14/434 434 Про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договорм про надання послуг по переробці природного газу в теплову енергію - Текст документа

Відкрите акціонерне товариство ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" та Управління житлово-комунального господарства (УЖКГ) Кременчуцької міської ради і просило суд стягнути з останніх пропорційно у рівних частинах борг у сумі 735 764,07 грн., у тому числі 660 688,16 грн. основного боргу, 64 547,48 грн. пені, 10 528,63 грн. 3% річних.

Позовні вимоги до відповідача 1 - КП "Теплоенерго" обгрунтовані неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань за договором №3-2 юр від 10.12.2003р. про надання послуг по переробці природного газу в теплову енергію та її постачання в частині оплати одержаної теплової енергії.

Позовні вимоги до відповідача 2 -УЖКГ Кременчуцької міської ради обгрунтовані тим, що останнє є власником та засновником відповідача 1, а тому з огляду на положення ст.96 ЦК України (435-15) , частини 3 ст.78, ч.7 ст.77 Господарського кодексу України (436-15) несе додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.12.2005р.-12.01.2006р. (суддя Iваницький О.Т.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. (головуючий, суддя Швець В.О., судді Фаловська I.М., Андрейцева Г.М.), позов задоволено: присуджено до стягнення з КП "Теплоенерго" заборгованість у сумі 330 344,08 грн., 32273,74 грн. пені, 5264,31 грн. 3% річних та судові витрати. Також присуджено до стягнення з Управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради заборгованість у сумі 330344,08 грн., 32273,74 грн. пені, 5264,31 грн. 3% річних та судові витрати.

Ухвалюючи судові акти у даній справі в частині стягнення з відповідача 1 заборгованості, пені та 3% річних, суди двох інстанцій керувалися ст.ст.216, 218, 230 Господарського кодексу України (436-15) , ст.ст.509, 510, 525 - 527, 549, 599, 610, 624, 625 Цивільного кодексу України (435-15) та виходили з того, що останній порушив свої зобов'язання за договором №3-2 юр від 10.12.2003р., укладеним між ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та КП "Теплоенерго", щодо оплати одержаної від позивача теплової енергії.

Окрім того, суди двох інстанції дійшли висновку про те, що заборгованість підлягає стягненню з відповідачів пропорційно у рівних частинах, оскільки Управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради, є засновником і власником відповідача 1 - КП "Теплоенерго", а тому має нести субсидіарну відповідальність.

При цьому, суди керувалися ст.96 ЦК України (435-15) , ч.3 ст.78 та ч.7 ст.77 ГК України (436-15) . Відповідно до ч.7 ст.77 ГК України (436-15) , казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостачі зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач 2 - Управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати частково як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до УЖКГ.

У касаційній скарзі скаржник стверджує про неповне з'ясування судами обставин справи щодо виду та організаційної форми відповідача 1, а також неправильне застосування ст.ст.73, 74, 78 ГК України (436-15) . Скаржник стверджує, що суди, застосувавши норму ст.78 ГК України (436-15) , припустилися помилки щодо визначення правового статусу двох різновидів комунальних підприємств та невірно віднесли відповідача 1 -КП "Теплоенерго" до казенного підприємства.

Позивач надіслав відзиви на касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради, в яких просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзивах.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

В силу ст.ст.4-2, 4-3, 4-7 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Проте, ухвалені у даній справі судові акти цим вимогам не відповідають.

Так, відповідач 2 - Управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради, заперечуючи у своєму листі №3222/I/11-5 від 28.12.2005р. (а.с.100) заявлені до нього позовні вимоги, стверджував про те, що позивач помилково відносить КП "Теплоенерго" до некомерційного (казенного) підприємства та на цій підставі вважає, що Управління житлово-комунального господарства повинно нести відповідальність за зобов'язаннями КП "Теплоенерго".

Вказаним запереченням суди двох інстанцій не дали належної правової оцінки, зокрема не з'ясували вид та організаційно правову форму відповідача 1, з урахуванням положень його Статуту (а.с.131-133), внаслідок чого дійшли передчасного висновку про те, що відповідач-2 має нести субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями відповідача 1 на підставі ч.7 ст.77 ГК України (436-15) .

Так, відповідно ч.1 ст.24 ГК України (436-15) , управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

В силу ст.63 ГК України (436-15) в Україні діє, зокрема, комунальне підприємство, засноване на комунальній власності територіальної громади.

Згідно частин 1, 3, 9 статті 78 ГК України (436-15) , комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Крім того, суди двох інстанцій не врахували положення ч.2 ст.76 ГК України (436-15) , якою передбачено, що казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. Джерелами формування майна казенного підприємства є, зокрема, державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення (ч.5 ст.77 ГК України (436-15) ).

Разом з тим, пунктами 1.1., 1.5., 3.2 Статуту КП "Теплоенерго" визначено, що засновником та власником КП "Теплоенерго" є Кременчуцька міська рада в особі управління житлово-комунального господарства міськвиконкому. Комунальне підприємство не відповідає за зобов'язаннями держави. Держава та власник УЖКГ не відповідають за зобов'язаннями комунального підприємства. Майно, яке перебуває в комунальній власності територіальної громади міста та закріплено за КП "Теплоенерго", належить йому на праві повного господарського відання.

Відповідно до ст.74 ГК України (436-15) , державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 цього Кодексу, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, висновків про те, що відповідач 2, як засновник та власник відповідача 1, має нести додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями останнього, суди дійшли без врахування наведених правових норм, без надання належної правової оцінки положенням Статуту КП "Теплоенерго", у зв'язку з чим такі висновки судів не можна визнати обгрунтованими.

Допущені судами двох інстанцій порушення, не можуть бути усунуті касаційною інстанцією з огляду на приписи ст.111-7 ГПК України (1798-12) , отже їх рішення підлягають скасуванню.

В силу вимог ст.111-12 ГПК України (1798-12) , при новому розгляді справи суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і, залежно від установленого, ухвалити відповідне рішення.

Посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу на лист Вищого арбітражного суду України №01-2.2/165 від 27.06.2002р., колегія суддів відхиляє з огляду на те, що в ньому порушені питання щодо відповідальності юридичних осіб, за якими майно закріплено на праві оперативного управління (ч.3 ст.76 ГК України (436-15) ). Проте, як свідчать матеріали справи, зокрема, статут відповідача 1, майно, яке перебуває в комунальній власності територіальної громади міста та закріплено за КП "Теплоенерго", належить йому на праві повного господарського відання (ч.1 ст.74 ГК України (436-15) ).

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 29.12.2005-12.01.2006р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі №14/434 скасувати.