18/1(10/88) Про стягнення заборгованості за виконані роботи відповідно до умов договору підряду - Текст документа

В травні 2005 року Відкрите акціонерне товариство "Кривбасрудоремонт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 234667,16 грн. заборгованості за виконані роботи відповідно до умов договору підряду від 22.01.2003 року № КС-03 116, укладеного між сторонами. Ціна позову складається з: суми основного боргу у розмірі 180731,86 грн.; суми пені у розмірі 9922,18 грн.; 8409,49 грн. суми 3% річних нарахованих за період з 01.08.2003 року по 25.04.2005 року; 35603,63 грн. суми інфляції нарахованих за період з серпня 2003 року по березень 2005 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання за вказаним договором, стосовно оплати виконаних робіт.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 15.02.06р. (суддя Петрова В.I.) позов задоволено частково : з відповідача на користь позивача стягнуто 180731,86 грн. заборгованості, 1807,32 грн. витрат по сплаті державного мита та 90 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення з відповідача 8409,49грн. - 3 % річних, 35 603,63 грн. індекс інфляції та 9 922,18 грн. суми пені відмовлено у позові.

Судове рішення вмотивоване статтями 161, 162 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) з підстав встановленого факту невиконання відповідачем зобов'язань за договором, та частиною 12 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , покликаючись на те, що після порушення справи про банкрутство не виникає будь-яких додаткових зобов'язань у зв'язку із порушенням основного зобов'язання, оскільки мораторій -зупинення виконання зобов'язань, отже нарахування на зобов'язання, виконання якого зупинено будь-яких сум, у тому числі інфляції і 3% річних є несумісним з правовою природою мораторію.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р. (судді : Л.О. Лотоцька - головуючий, Р.М. Бахмат, О.С.Євстигнеєв) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2006р. скасовано. Позов задоволено частково: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Відкритого акціонерного товариства "Кривбасрудоремонт" 180731,86 грн. суми основного боргу, 8409,49грн. 3% річних, 35603,63 грн. індекс інфляції, 2247,45 грн. витрат по сплаті державного мита, 113грн. -на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення з відповідача 9922,18 грн. суми пені відмовлено у позові.

Постанова обгрунтована статтями 525, 526, 530, 837 Цивільного кодексу України (435-15) , посилаючись на те, що заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи встановлена і складає 180731,86 грн., та відповідач не надав доказів її погашення. Окрім цього згідно вимог статті 625 цього Кодексу відповідач повинен сплатити 3% річних та індекс інфляції за час прострочення, оскільки зазначені виплати не є санкціями в розумінні статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровської області від 15.02.06р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р., справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При цьому відповідач посилається на порушення апеляційною інстанцією статей 1,12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) та статей 32, 33, 43, 94, 95, 98, 104 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки вважає, що судом невірно оцінені докази по справі, необ'єктивно розглянуті всі обставини в їх сукупності.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав; усно доводи касаційної скарги відхилив, зазначивши про відповідність постанови апеляційного суду нормам чинного законодавства та обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір підряду від 22.01.2003р. №КС-03 116, відповідно до умов якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (підрядник) прийняв на себе обов'язки по виконанню, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та доданого графіку роботи, по поточному ремонту технологічного устаткування ( ЦПО - 1, ЦПО-2).

Згідно п.3.2 цього договору, оплата виконаних робіт здійснюється замовником на підставі оформленого сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт на протязі 30 днів з моменту пред'явлення підрядчиком платіжних документів.

З матеріалів справи вбачається, що оскільки відповідач згідно пункту 3.2 договору підряду від 22.01.2003р. №КС-03 116 частково оплатив виконані позивачем роботи на підставі платіжних вимог № 9/06 від 31.07.2003р. на суму 72250,80грн., № 10/06 від 29.08.2003 р. на суму 78 222 грн. та № 13/06 від 29.11.03р. на суму 84044,40 грн., заборгованість ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" по оплаті цих робіт склала 180731,86 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2005р. у справі № Б15/1/05 про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , Цивільний кодекс України (435-15) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтями 161, 162 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) від 18.07.1963р., який діяв на момент виникнення правовідносин (статті 525, 526 Цивільного кодексу України (435-15) від 01.01.2004р.) встановлено, що зобов'язання повинні були виконуватися належним чином і в установлений договором строк; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України (435-15) за договором підряду одна сторона ( підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 530 цього Кодексу передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт невиконання відповідачем зобов'язання за договором встановлено та ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" не спростовано.

Оскільки апеляційною інстанцією встановлено, що реєстр вимог кредиторів не був затверджений судом та ліквідаційна процедура не була відкрита відносно відповідача згідно статті 22 розділу III Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , то погашення кредиторських вимог у процедурі ліквідації відповідно до статті 14 цього Закону не відбулося.

Стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) передбачає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 17.11.2005 року № 3108-1V (3108-15) ) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За визначенням термінів, вживаних у цьому Законі, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абзац сьомий статті 1).

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 214 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) від 18.07.1963 року та частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01.2003 року, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня) і не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Iндекс інфляції і 3 % річних не є санкціями.

Враховуючи викладене, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Таким чином, суд апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у сумі 224744,98грн., в тому числі: 180 731,86 грн. суми основного боргу, 8 409 грн. суми 3 % річних за період з 01.08.2003 р. по 25.04.05р., 35603,63 грн. індексу інфляції, нарахованого за період з серпня 2003р. по березень 2005р. та правомірно відмовив у стягненні пені у сумі 9922,18 грн., оскільки пеня не нараховується з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, який діє з моменту порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови без зазначення суті порушення або неправильного застосування цих норм права не знайшли свого підтвердження, з огляду на що, підстав для скасування зазначеної постанови колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України