ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 р.
№ 44/645
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В.,
Глос О.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги
Державної установи "Держгідрографія"
на постанову
від 11.09.2006 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 44/645
господарського суду
міста Києва
за позовом
Центрального науково-дослідного інституту
економіки
до
треті особи:
Державної установи "Держгідрографія"
1. Регіональне відділення Фонду державного майна України;
2. Фонд державного майна України;
3. Міністерство аграрної політики України
про
стягнення 160365,44 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
Бураков I.О. (довіреність від 07.08.2006р. № 35/1);
Науменко С.В. (довіреність від 31.11.2006р. № 51)
від відповідача:
3-ті особи:
Кірілкова С.М. (довіреність від 22.12.2005р. № 48)
не з'явились
не з'явились
не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Євдокимов
О.В.) від 01.03.2006 року по справі № 44/645 в задоволенні позову
відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду
(головуючий суддя -Корсак В.А., судді -Авдеєв П.В., Коршун Н.М.)
від 11.09.2006 року по справі № 44/645 рішення Господарського суду
м. Києва від 01.03.2006 року скасовано; позов задоволено; стягнуто
з відповідача на користь позивача неустойку в сумі 160365,44 грн.,
судові витрати по сплаті державного мита за подачу позову в сумі
1603,65 грн., судові витрати по сплаті державного мита за подачу
апеляційної скарги в сумі 801,83 грн. та судові витрати за IТЗ
судового процесу в сумі 118,00 грн.
В касаційній скарзі Державна установа "Держгідрографія"
просить постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.09.2006 року по справі № 44/645 скасувати, а рішення
Господарського суду м. Києва від 01.03.2006 року залишити в силі,
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права, а саме: ст.ст.549, 764, ч.1. ст.785, ч.2 ст.795 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, ст.ст.32, 34, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач та треті особи не
надіслали.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що на підставі укладеного між
сторонами договору оренди службових приміщень № 35 від 01.10.2001
року (далі - договір), позивач зобов'язався передати у тимчасове
користування окреме індивідуально-визначене майно - нежитлові
приміщення загальною площею 422,4 м.кв. (надалі-майно), що
знаходяться за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя, 31, з метою
розміщення офісу відповідача, а відповідач прийняти та оплачувати,
передане у користування майно.
Спірні приміщення є державною власністю, балансоутримувачем
яких являється позивач, згідно з рішенням Севастопольської міської
ради.
Згідно п.8.1 договору, договір укладено строком на 3 роки і
діє з 01.10.2001 року до 30.09.2004 року.
На виконання умов договорів позивач здійснив передачу майна,
яке було прийнято відповідачем, що підтверджується наявними в
матеріалах справи оформленими та підписаними обома сторонами
Актами приймання передачі.
Відповідно до п.8.4 договору встановлено, що якщо за 2 місяця
до закінчення дії договору сторони не вирішать питання про його
продовження, приміщення звільняються відповідачем і майно
повертається позивачу не пізніше зазначеного в п.8.1 строку з
проведенням усіх взаєморозрахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, за два місяці до
закінчення строку оренди, позивач листом від 20.07.2004 року
повідомив відповідача про припинення дії договору оренди з
01.10.2004 року та інформував про неможливість пролонгації його на
попередніх умовах у зв'язку зі змінами у законодавстві України
щодо оренди державного майна (а.с.14-15).
Відповідно до ст.ст.525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, ч.7 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, договір є
підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись
належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов
договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Відповідно до ст.759 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за договором
найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати
наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Листом від 01.10.2004 року № 66-04 позивач просив повернути
спірні приміщення, якими продовжував користуватися відповідач, в
разі невиконання своїх вимог попереджав про те, що вдасться до
вимкнення інженерних мереж (а.с.16).
У претензії позивача від 29.10.2004 року за вихідним № 110,
направленій відповідачу, викладене прохання проінформувати про
свої наміри (а.с.17-18).
В листах позивача, які він неодноразово направляв
відповідачу, чітко визначено його вимогу звільнити орендоване
приміщення в зв'язку із закінченням договірних відносин.
Відповідач у відповідь направив лист № 2284/01-12-6 від
09.11.2004 року, в якому інформував позивача, що в даний час
конкретну дату переїзду повідомити позивачу не має можливості,
крім того, зазначалося, що відповідачем вживаються всі можливі
заходи щодо переїзду, у випадку вирішення даного питання
відповідач зобов'язався негайно інформувати позивача та повідомити
термін переїзду (а.с.19).
Апеляційний суд зробив висновок, що факт виставлення
відповідачу рахунків по сплаті за користування приміщенням за
жовтень 2004 року -серпень 2005 року свідчить про фактичне
продовження користування відповідачем майном після закінчення
терміну дії договору сторін, оскільки всі рахунки після закінчення
строку договору виставлялися орендодавцем за позадоговірне
користування майном, про що позивач зазначав в цих рахунках
(а.с.31, 34, 37, 40). З оцінених апеляційним судом документів
вбачається, що вони свідчать про те, що позивачем виставлялися
рахунки не по договору оренди, а за позадоговірне користування
майном, оскільки відповідач, порушуючи умови укладеного між
сторонами договору не звільнив орендоване приміщення. Таке ж
вбачається з оцінених судом актів, в яких обидві сторони
зазначали, що користування майном після закінчення договору є
позадоговірним (а.с.33, 39,42, 45об., 48, 50, 53, 56, 59).
Колегія суддів вважає помилковими доводи касаційної скарги з
посиланням на ст.764 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.17 Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
стосовно
того, по-перше, договір є продовженим на той же термін, оскільки
протягом місяця після закінчення терміну дії договору відсутні
заперечення позивача (наймодавця) щодо користування відповідачем
(наймачем) майном; по-друге, позивачем було виставлено рахунок за
жовтень 2004 року по якому отримано орендну плату, з огляду на
наступне.
Так, судом встановлено, що сторони діяли на виконання вимог
пунктів 8.1, 8.4 договору оренди, тому дата припинення дії
договору оренди була чітко визначена. Оскільки положення
вищенаведених пунктів договору не суперечили на момент укладення
законодавству України, колегія суддів вважає, що пріоритет має
визнаватися за договірною умовою. Тому внесення платежів за
фактичне користування майном не є підставою для пролонгації
договору, якщо орендодавець до закінчення строку оренди за два
місяці повідомив орендаря про свій намір їх припинити. Крім того
протягом місяця після закінчення строку дії договору позивач
підтвердив свій намір припинити договір оренди (а.с.16).
Стосовно виставлення позивачем рахунків за позадоговірне
користування майном, то колегія суддів вважає, що у позивача були
відсутні підстави для їх виставлення, оскільки з припиненням
договірних відносин оренди, відсутні і підстави для стягнення
орендних платежів за користування майном. Законодавством України
не врегульоване питання відносно обов'язку орендаря щодо внесення
орендної плати за весь час прострочення. Звідси висновок, що
сплачені відповідачем кошти підпадають під ознаки безпідставно
отриманих позивачем коштів за стягненням яких з позивача
відповідач не позбавлений права звернутись з позовом до суду в
порядку Глави 83 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Різна правова природа
отриманих позивачем платежів (безпідставно отримані кошти) та
предмету позову (неустойка) позбавляють суд можливості здійснити
відповідне зарахування в межах даного спору.
Звертається увага також і на те, що враховуючи зміни в
законодавстві, які відбулися станом на дату закінчення дії
договору, позивач не мав законних підстав виступати орендодавцем
державного майна за договором, а отже і не мав права вчиняти
будь-які дії щодо продовження дії договору оренди державного майна
на новий строк.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі
припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути
наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з
урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в
договорі.
У відповідності до ч.2 ст.785 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо
наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має
право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної
плати за користування річчю за час прострочення.
За час прострочення а саме з 01 жовтня 2004 року по 15
вересня 2005 року розмір неустойки, яку має право стягнути
позивач, складає 160365,44 грн. Контррозрахунку цієї суми
відповідачем не надано.
Посилання відповідача на те, що в акті від 16.09.2005 року
сторони зазначили про припинення договору саме 16.09.2005 року
апеляційний суд правомірно порахував необгрунтованими, з огляду на
наступне.
Аналіз вищенаведених положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
дає
підстави для висновку, що в разі припинення договору оренди не
йдеться про одночасне припинення двох зустрічних зобов'язань.
Йдеться про припинення зобов'язання надавати предмет найму в
оренду як одностороннього правового зв'язку. Що стосується
зустрічного зобов'язання, що виникло на підставі того ж договору
оренди, що і перше зобов'язання, яке припиняється моментом
закінчення терміну дії договору, то його доля має визначатись
відповідно до положень законодавства, які в таких випадках
підлягають застосуванню. Звідси висновок, що, враховуючи приписи
ч.2 ст.785 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка після припинення договору
найму, зберігає за сторонами припиненої угоди статуси наймодавець
та наймач відповідно, зміст вищенаведеного акту свідчить про дату
фактичного звільнення орендованого майна, коли зустрічне
зобов'язання орендаря також вже є припиненим. Таким чином, після
закінчення строку дії договору оренди останній продовжував діяти
тільки в частині зобов'язання відповідача звільнити приміщення. Це
зобов'язання відповідач не виконував до 16.09.2005 року.
Після повернення майна, сторони договору в акті від
16.09.2005 року зазначили про виконання орендарем свого
зобов'язання по поверненню майна саме 16.09.2005 року та
припинення договору в цій частині.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом
апеляційної інстанції не було порушено приписів ч.2 ст.795 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Наведене спростовує висновки суду першої інстанції стосовно
того, що сторонами було погоджено дату припинення договору
(16.09.2005 року) як двох зустрічних зобов'язань, що випливає із
факту виставлення рахунків на оплату орендних платежів до дати
складання акту про повернення майна.
Враховуючи наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст.111-9, ст.
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної установи "Держгідрографія" від
05.10.2006 року № 1/10/1186 на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 11.09.2006 року у справі № 44/645 залишити
без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 11.09.2006 року у справі № 44/645 -без
змін.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С у д д і
С.Бакуліна
О.Глос