20/27 Про примусове виселення з нежитлового приміщення - Текст документа

В грудні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Консалтінг-Груп" звернулось до господарського суду з позовом до корпорації "Запоріжсадвінпром" про примусове виселення з нежитлового приміщення площею 70,9 кв.м., яке складається з приміщень: № 413а площею 13,2 кв.м., № 413б площею 14,2 кв.м., № 413в площею 7,8 кв.м., № 414 площею 35,7 кв.м, розташоване на четвертому поверсі в окремій адміністративній будівлі за адресою: ГСП 69054 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152-в, та знаходиться на балансі Головного управління сільського господарства та продовольства Запорізької облдержадміністрації.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що на підставі укладеного між сторонами договору суборенди № 26с від 27.05.04 позивач передав спірне приміщення відповідачу в тимчасове платне, суборендне володіння та користування до 15.05.2005 року. Проте, в порушення укладеного між сторонами договору відповідач повернув лише частину суборендованого нерухомого майна, інша частина спірних приміщень знаходиться у відповідача незаконно та підлягає поверненню.

В лютому 2006 року позивач уточнив свої вимоги у зв'язку з проведеною інвентаризацією приміщень, розташованих в адмінбудинку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна 152-в., і просив номера приміщень № 413а площею 13,2 кв.м., № 413б площею 14,2 кв.м., № 413в площею 7,8 кв.м., № 414 площею 35,7 кв.м., зазначені в позовній заяві, вважати номерами приміщень № 228 площею 13,2 кв.м., № 227 площею 14,2 кв.м., № 226 площею 7,8 кв.м., № 225 площею 35,7 кв.м.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.03.2006 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено, виселено відповідача із спірного приміщення.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2006 (судді: Мірошниченко М.В. -головуючий, Хуторной В.М., Шевченко Т.М.) рішення залишено без змін.

Задовольняючи позов та залишаючи рішення без змін, господарські суди виходили з того, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави для знаходження в спірному приміщенні.

В касаційній скарзі Корпорація з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної промисловості "Запоріжсадвинпром" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2004 між Регіональним відділенням ФДМУ по Запорізькій області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Консалтінг-Груп" (орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна № 1097, яке знаходиться на балансі Головного управління сільського господарства та продовольства Запорізької обладміністрації, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 3863,2 кв.м., розміщене в окремо розташованій адміністративній будівлі за адресою: ГСП 69054, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152-в.

Пунктом 6.2 цього договору сторони передбачили, що одним з прав орендаря є за погодженням з орендодавцем передавати в суборенду окремі приміщення (частину приміщення, інше окреме майно). При цьому закріплено, що строк надання окремих приміщень в суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди, а плата за суборенду перераховується орендарю і не повинна перевищувати орендної плати орендаря.

27.05.2004 між ТОВ "Агро-Консалтінг-Груп" (орендар) і Корпорацією "Запоріжсадвинпром" (суборендар) укладено договір суборенди № 26с, відповідно до умов якого орендар зобов'язувався передати суборендареві, а останній в свою чергу зобов'язувався прийняти в тимчасове суборендне володіння та користування нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення площею 106,6 кв.м., яке складається з приміщень № 412 площею 35,7 кв.м., № 413а площею 13,2 кв.м., № 413б площею 14,2 кв.м., № 413в площею 7,8 кв.м., № 414 площею 35,7 кв.м., розташоване на 4 поверсі, в адміністративній будівлі, яка розміщена за адресою: ГСП 69054. м.Запоріжжя, пр. Леніна, 152-в та зобов'язується сплачувати орендареві суборенду плату.

Судовими інстанціями досліджено, та з листа від 27.05.2004 № 3001/26-201 вбачається, що Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області не заперечило проти передачі в суборенду частини приміщень, розміщених в окремо розташованій адміністративній будівлі за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152-в в т.ч. корпорації "Запоріжсадвинпром".

Як вбачається з договору суборенди, термін його діє складає 354 дні з моменту прийняття майна за актом приймання-передачі. Договір набуває чинності з 27.05.2004 і діє до 15.05.2005.

Відповідно до п. 9.8 договору суборенди в разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору суборенди за місяць до закінчення його строку, він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Господарськими судами встановлено, що 15.04.2005 позивач звернувся до відповідача з листом за № 172/05 в якому зазначив про припинення договору суборенди з 15.05.2005, і в разі бажання суборендаря укласти новий договір суборенди, просив направити до 20.04.2005 відповідного листа до адміністрації позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2005 позивачем на адресу відповідача направлений лист за № 215/05 з повідомленням про припинення договору суборенди № 26с з 15.05.2005, при цьому зазначено, що адміністрація ТОВ "Агро-Консалтінг-Груп" вирішила не укладати з відповідачем договір суборенди на новий термін.

Судовими інстанціями встановлено, що листом від 17.05.2005 за № 233/05 позивач також повідомив відповідача, що суборендні відносини між сторонами поновлені не будуть.

Відповідно до п.9.7 договору суборенди № 26с від 27.05.2004 його дія припиняється в разі закінчення строку, на якій договір було укладено.

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (2269-12) передбачено, що договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на якій його було укладено.

Враховуючи, що позивачем додержано порядок припинення дії договору суборенди № 26с, господарські суди правомірно прийшли до висновку, що наведений договір є припиненим з 16.05.2005 року.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (2269-12) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутство орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України (435-15) у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахування нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.

Порядок повернення суборендованого майна передбачений в пунктах 2.3, 2.4 договору суборенди. Так, у випадку припинення цього договору суборендар повертає майно орендарю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна суборендарю за цим договором. Майно вважається повернутим орендарю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні.

Як встановлено господарськими судами і підтверджено матеріалами справи, 06.06.2005 та 06.12.2005 позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення суборендованого майна за актом приймання-передачі, проте відповідачем вимоги позивача не виконані і суборендовані приміщення за актом приймання-передачі не повернуті.

Враховуючи викладене, судові інстанції правильно прийшли до висновку про порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань і про відсутність правових підстав для знаходження Корпорації з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної промисловості "Запоріжсадвинпром" у спірних приміщеннях, в результаті чого обгрунтовано задовольнили позов і виселили останнього зі спірних приміщень.

Доводи касаційної скарги не спростовують обгрунтованих висновків суду і не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Корпорації з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної промисловості "Запоріжсадвинпром" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2006 у справі № 20/27 без змін.