ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
( ухвалою ВСУ від 25.01.2007 справа № 3-71к07 реєстрац. № 416748 відмовлено у порушенні касаційного провадження )
 
     02 листопада 2006 р.
     № 1/1091-13/412
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     головуючого
     Добролюбової Т.В.
     суддів
     Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
     за участю представників сторін
     позивача
     відповідача
     розглянувши у відкритому
     судовому засіданні касаційне подання
     прокурор Савицька О.В. посвідчення від 20.07.2005 року
     Басистий К.А. дов. від 19.05.2006 року
     Баранцев К.А. дов.від 31.10.2006 року
     Прокурора Шевченківського району міста Львова
     на постанову
     Львівського апеляційного господарського суду
     від
     04.05.2006 року
     у справі
     № 1/1091-13/412
     за позовом
     Прокурора Шевченківського району  міста  Львова  в  інтересах
держави в особі Управління комунального майна  Львівської  міської
ради
     до
     Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта-Стиль"
     про
     розірвання договору оренди
     Прокурор Шевченківського району  міста  Львова  звернувся  до
господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі
Управління комунального майна Львівської міської ради з позовом до
Товариства  з   обмеженою   відповідальністю   "Векта-Стиль"   про
розірвання договору оренди  нежитлових  приміщень  від  20.07.2001
року № 3-0215 загальною площею 520,9кв.м. в будинку № 168а по вул.
Люблінській у місті Львові та виселення із займаних приміщень.
     Господарський суд Львівської області рішенням від  16.12.2005
року (суддя Станько Л.Л.)  позовні  вимоги  задовольнив,  розірвав
договір оренди Доповідач Гоголь Т.Г.
     нежитлових приміщень від 20.07.2001 року № 3-0215,  укладений
між Управлінням комунального  майна  Львівської  міської  ради  та
Товариством з обмеженою відповідальністю "Векта-Стиль" та  виселив
останнього із зазначених нежитлових приміщень .Рішення вмотивоване
тим, що наймодавець у відповідності до статті  291  Господарського
кодексу  України  ( 436-15 ) (436-15)
          та  статті  782  Цивільного  кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
         має право на  дострокове  розірвання  договору,
оскільки відповідачем не вносилася орендна  плата  з  травня  2005
року по листопад 2005 року.
     Львівський  апеляційний  господарський  суд  постановою   від
04.05.2006 року (судді Юркевич М.В., Городечна  М.I.,  Кузь  В.Л.)
рішення господарського суду Львівської області від 16.12.2005 року
скасував, позов  прокурора  в  інтересах  Управління  комунального
майна Львівської міської  ради  залишив  без  розгляду.  Постанову
вмотивовано   тим,   що   прокурор   не   вправі   звертатися   до
господарського суду  в  інтересах  Управління  комунального  майна
Львівської міської ради, оскільки статтею 121 Конституції на нього
покладено представництво  в  суді  виключно  інтересів  держави  і
громадянина у випадках, визначених законом, натомість  позивач  не
наділений  повноваженнями  органу  державної  виконавчої  влади  і
жодному  органу  державної  виконавчої  влади  з   питань   оренди
комунального майна не підконтрольний.
     Не  погоджуючись  із  постановою   Львівського   апеляційного
господарського суду, Прокурор Шевченківського району міста  Львова
звернувся до  Вищого  господарського  суду  України  з  касаційним
поданням, в якому,  посилаючись  на  порушення  судом  апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права,  просить  її
скасувати,  залишивши  без  змін   рішення   господарського   суду
Львівської області. Вимоги касаційного подання  обгрунтовані  тим,
відповідно до  приписів  статті  2  Господарського  процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         прокурор самостійно визначає,  в  чому
полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх
захисту, а також вказує орган, уповноважений державою  здійснювати
необхідні функції у спірних правовідносинах. Скаржник  посилається
на те,  що  Львівський  апеляційний  господарський  суд  помилково
визначив, що Управління комунального майна Львівської міської ради
не є органом, уповноваженим державою виконувати необхідні  функції
у спірних правовідносинах, оскільки згідно з вимогами статей 2, 5,
11  Закону  України  "Про  місцеве   самоврядування   в   Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
        , статті 2 Закону України "Про оренду  державного  та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
          органи  місцевого  самоврядування
здійснюють державну політику в сфері оренди комунального майна,  а
органом,  уповноваженим   Львівською   міською   радою   управляти
комунальним майном та проводити у даній сфері державну політику  є
саме Управління комунального майна Львівської міської ради.
     Товариство  з  обмеженою  відповідальністю  "Векта-Стиль"  не
скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
     Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., присутніх  в  судовому
засіданні  представників  сторін,  перевіривши  наявні   матеріали
справи на предмет правильності  застосування  господарським  судом
Львівської області та Львівським апеляційним  господарським  судом
норм процесуального права, колегія  суддів  вважає,  що  касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
     Згідно  з  пунктом   2   статті   121   Конституції   України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         на прокуратуру України покладається  представництво
інтересів громадянина або держави в  суді  у  випадках  визначених
законом.
     За  рішенням  Конституційного  Суду  України  №  3-рп/99  від
08.04.1999  року  під  поняттям  "орган,  уповноважений   державою
здійснювати відповідні  функції  у  спірних  відносинах"  потрібно
розуміти орган державної влади чи орган місцевого  самоврядування,
якому законом  надано  повноваження  органу  виконавчої  влади.  В
контексті пункту 2 статті 121 Конституції  України  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        
приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського  процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         треба розуміти так, що прокурори та їх
заступники подають до
     господарського суду позови саме в інтересах держави, а  не  в
інтересах підприємств, установ та  організацій  незалежно  від  їх
підпорядкування та форм власності.
     Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи
його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з
посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов,  в
чому саме відбулося чи може відбутися  порушення  матеріальних  чи
інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність
їх захисту та зазначає орган, уповноважений  державою  здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею  2
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,   є
підставою для порушення справи в арбітражному суді.
     Проте при розгляді такого позову, господарський  суд  повинен
оцінювати  правильність  визначення  прокурором  органу,  на  який
державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій  у
правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів  держави  та  чи
зачіпає предмет спору інтереси держави.
     Прокурор Шевченківського району міста Львова, подаючи позов в
інтересах держави, визначив,  що  органом  уповноваженим  державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах  є  Управління
комунального майна Львівської  міської  ради.  Предметом  спору  у
даній справі є вимога про розірвання договору оренди та звільнення
відповідачем  займаного  приміщення.  Як  правомірно  зазначено  в
постанові Львівського апеляційного господарського суду, відносини,
що склалися між Управління комунального майна  Львівської  міської
ради та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Векта-Стиль"  з
приводу  виконання  Договору  оренди  №  3-0215  є  господарськими
(договірними). У  цих  правовідносинах  позивач,  як  орендодавець
майна,  не  реалізує  повноваження  держави  взагалі   та   органу
виконавчої влади зокрема. Зважаючи  на  те,  що  органи  місцевого
самоврядування  на  власний   розсуд   розпоряджаються   об'єктами
комунальної власності,  тобто  здійснюють  щодо  них  повноваження
власника, а не делеговані державою функції, Львівський апеляційний
господарський суд правомірно зазначив що позивач - наймодавець має
право на судовий захист прав учасника господарських  правовідносин
у випадку їх порушення, шляхом  звернення  до  суду  у  загальному
порядку та залишив позов  без  розгляду  відповідно  до  пункту  1
частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , як такий, в якому неправильно визначено  позивача  за
вимогами про захист інтересів держави.
     Відповідно  до  частини   1   статті   111-9   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
          постанова  Львівського
апеляційного господарського суду залишається без змін, а касаційне
подання без задоволення.
     Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України,
                           ПОСТАНОВИВ:
     Постанову Львівського апеляційного  господарського  суду  від
04.05.2006 року у справі №  1/1091-13/412  залишити  без  змін,  а
касаційне подання Прокурора Шевченківського  району  міста  Львова
без задоволення.
     Головуючий суддя Т. Добролюбова
     Судді Т.Гоголь
     Л.Продаєвич