Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.I. -головуючого (доповідача), Подоляк О.А., Стратієнко Л.В.,

за участю представників сторін: позивача - Христославенко I.М.,

відповідача -Короля О.I.,

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Алекс Трейд" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 11 травня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 липня 2006 року у справі за позовом ТзОВ "Алекс Трейд" до Колективного підприємства "Кіровоградагробудіндустрія" про розірвання договорів оренди, стягнення 16006,98 грн. збитків, 10 000 грн. моральної шкоди,

встановив:

У березні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до відповідача про розірвання договору оренди автозаправної станції №1 від 07.03.2001 року, договору оренди офісу для бухгалтерії №2 від 28.05.2001 року, договору оренди автомобіля №3 від 16.10.2001 року, про визнання автомобілю ГАЗ 5312, який належить відповідачу власністю позивача за рахунок погашення частини спричиненої матеріальної шкоди та зобов'язання відповідача сплатити іншу частину матеріальної шкоди в сумі 14 006, 98 грн., про стягнення 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11 травня 2006 року (суддя Болгар Н.В.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 липня 2006 року рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі був укладений договір оренди автозаправної станції №1 від 07.03.2001 року, згідно умов якого орендодавець зобов'язувався передати ТОВ "Алєкс Трейд" у користування строком на п'ять років приміщення, обладнання та майно, перелік якого міститься в додатку №1 до договору; договір оренди офісу №2 від 28.05.2001 року, за умовами якого орендодавець передав у користування строком на п'ять років ТОВ "Алєкс Трейд" кімнату площею 10 кв. м споруди вагової у м.Кіровограді по вул. Маловисківське шосе, сьомий кілометр; договір оренди автомобіля №3 від 16.10.2005 року, за умовами якого КП "Кіровогадагробудіндустрія" передало у користування строком на п'ять років позивачеві автомобіль ГАЗ 5312.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України (436-15) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ч.3 ст.291 Господарського кодексу Укр , договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 цього Кодексу.

При вирішенні спору місцевий і апеляційний господарські суди всебічно дослідили надані сторонами докази і правильно встановили відсутність підстав щодо дострокового розірвання укладених сторонами договорів оренди.

Також, суди дійшли вірного висновку про не доведеність позивачем вимог про стягнення збитків, які виникли внаслідок порушення зобов'язань по договорах оренди орендодавцем.

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України тками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

На підставі ст.224 Господарського кодексу Укр учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як правильно встановлено судами, матеріали справи не містять доказів підтверджуючих факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договорах оренди, укладених з позивачем чи факт вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем своїм майном.

Апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про правильність зроблених місцевим судом висновків про не доведеність позивачем наявності моральної шкоди, спричиненої з вини відповідача в сумі 10 000 грн.

У відповідності до ч.1 ст.1167 Цивільного к су України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст.33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України (1798-12) , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає ті ті докази, які мають значення для справи.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність наведеним апеляційним та місцевим судами нормам матеріального права.

Наведені висновки суду першої та апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи, діючому законодавству.

Доводи, викладені в касаційній скарзі про необгрунтованість оскаржуваних судових рішень, помилкові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 11 травня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 липня 2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Алекс Трейд" -без задоволення.