2-25/336-2006 Про стягнення заборгованості з оплати за надані послуги з обробки, вирощування та збирання врожаю - Текст документа

Приватне підприємство "Фенікс-Плюс" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та уточненням до позовних вимог про стягнення з Селянського фермерського господарства ОСОБА_1 заборгованості в сумі 62349,2грн. за виконані сільськогосподарські роботи, а також вартості посадочних і паливно-мастильних матеріалів. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач не сплатив вартість робіт, проведених позивачем по обробці полів та зібранню Доповідач Гоголь Т.Г.

врожаю пшениці у 2005 році і просить стягнути грошові кошти у вигляді шкоди, що обумовлена бездіяльністю відповідача та витрат, понесених при зібранні врожаю, що належить відповідачу.

Селянське фермерське господарство ОСОБА_1 звернулося із зустрічною позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Фенікс-Плюс" 74197,20грн. вартості пшениці, зібраної приватним підприємством з полів селянського фермерського господарства ОСОБА_1. Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2006 року зустрічна позовна заява прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.

Господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням від 04.04.2006 року (суддя М.В. Маргарітов) позов приватного підприємства "Фенікс-Плюс" до селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 задовольнив, стягнув з селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 на користь приватного підприємства "Фенікс-Плюс" 62349,20 грн. збитків, завданих неправомірною бездіяльністю відповідача з оплати виконаних позивачем робіт. Суд зазначив, що позивач у повній мірі, відповідно до вимог законодавства добросовісно виконав дії, спрямовані на зберігання майна відповідача; його дії були виправдані обставинами, при яких вони були здійснені, оскільки, у протилежному випадку, врожай, що належить відповідачу, міг загинути; позивач повідомив відповідача про зібрання ним врожаю.

У задоволенні зустрічного позову селянського фермерського господарства ОСОБА_1 до приватного підприємства "Фенікс-Плюс" про стягнення 74 197,20 грн. господарський суд відмовив, посилаючись на те, що селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України (435-15) не позбавлене можливості отримати безпосередньо зерно.

Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 19.06.2006 року ( судді Прокопанич Г.К., Плут В.М., Щепанська О.А.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишив без змін.

Селянське фермерське господарство ОСОБА_1 звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству "Фенікс-Плюс" в задоволенні основного позову, та задовольнити зустрічний позов, стягнувши з останнього на користь скаржника 74197,20 грн., посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 1158, 1159, 1160 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Скаржник посилається на те, що угода з відповідачем не укладалася, повноважень на зібрання врожаю він позивачу не надавав.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим та постанові Севастопольського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості з оплати за надані послуги з обробки, вирощування та збирання врожаю.

Задовольняючі позовні вимоги Приватного підприємства "Фенікс-Плюс" господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що між приватним підприємством "Фенікс-Плюс" та селянським (фермерським) господарством ОСОБА_1 було укладено усний договір від 01.12.2003 року за умовами якого підприємство виконало технологічні роботи з обробки і вирощування господарських культур на полі НОМЕР_1 площею 73 га, що належить відповідачу, а також роботи із внесення гербіцидів та зібрання пшениці. Господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду, стягнув з селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 на користь приватного підприємства "Фенікс-Плюс" 62349,20 грн. збитків, завданих неправомірною бездіяльністю відповідача з оплати виконаних робіт за умовами укладеного усного договору.

Проте, такий висновок є передчасним і таким, що не грунтується на повному дослідженні матеріалів справи, що виключає правильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (435-15) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із дій громадян та організацій, які хоча і не передбачені законом, але в силу загальних начал та змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України (435-15) правочин (договір) має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилами статті 638 Цивільного кодексу України (435-15) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарський суд Автономної Республіки Крим задовольнив основний позов приватного підприємства "Фенікс-Плюс" та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, заявленого Селянським фермерським господарством ОСОБА_1, залишив поза увагою посилання відповідача на те, що угоду на збирання врожаю пшениці з позивачем укладено не було.

Господарські суди попередніх інстанцій не дослідили та не дали оцінки доказам, які містяться у матеріалах справи та на які посилався відповідач (не взяли їх до уваги чи відхилили, як юридично неспроможні). Так господарськими судами не дано оцінки договору про надання послуг із зібрання пшениці, укладеному між відповідачем та СВК "Нива". Не надавалась належна оцінка і доводам про те, що самовільно зібране позивачем зерно не було йому повернуте, не аналізувалися і доводи селянського фермерського госпо дарства щодо причин відмови від його отримання.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 43, 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а господарський суд забезпечує сторонам умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства та прийняття рішення після обговорення усіх обставин справи. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення, в супереч вимогам статей 38, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не дослідили повно і всебічно всі обставини справи, чим порушили основний галузевий принцип здійснення правосуддя - принцип змагальності, згідно з яким господарський суд створює сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і, відповідно, правильного застосування законодавства.

Викладене свідчить про те, що судами не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому рішення та постанова прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2006 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим .

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.

Керуючись статтями 111 -5,111 -7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.04.2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 року у справі № 2-25/336-2006 скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим .