ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 р.
№ 39/57
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової -головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача
Гутинського Т.Ф.
Мочинського А.Р. дов. від 6.02.06р.
Відповідачів
Гузія Д.М. дов. від 7.06.06р.
/розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Фірма "Спецвисотмонтаж"
на постанову
від 23.08.2006року Київського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 39/57 господарського суду міста Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж"
до
про
Закритого акціонерного товариства "Фірма "Спецвисотмонтаж"
спонукання вчинити дії та стягнення 109194 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж"
звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до
Закритого акціонерного товариства "Фірма "Спецвисотмонтаж" про
зобов'язання прийняти виконані позивачем роботи та підписати акти
приймання-передачі виконаних робіт і довідку про вартість
виконаних підрядних робіт та стягнення 109184,00 грн.
заборгованості за договором № ПС-05/2004 на виконання субпідрядних
робіт від 05.11.2004 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем виконані роботи
по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу, а також роботи
по монтажу збірних залізобетонних елементів (сходові марші та
площадки) на суму 121200,00 грн. які відповідачем сплачені
частково у вигляді авансового платежу в сумі 12016,00 грн., сума
боргу становить 109184,00 грн., яку позивач просить стягнути з
відповідача.
Рішенням від 05.07.2006року господарським судом міста Києва у
задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не надав доказів
виконання зобов'язання по договору № ПС-05/2004 на виконання
субпідрядних робіт від 05.11.2004 року.
За апеляційною скаргою Товариство з обмеженою
відповідальністю "Будмонтаж" Київський апеляційний господарський
суд постановою від 23 серпня 2006 року рішення Господарського суду
м. Києва від 05.07.2006 р. скасував та прийняв нове рішення, яким
позов про зобов'язання вчинити дії та стягнення 109 184, 00 грн.
задовольнив.
Апеляційний суд в постанові зазначив, що суд першої інстанції
помилково дійшов висновку про те, що позивачем були порушені п.
5.2., статті 5 договору № ПС-05/2004 від 05.11.2004року, а саме:
акти виконаних робіт за лютий 2005 року повинні бути направлені
відповідачу до 27.02.2005 р., що нібито не було виконано
позивачем, оскільки в зазначений термін відповідачу були надані
акти виконаних робіт безпосередньо через приймальню відповідача, а
на вимогу суду першої інстанції повторно акти виконаних робіт були
направлені по пошті 05.12.2005року, що не є порушенням чинного
законодавства і не змінює суть справи.
Оскільки доказів оспорення актів відповідачем до суду та
доказів визнання актів недійсними не надано, апеляційна інстанція
дійшла висновку, що в лютому 2005 року позивач на зазначеному
об'єкті виконав роботи по улаштуванню монолітного залізобетонного
каркасу на суму 120 120, 00 грн., а також роботи по монтажу
збірних залізобетонних елементів (сходові марші та площадки) на
суму 1 080, 00 грн. Всього було виконано робіт на суму 121 200, 00
грн., які відповідач сплатив частково, у вигляді авансового
платежу, у розмірі 12 016, 00 грн.
Закрите акціонерне товариство "Фірма "Спецвисотмонтаж"
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 23.08.2006року, в якій просить постанову скасувати, а рішення
залишити в силі
Свої доводи заявник обгрунтував порушенням вимог статей 837,
854, 875, 882 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
оскільки
апеляційний суд прийняв як доказ не підписані відповідачем акти ф.
КБ-2в та ф. КБ-3, в яких зазначена "вартість" робіт "за лютий 2005
року", без розгляду питання про прийняття робіт відповідачем.
Зазначені роботи не могли бути прийняті, оскільки
відповідачем були заявлені претензії по якості робіт, що
підтверджується листом відповідача від 21.02.2005 № 42/02 та
доданим до нього актом та листом відповідача від 28.02.2005 №
46/02, а отже відповідно до пункту 6 статті 882 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
суд апеляційної інстанції в жодному разі не міг
визнати чинними акти за лютий 2005 року без підпису відповідача,
який відмовився приймати неякісні роботи та негайно письмово
повідомив позивача про претензії до виконаних робіт за період
січень-лютий 2005 року на виконання вимог статті 853 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши доповідь судді -доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що спір стосується виконання
зобов'язання щодо оплати виконаних за лютий 2005 року робіт за
укладеною між сторонами угодою № ПС-05/2004 на виконання
субпідрядних робіт.
Судами при розгляді справи встановлено, що відповідно до умов
угоди позивач зобов'язувався на матеріалах постачання позивача
виконати у встановлений строк роботи по влаштуванню монолітного
каркасу на будівництві житлового будинку по вул. Верховинній, 35,
в м. Києві відповідно до проектно-кошторисної документації, а
відповідач зобов'язувався надати позивачу фронт робіт, передати
проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити виконані
роботи. Відповідач зобов'язувався здійснювати щомісячні платежі за
цим договором на розрахунковий рахунок позивача за фактично
виконані роботи на підставі документів по обліку робіт в
капітальному будівництві (ф. КБ-2в та ф. КБ-3), підписаних
уповноваженими представниками відповідача.
Пунктом 5.2., статті 5 цього договору передбачено, що позивач
щомісячно надає відповідачу у двох примірниках форми КБ-2в, КБ-3
до 27 числа звітного місяця. Оформлення актів виконаних робіт
(форми КБ-2в, КБ-3) проводиться відповідачем протягом 5 днів з
моменту надання їх позивачем.
Скасовуючи рішення господарського суду міста Києва та
задовольняючи позовні вимоги Київський апеляційний господарський
суд виходив з того, що позивачем згідно норм чинного законодавства
та умов договору акти ф. КБ-2 та ф. КБ-3 за лютий 2005 року були
надіслані безпосередньо через приймальню відповідача в період до
27.02.2005 року, а на вимогу суду першої інстанції повторно акти
виконаних робіт були направлені по пошті 05.12.2005 року.
Відповідач безпідставно відмовився приймати виконанні роботи та
підписати ці форми.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком за
слідуючи підстав:
Порядок передання та прийняття робіт, врегульований статтею
882 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, пунктами 1, 4, 6 якої
передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про
готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного
підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт,
зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником
оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови
однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і
він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом
недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від
підписання акта визнані судом обгрунтованими.
Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі
виявлення недоліків, які виключають можливість використання
об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені
підрядником, замовником або третьою особою.
Отже, згідно статті 882 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у разі виникнення спору з приводу приймання виконаних робіт
належним доказом у розумінні статті 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є повідомлення
підрядника про готовність до передання робіт /пункт 1 цієї статті/
та засвідчення в акті по відмову від його підпису другою стороною.
Крім того, аналіз пунктів 3, 6 цієї статті свідчить про те,
що питання про визнання акта недійсним може вирішуватись у разі,
якщо одна із сторін відмовилась від його підпису.
Господарський суд міста Києва встановив, що акти виконаних
робіт за лютий 2005 року, з приводу яких виник спір, у
передбачений договором строк не направлялись і не могли бути
направлені, оскільки відповідач листом від 21.02.2005 року
звернувся до позивача з вимогою про усунення недоробок та
розірвання договору, оскільки при прийнятті робіт за січень 2005
року ним виявлені порушення проектної документації, технології
виробництва допущені позивачем в процесі.
Статтею 6 (п. 6.3) договору передбачено, що відповідач має
право відмовитись від прийняття робіт у разі виявлення дефектів та
недоліків, які виключають можливість використання (експлуатації)
конструкції та не можуть бути усунені. Позивач зобов'язаний
приймати до виконання вимоги та вказівки відповідача стосовно
усунення в зазначені строки зауваження та претензії щодо якості
виконаних робіт (ст. 2, п. п. 2.3.10 договору).
В судовому засіданні 05.07.2006 року судом встановлено, що
позивач припинив виконання робіт в лютому 2005 року, що не
спростовано ні сторонами, ні апеляційним судом.
Позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про
усунення недоліків в роботі, виконаній в січні 2005 року. Вимог
про оплату робіт, виконаних в січні 2005 року позивачем не
пред'явлено.
Решта листування сторін з цього приводу судом не прийнята до
уваги, оскільки ні позивач ні відповідач не надали доказів
направлення їх одне одному.
Судом також встановлено, що після претензій, сторонами
підписано довідку про вартість виконаних підрядних робіт за
березень 2005 року, яка є підсумковою за попередні періоди.
За таких обставин, касаційна інстанція вважає, що висновок
господарського суду міста Києва про відмову у задоволенні вимог
позивача є обгрунтованим та прийнятим відповідно норм
матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим рішення від
05.07.2006 року підлягає залишенню без змін, а постанова
Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2006 року
скасуванню.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.08.2006 року у справі № 13/688 господарського суду міста Києва
скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2005 року
залишити без змін.
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фірма
"Спецвисотмонтаж" задовольнити.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н.Волковицька
Л. Рогач