі

господарського суду Волинської області

за позовом

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до

Відкритого акціонерного товариства "Волиньгаз"

про

стягнення 68769423, 63 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

Зуєв М.А. -дов. № 291/10 від 10.10.2006

від відповідача:

Бомазюк О.П. -дов. № 2/1-85 від 13.01.2006

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 08.06.2005 господарського суду Волинської області в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою від 14.08.2006 Львівського апеляційного господарського суду рішення від 08.06.2005 господарського суду Волинської області скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнено з ВАТ "Волиньгаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 68769423, 63 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "Волиньгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 37 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , ст.ст. 101, 106, 107 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.ст. 59, 60 Господарського кодексу України (436-15) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарським судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 за № 747 (747-98-п) "Про утворення НАК "Нафтогаз України" статутний фонд компанії формується шляхом передачі до нього, зокрема, майна акціонерного товариства "Укргазпром" та його дочірніх підприємств у зв'язку з їх реорганізацією. За спільним наказом НАК "Нафтогаз України" та Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 06.11.1998 за № 68/234 (№234) було вирішено припинити діяльність АТ "Укргазпром" у зв'язку з його реорганізацією шляхом поділу та приєднання до дочірніх компаній НАК "Нафтогаз України" з 01.01.1999, зокрема до ДК "Торговий дім "Газ України"- філії "Управління по закупівлі та реалізації газу".

03.12.1999 "Управління по закупівлі та реалізації газу" АТ "Укргазпром" та ДК ТД "Газ України" уклали передаточний акт, згідно з яким оформили передачу майна, кредиторських прав та боргових зобов'язань від "Управління по закупівлі та реалізації газу" ТА "Укргазпром" до ДК ТД "Газ України" на підставі правонаступництва, визначеного в процесі реорганізації "Управління по закупівлі та реалізації газу" АТ "Укргазпром".

До того ж, факт правонаступництва позивача встановлений при перегляді справи № 7/61-38.1 господарського суду м. Києва за позовом ДК "Газ України "НАК "Нафтогаз України" до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення 3671900, 24 грн.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до умов договору на постачання природного газу від 23.12.1997 за № 39-245 (п.5.2) розрахунки за отриманий природний газ повинні здійснюватися до 10 числа місяця, наступного за звітним. Тобто, за газ поставлений в жовтні 1998 року відповідач повинен був сплатити до 10 листопада 1998 року. Оскільки позов було подано позивачем 04.12.2001 року, то позовна давність щодо позовних вимог в частині стягнення боргу за природний газ, поставлений відповідачу в жовтні 1998 року, сплинула.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення позовної давності щодо захисту порушеного права позивача на отримання оплати за поставлений відповідачу природний газ у жовтні 1998 року, суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України (435-15) , обгрунтовано дійшов висновку про поновлення позовної давності щодо захисту порушеного права, оскільки він дійшов висновку, що пропуск позовної давності стався з поважних причин і тому порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів вважає, що апеляційна інстанція правомірно встановила, що законодавство не містить вимог, відповідно до яких наявність заборгованості підтверджувалась би виключно первинними документами. Виходячи з визначення первинного документу, наведеного у ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідачем під час розгляду справи спростовано здійснення такої господарської операції, як передача йому природного газу у грудні 1998р., однак заперечується виключно сума боргу за придбаний природний газ. Крім того, інвентаризаційною комісією здійснено інвентаризацію дебіторської заборгованості філії "Управління по закупівлі та реалізації газу" АТ "Укргазпром" станом на 01.07.1999, про що складено акт контрольної перевірки. Згідно даного акту, станом на 01.07.1999 обліковується заборгованість ВАТ "Волиньгаз" за договором від 2 3.12.1997 за № 39-245 в сумі 63 239 844,71 грн.

Акт звірки розрахунків, стосується боргу відповідача перед позивачем лише за один місяць поставки газу - грудень 1998 року.

Господарський суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що господарський суд Волинської області неправомірно застосував до правовідносин сторін положення постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 1998 (1998-98-п) та визнав, що розрахунки між ними повинні проводитись саме відповідно до її положень, а не згідно з умовами спірного договору, тобто за курсом гривні до долара США, встановленим зазначеною постановою, а не за курсом, що діяв на момент проведення розрахунків.

Зазначене не відповідає вимогам ст.ст.19 та 58 Конституції України (254к/96-ВР) , ст..ст.21 та 27 Закону України "Про підприємства в Україні".

Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 за № 1998 (1998-98-п) була прийнята після укладання договору між сторонами від 23.12.1997 № 39-245, її положення не мають зворотної сили, а тому не можуть змінювати положення договору стосовно порядку розрахунків, отже, розрахунки між позивачем та відповідачем за договором на постачання природного газу від 23.12.1997 за №39-245 повинні здійснюватись відповідно до його умов (п.п.5.1, 5.2), а саме - шляхом перерахування коштів в гривнях по курсу НБУ гривні до дол. США на момент зарахування коштів на рахунки постачальника.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 14.08.2006 Львівського апеляційного господарського суду зі справи № 6/87-38.1 залишити без змін.