Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Муравйова О.В. -головуючого

Полянського А.Г.

Фролової Г.М.

за участю представників:

позивача

Морозов О.В., посв. №57/2005

відповідачів

не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

третьої особи

не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

Генеральної прокуратури України

Громадський С.О., посв. №76

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання

Заступника Прокурора Одеської області

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду

від

19.06.2006 року

у справі№ 30/475-05-11719  (rs18878) господарського суду Одеської області

за позовом

Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах

держави в особі Міністерства охорони здоров'я України

до

- Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварта"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Фонд державного майна України

про

визнання недійсним договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2005 року Перший заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварта" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 51131764/2002-37 від 09.12.2002 року будівель та споруд пансіонату "Мирний" загальною площею 1 180, 3 м-2, що знаходяться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 71-А, укладеного між відповідачами та стягнення в дохід держави всього одержаного сторонами по вказаному господарському зобов'язанню.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірна угода укладена відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що є порушенням вимог статті 228 Цивільного кодексу України (435-15) . Крім того, позивач зазначає про те, що відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (436-15) господарське зобов"язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб"єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повнітсю або в частині.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.03.2006 року (суддя: Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року (судді: Гладишева Т.Я. -головуючий, Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.) по справі № 30/475-05-11719  (rs18878) господарського суду Одеської області у задоволенні позову Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України відмовлено повністю.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди, зокрема, зазначають про те, що у позовній заяві йде посилання на Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України (436-15) , тоді як спірний договір укладений у 2002 році та виконаний, а тому правові підстави для застосування до даного договору положень статей 207, 208 Господарського кодексу України (436-15) відсутні. Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України (436-15) не могли бути порушені сторонами, оскільки договір укладений 09.12.2002 року.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року по справі № 30/475-05-11719  (rs18878) господарського суду Одеської області, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , статті 86 Цивільного кодексу УРСР, статті 22 Господарського кодексу України (436-15) . Зокрема, заявник зазначає про те, що спірна угода укладена відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що є порушенням статті 228 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідачі та третя особа відзиви на касаційне подання не надали.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача та Генеральної прокуратури України, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій Перший заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварта" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 51131764/2002-37 від 09.12.2002 року будівель та споруд пансіонату "Мирний" загальною площею 1 180, 3 м-2, що знаходяться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 71-А, укладеного між відповідачами, на підставі статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України (436-15) та стягнення в дохід держави всього одержаного сторонами по вказаному господарському зобов'язанню.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (436-15) , господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України (436-15) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Приймаючи рішення та постанову по справі господарські суди виходили з того, що договір між відповідачами укладений у 2002 році, зобов'язання за спірним договором сторонами виконані, отже, правові підстави для застосування до даного договору положень статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України (436-15) відсутні. Згідно приписів пункту 4 розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України (436-15) , який набрав чинності з 1 січня 2004 року, Господарський кодекс України (436-15) застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України (436-15) , зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Крім того, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника Прокурора Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року та рішення господарського суду Одеської області від 09.03.2006 року по справі № 30/475-05-11719  (rs18878) господарського суду Одеської області залишити без змін.