Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кривди Д.С. -(доповідача у справі),

суддів :

Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Дніпропетровській області

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

10.08.2006 року

у справі

№7/23 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Дніпропетровській області

до

1) ТОВ агрофірми "Співдружність"

2) ЗАТ "Торгівельна група "Майстер"

3) ТОВ "Майстер"

третя особа

Жовтневий відділ державної виконавчої служби Криворізького

районного управління юстиції м.Кривого Рогу

про

визнання недійсними договорів, спонукання повернути майно,

за участю представників сторін від:

позивача: Зуєва Н.В. -за довіреністю від 20.03.2006р.

відповідачів: 1) не з'явились

2) не з'явились

3) Кітченков М.О. -за довіреністю від 10.05.2006р.

третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2006р. (суддя Коваль Л.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2006р. (судді Неклеса М.П. -головуючий, Павловський П.П., Чус О.В.), в задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення ресторану "Перлина" та зобов'язання повернути приміщення до державної власності відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення та постанову в частині задоволення позовних вимог і задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 12.03.1997р. між представництвом Фонду державного майна України в місті Кривий Ріг та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.С.ОЛВIЗ" було укладено договір купівлі-продажу приміщення ресторану "Перлина" структурного підрозділу державного підприємства громадського харчування "Смерічка", розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кремлівська, 26.

Рішенням від 14.10.1999р. арбітражного суду Дніпропетровської області по справі №Д25-66 було розірвано договір купівлі - продажу від 12.03.1997р. та зобов'язано ТОВ "А.С.ОЛВIЗ" повернути приміщення ресторану "Перлина" структурного підрозділу ДПГХ "Смерічка" регіональному відділенню.

Між ТОВ "А.С.ОЛВIЗ" (продавець) та ТОВ "Агропромінвест" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 18.02.1999р., відповідно до якого продавець продав, а покупець прийняв приміщення, вбудоване в перший поверх чотирьохповерхового житлового будинку загальною площею 657,2 кв. м., розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кремлівська, 26.

Рішенням від 01.11.2001р. господарського суду Дніпропетровської області по справі №Д4/35 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18.02.1999р., укладений між ТОВ "А.С.ОЛВIЗ" та ТОВ "Агропромінвест" (далі ТОВ "Агропромінвест"), а також було зобов'язано ТОВ "Агропромінвест" повернути приміщення ресторану "Перлина" на користь регіонального відділення.

03.05.2001 року між ТОВ "Агропромінвест" та ТОВ агрофірмою "Співдружність" було укладено договір фінансового лізингу №Р-1. Відповідно до цього договору за актом приймання-передачі об'єкта лізингу від 04.05.01р. ТОВ "Агропромінвест" передало, а ТОВ агрофірма "Співдружність" прийняло в фінансовий лізинг приміщення ресторану "Перлина".

Рішенням від 5-11.09.2002р. господарського суду Дніпропетровської області по справі №Д 18-97 визнаний неукладеним договір лізингу від 003.05.2001р. №Р-1, укладений між ТОВ "Агропромінвест" та ТОВ агрофірмою "Співдружність".

06.09.2002р. Товариству з обмеженою відпвідальністю агрофірмі "Співдружність" видано свідоцтво про придбання на прилюдних торгах нежитлового приміщення вбудованого в перший поверх чотирьохповерхового житлового будинку загальною площею 657,2кв.м., розташованого по вул.Кремлівська, 26 в м.Кривому Розі. ТОВ агрофірма "Співдружність" за договором купівлі-продажу від 10.09.2002р. вказане приміщення було продано ЗАТ "Торгівельна група "Майстер", яке, в свою чергу, за договором купівлі-продажу від 24.09.2002р. продало зазначене майно ТОВ "Майстер".

Суди попередніх інстанцій, застосувавши ст.4 Закону України "Про власність" (697-12) , ст.ст.48, 145 Цивільного кодексу України 1963р (1540-06) ., дійшли висновку, що спірне майно не вибувало з володіння власника поза його волею; власник в особі уповноваженого ним органу - Представництва Фонду державного майна України у м.Кривому Розі розпорядився спірним майном, продавши його.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що грунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України (1798-12) , з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.145 Цивільного кодексу України (435-15) якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Суди, встановлюючи право власності за власниками на підставі ст.145 Цивільного кодексу України (435-15) та роблячи висновок про те, що дане майно не вибувало з володіння власника поза його волею, не дослідили обставини правомірності відчуження цього майна у держави; чи були дотримані в процесі відчуження спірного майна вимоги законодавства про приватизацію, зокрема, ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , ч.2 п.3 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) . При цьому як місцевий, так і апеляційний господарські суди в порушення принципів рівності і змагальності сторін господарського процесу не розглянули доводи позивача, викладені, зокрема, в позовній заяві, щодо порушення при укладенні договорів купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення ресторану "Перлина" приватизаційного законодавства.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, однією з її вимог є зобов'язання ТОВ "Майстер" повернути спірне приміщення до державної власності, як наслідок визнання недійсними спірних договорів. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.49 ЦК УРСР (1540-06) , чинного на момент виникнення спірних правовідносин, тоді як суди застосували ст.48 цього Кодексу. При цьому суд першої інстанції, підтверджуючи свою правову позицію постановою Верховного Суду України у справі №13/259пд, не врахував, що дана постанова визначає обставини, що були заявлені на підставі ст.48 ЦК УРСР (1540-06) , а в даних правовідносинах вимоги заявлені на підставі ст.49 ЦК УРСР (1540-06) .

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обгрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.3 ч.1 ст.111-9, 111-10, ст.111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2006 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2006 року у справі №7/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.