5/137 Про стягнення заборгованості за поставлену продукцію виробничо - технічного призначення - Текст документа

У квітні 2006 року ТОВ "Техносбит" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ВАТ "Лисичанський завод гумових технічних виробів" про стягнення заборгованості за поставлену продукцію виробничо - технічного призначення в сумі 5859, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Техносбит" відвантажило відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення -прискорювач МК-1201 в кількості 450 кг. на загальну суму 5859 грн., яка була отримана представником відповідача за довіреністю. Однак, на вимогу позивача щодо оплати продукції, в порушення вимог статей 526, 530 Цивільного кодексу України (435-15) , відповідач свої зобов'язання не виконав.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.06.2006 (суддя Закропивний О.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалюючи судове рішення суд дійшов висновку, що факт передачі позивачем та отримання відповідачем продукції за своєю правовою природою є поставкою продукції, яку відповідач згідно пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України (435-15) повинен був оплатити одразу після її прийняття.

Посилаючись на приписи пункту 1 частини 2 статті 11, статті 202, пункт 1 частини 1 статті 208, пункт 4 статті 203, статтю 215 Цивільного кодексу України (435-15) позовні вимоги визнані судом обгрунтованими.

За апеляційною скаргою ВАТ "Лисичанський завод гумових технічних виробів" Луганський апеляційний господарський суд (судді Якушенко Р.Є., Бородіна Л.I., Перлов Д. Ю.) переглянувши рішення в апеляційному порядку, постановою від 08.08.2006 залишив його без змін з тих же підстав.

ВАТ "Лисичанський завод гумових технічних виробів" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову від 08.08.2006 Луганського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заявник в касаційній скарзі посилається на відсутність договору поставки продукції та приписи статей 4 та 151 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) за якими на відповідача не покладався обов'язок з оплати продукції.

Відзиву від ТОВ "Техносбит" на касаційну скаргу ВАТ "Лисичанський завод гумових технічних виробів" до Вищого господарського суду України не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції 29.08.2003 року позивач передав відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення, а саме прискорювач МК-1201 в кількості 450 кг. на загальну суму 5859 грн. Продукція була поставлена по накладній № 204 від 29.08.2003 та отримана представником відповідача за довіреністю ЯЖШ № 694117 від 28.08.2003. Плата за отримані матеріальні цінності відповідачем не здійснена. Факт отримання зазначеної продукції відповідачем не заперечено.

На адресу ВАТ "Лисичанський завод гумових технічних виробів" був направлений лист ТОВ "Техносбит" №77 від 30.11.2005 року з вимогою виконати зобов'язання, зокрема, сплатити заборгованість за отриману продукцію за накладною № 204 від 29.08.2003.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (435-15) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також ті, із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України (435-15) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

За приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (435-15) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати його у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

А тому, беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення з ВАТ "Лисичанський завод гумових технічних виробів" на користь ТОВ "Техносбит" заборгованості у розмірі 5859 грн. на підставі приписів статті 530 Цивільного кодексу України (435-15) .

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-5, 111-10,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Луганської області від 08.06.2006 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 у справі № 5/137 господарського суду Луганської області залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Лисичанський завод гумових технічних виробів" без задоволення.