Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддя

Муравйов О. В.

судді

Полянський А. Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-С"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006

року

по справі

№ 4/50 Господарського суду міста Києва

за позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по

місту Києву

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-С"

треті особи

- Державне підприємство "Науково-виробниче природоохоронне об'єднання",

- Міністерство охорони навколишнього природного середовища

України

про

розірвання договору та виселення,

За участю представників сторін:

від позивача:

Тетенко В.В. -дов. №73 від 24.07.2006 року

від відповідача:

Козаков Д.I. -дов. від 11.09.2006 року

від третьої особи 1:

від третьої особи 2:

не з'явився

Мандрик В.Ф. -повноваження в справі

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.08.2006 року у складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Рогач Л. I., Полянський А. Г. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-С" була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 11 год. 20 хв. 10.10.2006 року.

У зв'язку з виходом судді Фролової Г. М. з відпустки, справа № 4/50 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України, у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2006 року, у зв'язку з неявкою в засідання касаційної інстанції уповноважених представників відповідача та третіх осіб, а також у зв'язку з наявністю заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-С" про відкладення розгляду справи, розгляд господарської справи № 4/50 був відкладений до 11 год. 40 хв. 31.10.2006 року.

31.10.2006 року представник Державного підприємства "Науково-виробниче природоохоронне об'єднання" вдруге в судове засідання касаційної інстанції не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений заздалегідь належним чином. Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2006 року про відкладення розгляду справи явка представників учасників процесу обов'язковою не визнавалася. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , суд касаційної інстанції вважає, що неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України (1798-12) без участі представника, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляд Господарському суду міста Києва були передані позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №2034 від 02.09.2005 року та виселення відповідача з займаного приміщення площею 3111,1 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 35.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2006 року по справі № 4/50 (суддя Борисенко I.I.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року (головуючий суддя Брайко А.I., судді Бившева Л.I., Розваляєва Т.С.), позовні вимоги задоволені повністю: розірвано договір оренди № 2034 від 02.08.2005., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домініон-С"; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Домініон-С" з нежилого приміщення площею 3111,1 кв. м. по вул. Урицького, 35 в м. Києві, з передачею зазначеного приміщення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-С" на користь Державного бюджету України 85 грн. державного мита, а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-С" на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Домініон-С" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити в позові повністю.

Відзиви на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що в силу положень статті 111-2 ГПК України (1798-12) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

За згодою позивача, відповідача та третьої особи-2 в судовому засіданні 31.10.2006 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи-2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) цей закон регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Об'єктом договору оренди № 2034 від 02.08.2005 року є, як вірно встановили суди першої та апеляційної інстанцій, нерухоме майно, що належить до державної власності.

Таким чином, дія зазначеного Закону, що визнається касаційною інстанцією, поширюється на спірні відносини сторін.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, та знайшло своє відображення при розгляді справи в апеляційній інстанції, 02.08.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди № 2034.

02.08.2005 року на виконання умов зазначеного договору Регіональне відділення Фонду держаного майна України по місту Києву (орендодавець) передало, а ТОВ "Домініон-С" (орендар) прийняло в користування нерухоме майно, загальною площею 3111,1 кв. м, яке знаходиться в м. Києві на вул. Урицького, 35. Вказаний факт підтверджується актом прийому-передачі, копія якого наявна в матеріалах справи.

Пунктами 3.3., 5.2., 5.6. договору № 2034 від 02.08.2005 року встановлено, що перерахування орендної плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з нарахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача; орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату; орендар подає регіональному відділенню ФДМ України по місту Києву копії платіжних доручень з поміткою банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та на розрахункових рахунок балансоутримувача до 12 числа кожного місяця, наступного за звітним; відповідальність за достовірність інформації покладається на директора та головного бухгалтера орендаря.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Вказана стаття, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, кореспондується також зі ст. ст. 526, 525 ЦК України (435-15) , ст. 193 ГК України (436-15) , зі змісту яких вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідачем обов'язки за договором № 2034 від 02.08.2005 року, стосовно сплати орендних платежів, належним чином не виконувались: орендні платежі за серпень, вересень, жовтень 2005 року сплачувались з пропуском строку, встановленого п. 3.3 договору.

Відповідно до п. 6.2. договору № 2034 від 02.08.2005 року, орендар має право з письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна (абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) ).

При цьому, згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна може бути втілена у повну документальну форму, якщо ці дії не передбачені у самому договорі оренди.

Як вірно встановили місцевий та апеляційний господарські суди та вбачається з матеріалів справи, відповідач провів реконструкцію орендованого майна, а саме: здійснив прорубку окремого входу в приміщення з вулиці. Вказаний факт зафіксований в акті від 01.11.2005 року (копія знаходиться в матеріалах справи).

Проте, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення статей 33, 34 ГПК України (1798-12) , не надані належні докази письмового дозволу орендодавця на проведення такої реконструкції.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) встановлено, що орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Вказане положення закріплено також і в п. 5.3. договору № 2034 від 02.08.2005 року, відповідно до якого орендар зобов'язується забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, утримувати орендоване майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки.

Однак, 03.11.2005 року в орендованому приміщенні, розташованому в підвалі адміністративного будинку № 1 по вул. Урицького, 35, виникла пожежа, в результаті якої були пошкоджені приміщення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Комісією в складі: інспектора Солом'янського РУГУ МНС України в м. Києві, громадянина Коржневського С В., заступника директора ТОВ "Домініон-С" Кузнецова О. В., слідчого РУГУ МВС України Йовенко I. I. було встановлено, що причиною пожежі в орендованих приміщеннях стало порушення правил пожежної безпеки при проведенні орендарем будівельних робіт (акт про пожежу від 03.11.2005 року).

Згідно п. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 8.2. договору № 2034 від 02.08.2005 року передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна, внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

На виконання зазначеного пункту договору позивач звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору оренди № 2034 від 02.08.2005 року (лист № 30-04/9120 від 08.12.2005 року).

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва, а так само і Київський апеляційний господарський суд дійшли, на думку касаційної інстанції, цілком вірного висновку, що позовні вимоги про дострокове розірвання договору оренди № 2034 від 02.08.2005 року обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що Господарський суд міста Києва та Київський апеляційний господарський суд, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, належним чином з'ясували обставини, що мають значення для справи та прийняли судові рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального законодавства.

Що стосується інших доводів, викладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Домініон-С" в касаційній скарзі, то вони зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи. Тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2006 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року в даному випадку не існує, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-С" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-С" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року по справі № 4/50 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2006 року по справі № 4/50 залишити без змін.