20/112 Про повернення раніш внесених інвестицій та про стягнення заборгованості з прибутків від перевезення пасажирів та вантажів - Текст документа

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.09.2006 касаційну скаргу Малого приватного підприємства Компанія "Алет Лайнс" було прийнято до касаційного провадження та призначено колегією суддів: Добролюбової Т.В.-головуючого, суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. до розгляду на 12.10.06. В судовому засіданні оголошувалася перерва до 02.11.06. У зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г., відповідно до розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України від 11.10.06, справа №20/112 розглядалася колегією суддів у складі: Добролюбової Т.В.-головуючого, Дроботової Т.Б., Продаєвич Л.В.

У березні 2003 року Мале приватне підприємство Компанія "Алет Лайнс" звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства

доповідач: Добролюбова Т.В.

"Авіакомпанія "Донбасаеро" про повернення раніш внесених інвестицій, з нарахуванням індексу інфляції у розмірі 1499407,40 грн. та пені у сумі 125950,225 грн. Окрім того, позивачем заявлено про стягнення заборгованості з прибутків від перевезення пасажирів та вантажів у сумі 7440620,90 грн.; пені у сумі 636331,83 грн. відповідно до умов Генерального договору № 169-94-1 від 20.07.94 про сумісну діяльність. Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов цього договору про відрахування позивачеві 50% отриманих прибутків від застосування додаткових аеропортових зборів з перевезення пасажирів та вантажу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.03, ухваленим колегією суддів у складі: Донця О.Є.- головуючого, Черноти Л.Ф., Зубченко I.В., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2003 у складі колегії суддів : Мирошниченко С.В.- головуючого, Кулебякіна О.С., Колядко Т.М., в задоволені позову відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

За результатами перегляду касаційної скарги Комунального підприємства "Авіакомпанія "Донбасаеро", Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плахотнюк С.В. -головуючого, Панченко Н.П., Плюшка I.А., постановою від 30.03.04, рішення та постанову у справі скасував, а справу передав на новий розгляд з мотивів порушення господарськими судами норм процесуального права, зокрема приписів статей 22, 33, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Під час нового розгляду, рішенням господарського суду Донецької області від 18.04.06, ухваленим колегією суддів у складі: Ємельянової А.С.- головуючого, Арсірія Р.О., Мезенцева Є.I., позовні вимоги задоволено частково на суму 509,80 грн. Рішення мотивовано тим, що внески у спільну діяльність на задоволену суму підтверджені висновком судової експертизи . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В цій частині рішення, суд виходить з того, що отримання прибутку відповідачем від аеропортових зборів не підтверджуються матеріалами справи.

За результатами апеляційного провадження, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.06, ухваленою колегією суддів у складі : Акулової Н.В.-головуючого, Кондратьевої С.I., М'ясищева А.М., переглянуте рішення місцевого господарського суду залишено без змін. При цьому, апеляційна інстанція виходила з того, що заявлені позивачем вимоги обгрунтовані пунктом 3.4 договору №169-94-1, яким передбачено стягнення додаткових аеропортових зборів, а отримання відповідачем прибутку, як і стягнення ним додаткових аеропортових зборів, позивач не довів.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими актами господарських судів першої та апеляційної інстанцій, Мале приватне підприємство Компанія "Алет Лайнс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 18.04.06 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.06 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити з підстав та мотивів, наведених в касаційній скарзі. В обгрунтування касаційної скарги, заявник посилається на невиконання господарськими судами попередніх інстанцій вказівок викладених в постанові Вищого господарського суду України від 30.03.04 про необхідність додержання встановленого статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) порядку розподілу між позивачем та відповідачем обов'язку доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім цього, скаржник звертає увагу суду, на ненадання господарськими судами належної правової оцінки приписам Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №1548 (1548-96-п) "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін( тарифів)" та наказів Міністерства транспорту України від 06.06.99 №351 (z0503-99) "Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден в аеропортах України, для яких не встановлені індивідуальні аеропортові збори" та від 25.04.2000 №185 (z0274-00) "Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у міжнародному аеропорту "Донецьк" Донецької державної авіакомпанії "Донбас -Східні авіалінії України". Разом з цим скаржник зазначає, що судами при прийнятті рішень у справі, не застосовано лист Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р. (v2-97700-97) "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Від Комунального підприємства "Авіакомпанія "Донбасаеро" відзив на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.05.92 між Донецьким об'єднаним авіаотрядом та АТ "Центр Труд" укладено договір про сумісну діяльність, предметом якого є організація, забезпечення та здійснення комплексного комерційного, міжнародного вантажопасажирського авіасполучення з аеропорту міста Донецька. Вказаний договір підписано відповідно до генерального договору від 12.05.1992, який укладений сторонами з КП "Саратовський авіаційний завод", визначає та конкретизує права і обов'язки сторін при виконанні предмета цього і генерального договорів.

Між Донецьким об'єднаним авіаотрядом та КП "Саратовський авіаційний завод" і АТ "Центр Труд" 12.05.92 укладено генеральний договір про співробітництво, предметом якого визначено технічне забезпечення, організація і здійснення комерційного, міжнародного вантажопасажирського авіасполучення.

На виконання умов цього договору між АТ "Центр Труд" та Донецьким об'єднаним авіаотрядом складено акт від 19.07.94. Згідно цього акта встановлені факти здійснення перерахувань АТ "Центр Труд" 6036809 руб. у 1992 році та 16280568 крб. у 1993 році за реконструкцію міжнародного сектора; використання коштів АТ "Центр Труд" на виконання технічного обслуговування і ремонту авіаційної техніки для Донецького авіапідприємства Малим державним підприємством "ТОИР-Дон" на загальну суму 28662124 руб. у 1992 році. Комісією рекомендовано прийняти інвестиції в сумі 34698933 руб. у 1992 році, 16280568 крб. у 1993 році; передати виконання подальшої діяльності розпорядження, укладання договорів про подальшу сумісну діяльність з Донецьким авіапідприємством та АТ "Центр Труд", ТВФ "Чорна птиця". Правонаступником з виконання подальшої діяльності є ТВФ "Чорна птиця".

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.07.94 між Донецьким авіапідприємством (надалі "ДАП") та ТВФ "Чорна птиця" укладено генеральний договір №169-94-1 про сумісну діяльність, предметом якого стало розширення виробничо-комерційної діяльності з метою забезпечення безпечного, стабільного, і ефективного виконання польотів на Україні та за її межами зі строком дії 20 років з 01.07.94. Пунктом 2.1 розділу 2 договору №169-94-1 передбачені зобов'язання ТВФ "Чорна птиця", у тому числі зобов'язання залишити в розпорядженні "ДАП" вкладені інвестиції в сумі 3469833 руб. у 1992 році; 16280568 крб. у 1993 році на переобладнання ВС під варіант МБЛ і реконструкцію аеровокзалу під міжнародний сектор для продовження сумісної діяльності. Пунктом 2.2 розділу 2 договору №169-94-1 передбачені зобов'язання "ДАП" оплатити суму у розмірі 320 млн. крб., отриману від сумісної діяльності на 01.07.1994 (за актом від 19.07.94) і здійснити перерахування за розпорядженням "Фірми". Між ТВФ "Чорна птиця" та Донецьким авіапідприємством 13.09.94 укладено договір на здійснення чартерних авіарейсів з перевезення туристичних груп на літаку ЯК-42 за погодженим маршрутом. Цими ж сторонами 05.10.95 укладена додаткова угода до генерального договору про сумісну діяльність №169-94-1 від 20.07.94, якою змінено пункт 6 та підпункт 3.1 пункт 3 договору, а саме строк дії договору до 01.07.2000; за погодженням сторін із прибутку, отриманого від сумісної діяльності "ДАП" виплачує "Компанії" фіксовану суму 4301 доларів США з 01.07.95 за курсом НБУ протягом строку дії договору. Вже 20.06.2000 між сторонами укладено додаткову угоду за договором №169-94-1, якою змінено пункт 6 договору; строк дії договору продовжений до 31.12.2000 . Проте, 14.03.01 між сторонами укладена додаткова угода до договору про внесення змін до пункту 6 договору, строк дії договору встановлено до 01.06.01. Пунктом 5.1 генерального договору №169-94-1 про сумісну діяльність від 20.07.94 передбачено, що з моменту дії договору обов'язки за договорами з АТ "Центр Труд", а це генеральний договір про співпрацю від 12.05.92, договір про сумісну діяльність від 15.05.92 втрачають свою силу. Після цього, 18.07.01 між сторонами укладено угоду до договору №169-94-1 від 20.07.94, згідно якої сторони дійшли згоди вважати договір №169-94-1 від 20.07.94 таким, що припинив свою дію з 18.07.01.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, враховуючи висновок експерта №7411 від 16.01.06, встановлено факт проведення ТВФ "Чорна птиця" внесків в сумі 34698933 руб. за 1992 рік та 16280568 крб. за 1993 рік у сумісну діяльність. Колегія суддів визнає, що місцевий та апеляційний господарські суди, виходячи з приписів статей 115,161,162,165,430,432,433 Цивільного кодексу УРСР, дійшли правильного висновку про те, що позивач має право вимагати від відповідача повернення внесків в сумі 346989333 руб. та в сумі 16280568 крб. з 27.03.03, оскільки сторонами не визначено строк повернення відповідачем внесків, зроблених позивачем у сумісну діяльність.

Таким чином, враховуючи положення Указу Президента України від 25.08.96 №762/96 (762/96) "Про грошову реформу в Україні" та Указу Президента України від 07.11.92 №549/92 (549/92) "Про реформу грошової системи України", внески позивача у сумісну діяльність за договором №169-94-1 від 20.07.94 становлять 509, 80 грн., що не спростовується касаційною скаргою.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необгрунтованість вимог позивача про стягнення інфляції, нарахованої протягом строку дій договору і пені, оскільки до 27.03.03 у відповідача були відсутні зобов'язання з повернення внесків позивача у сумісну діяльність. Це свідчить про відсутність порушення відповідачем своїх зобов'язань в період, упродовж якого позивачем нараховані компенсаційні суми. Отже, зазначені в касаційній скарзі доводи позивача про незастосування господарськими судами листа Верховного суду України від 03.04.97 №62-97р (v2-97700-97) "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" визнаються помилковими.

Щодо посилання позивача у касаційній скарзі на неправомірність відмови у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості від перевезення пасажирів та вантажів відповідно до пункту 3.4 договору №169-94-1 та пені, колегія суддів відзначає наступне.

Пункт 3.4 договору №169-94-1 від 20.07.94 передбачає обов'язок відповідача нарахувати додатковий аеропортовий збір з кожного пасажира в українській або іншій валюті, еквівалентній сумі 7 доларів США та до 15 доларів США за перевезену тонну вантажу. Розмір зборів відповідач визначає самостійно. Отриманий прибуток підлягає поділу між позивачем та відповідачем порівну, Розрахунок здійснюється за кількістю перевезених пасажирів і тонн вантажу.

Господарські суди попередніх інстанцій, враховуючи висновки експертів №3185/23 від 11.04.05, №7411 від 16.01.06 встановили відсутність документів, які б підтверджували стягнення відповідачем додаткових аеропортових зборів.

Посилання позивача у касаційній скарзі на відсутність правової оцінки Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 №1548 (1548-96-п) , наказів Міністерства транспорту України від 06.06.99 №351 (z0503-99) та від 25.04.2000 №185 (z0274-00) , спростовується текстом самої постанови апеляційного суду і змістом наведених документів у яких йдеться про аеропортові збори, а не додаткові, як передбачено угодою сторін.

Таким чином місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що сума внесків у розмірі 509,80 грн. підлягає відшкодуванню з 27.03.03 року, а отримання прибутків відповідачем від здійснення спільної діяльності, на частину котрих претендує позивач, є недоведеними. При цьому враховується, що касаційна інстанція не наділена правом встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях господарських судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Проте, доводи скаржника в касаційній скарзі зводяться до переоцінки касаційною інстанцією доказів. З огляду на встановлені обставини, суди вірно застосували приписи матеріального і процесуального законодавства і підстав для скасування чи зміни переглянутих судових актів не вбачається.