Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. -головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглепереробка"

на рішення

господарського суду Донецької області

від 18.07.2006р.

у справі

господарського суду Донецької області

за позовом

Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглепереробка", м. Українськ

про

стягнення 499 грн. 90 коп.

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглепереробка" про стягнення штрафу у сумі 499,90 грн.

Позов обгрунтовано невиконанням відповідачем плану перевезень: - за першу та другу декаду грудня 2005р. по обліковій картці № 166, за що позивачем нараховано штраф в сумі 260,00 грн.; - за першу та другу декаду грудня 2005р. по обліковій картці №167, за що позивачем нараховано штраф в сумі 172,30 грн.; - за першу декаду грудня 2005р. по обліковій картці №3799, за що позивачем нараховано штраф в сумі 67,00 грн. Загальна сума нарахованого штрафу складає 499,90 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.2006р. у справі №45/129 позов задоволено.

Рішення суду мотивоване обгрунтованістю позовних вимог з посиланням на ст. 106, 109 Статуту залізниць України, Правила планування перевезень вантажів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.2006р. у даній справі ТОВ "Донбасвуглепереробка" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення скасувати, мотивуючи скаргу тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

Сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.

Так, відповідно до ст.17 Статуту залізниць України для забезпечення перевезення вантажів залізничним транспортом здійснюється місячне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами, в яких встановлений порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів.

Згідно ст. 18 Статуту залізниць України місячне планування перевезень вантажів здійснюється залізницями відправлення на підставі договорів та замовлень відправників. Замовлення повинні складатися у вагонах, і у випадках, передбачених Правилами і в тонах.

Як встановлено місцевим господарським судом, між ДП "Донецька залізниця" та ТОВ "Донбасвуглепереробка" був укладений договір №288/13 від 14.11.2003р., про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, яким сторони передбачили місячне планування перевезень вантажів.

На підставі вказаного договору, ТОВ "Донбасвуглепереробка" замовило на грудень 2005р. відвантаження 1000 тон вугілля в 15 вагонах.

Залізниця прийняла замовлення та затвердила план відвантаження на грудень 2005р.

Виконання перевезення за даним планом враховувалось позивачем в обліковій картці виконання плану перевезень №166 за грудень 2005р.

Також, відповідач замовив до перевезення у грудні 2005р. 1000 тон вугілля у 15 вагонах, яке залізницею було прийнято. Виконання плану враховувалось в обліковій за №167.

Крім цього, відповідачем було надане замовлення на поставку 15 вагонами 1000 тон вантажу, яке Донецькою залізницею також було прийнято.

Виконання плану враховувалось в обліковій картці №3799.

За даними облікових карток, підписаних представниками сторін, №166, №167 та №3799 за грудень 2005р. відповідачем завантажено за місяць відповідно 15 п/в -1029,9 тн; 15 п/в -1035тн та 15п/в -1034 тн., тобто місячний план перевезення вугілля у тонах відповідачем виконано.

Згідно п."г", "д" ст.107 Статуту залізниць України вантажовідправник звільняється від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разі виконання плану в тонах вантажів, перевезення яких планується у тонах і вагонах та надолуження недовантаження, допущеного протягом декади.

Згідно з пунктом 6.10 Правил планування перевезень вантажів штраф за невиконання місячних планів нараховується на відправника по закінченні кожної декади. Сальдова сума штрафу визначається по закінченні місяця. У разі перевиконання плану в першій декаді і невиконання його в другій відповідальність за невиконання плану другої декади зменшується на величину перевиконання плану в першій декаді. Таким же чином враховується перевиконання плану в першій та другій декадах при невиконанні його в третій декаді.

Отже, з урахуванням приписів зазначених норм, штраф може бути нарахований на відповідача у разі невиконання ним плану перевезень за кожну декаду, однак по закінченні місяця позивач повинен враховувати виконання плану в цілому за місяць і в разі виконання плану перевезень в тонах вантажів звільнити відповідача від сплати штрафу відповідно до п. "г" "д" ст. 107 Статуту.

Враховуючи обумовлене сторонами місячне планування перевезень вантажів за договором організації перевезень, а також встановлений судом факт виконання відповідачем плану перевезень у тонах і вагонах за грудень 2005р. запланованих по обліковим карткам № 166, 167 та 3799, колегія вважає, що підстави для стягнення нарахованого позивачем подекадно штрафу відсутні, а висновки місцевого господарського суду щодо задоволення позову помилковими.

При цьому колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутній договір планування перевезень, за яким суд визначив права та обов'язки сторін, та вважає, що без перевірки такого договору на предмет - декадний чи місячний план перевезення був покладений в основу договірних взаємовідносин сторін, винесення іншого рішення судом касаційної інстанції неможливе.

За таких обставин, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція- не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а господарським судом порушено вимоги ст. 43 ГПК України (1798-12) щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія вважає рішення господарського суду таким, що підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2006р. у справі №45/129 скасувати.

Справу направити до господарського суду Донецької області на новий розгляд.