22/332 Про стягнення заборгованості - Текст документа

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005 (суддя Л.Пуппо) в позові про стягнення заборгованості, яка складається із плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу, плати за збирання вагонів з фронту завантаження відмовлено повністю.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано наступними обставинами.

На станції Кутейнікове комерційним ревізором за участю начальника станції складено акт про перевірку правильності навантаження вантажів. На усіх завантажених відповідачем транспортерах виявлено порушення вимог навантаження із-за яких неможливо було прийняти вантаж до перевезення.

Однак позивачем всупереч вимог ст. 33 ГПК України (1798-12) не надано доказів повідомлення відповідача про невідповідність завантаження вагонів, тобто останньому не було відомо про затримку вагонів; позивачем не надано доказів направлення чи вручення звернення до відповідача з вимогою внесення коштів на рахунок у Техпд, або повідомлення відповідача про те, що відсутність достатніх коштів є причиною затримки вантажу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 (судді: А.Логвиненко, О.Чус, П.Павловський) рішення господарського суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено.

Апеляційна постанова вмотивована невідповідністю висновків господарського суду першої інстанції матеріалам справи.

Так, відповідно до умов договору про організацію перевезень вантажів від 16.06.2004 оплата послуг позивача здійснюється відповідачем шляхом попередньої оплати. Ні умовами договору, ні правилами розрахунків за перевезення вантажів не передбачено обов'язок позивача при прийомі вантажу до перевезення інформувати відповідача про стан його особистого рахунку, оскільки саме на відповідача покладено обов'язок забезпечити попередню оплату а отже контролювати стан свого рахунку.

Відповідно до вимог Статут залізниць України, Правил оформлення перевізних документів основним та обов'язковим документом, яким підтверджується угода на перевезення вантажу є накладна, яку відповідач не надав позивачу, що й унеможливило своєчасне відправлення вантажу останнім.

За таких обставин відповідач повинен сплатити збір за зберігання вантажу, оскільки воно викликано невиконанням позивачем своїх зобов'язань щодо належного оформлення перевізних документів.

Позивач вважає, що апеляційна постанова підлягає скасуванню з підстав порушення апеляційною інстанцією норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а рішення господарського суду першої інстанції просить залишити без змін.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами. Власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-субєктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів, що виникла з вини залізниці, встановлюється правилами.

Господарськими судами встановлено, що відповідно до умов договору за заявкою відповідача позивачем було подано на залізничні колії ст. Кутейникове 10 вагонів-транспортерів для перевезення кузовів рефрижераторів на ст. Синельникове Придніпровської залізниці.

Відповідно до пам'яток на подачу вагонів під навантаження 09.12.2004 позивачем передано, а відповідачем прийнято 10 вагонів-транспортерів.

Згідно Правил, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23А, "Актів загальної форми ГУ-23".

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласником щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відомості плати за користування вагонами відповідач підписувати відмовився про що складено акти загальної форми.

Відповідно до абз. 3 п. 4 Правил передбачено, що у разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із застереженнями.

Частина 1 ст. 33 ГПК України (1798-12) встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а згідно частини 2 ст. 34 ГПК України (1798-12) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином відповідачем не доведено обставин на які він посилається, зокрема, у відомостях відсутні застереження відповідача про причини непогодження його з проведеними нарахуваннями, відповідачем не доведено обставин, на які він посилається щодо безпідставного затримання залізницею вагонів з її вини.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встано влених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеля ційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому касацій на інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, ще були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним. вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу од них доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає, що апеляційним господарським судом повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення спору, правильно застосовано норми чинного законодавства, що підлягало застосуванню до даних правовідносин сторін спору, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і підстав для скасування апеляційної постанови немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 у справі № 22/332 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.