ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     25 жовтня 2006 р.

     № 22/26

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого

     Остапенка М.I.

     суддів :

     Борденюк Є.М.

     Харченка В.М.

     розглянувши касаційну скаргу

     Акціонерного комерційного банку "Росток Банк"

     та постанову

     Київського апеляційного господарського  суду  від  29.03.2006
року

     у справі за позовом

     Акціонерного комерційного банку "Росток Банк"

     до

     1) ТОВ "Компанія "IнтерПIТ лтд";

     2) ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Відрада"

     про

     визнання договору недійсним

     В С Т А Н О В И В:

     у грудні 2005 року Акціонерний комерційний банк "Росток Банк"
звернувся до господарського суду  м.  Києва  з  позовом,  у  якому
просив визнати недійсним договір уступки  права  вимоги  №2/у  від
19.12.2003 року, за яким ТОВ "Компанія "IнтерПIТ лтд" уступило ТОВ
"Виробничо-комерційна фірма "Відрада" право вимоги до Акціонерного
комерційного банку "Росток Банк" 5 021 000,00 грн., посилаючись на
те, що спірний договір не відповідає чинному законодавству.

     Рішенням господарського суду м.  Києва  від  27.02.2006  року
позов задоволено.

     Переглядаючи справу в апеляційному  порядку,  постановою  від
29.03.2006 року Київський апеляційний господарський  суд,  рішення
господарського суду першої інстанції скасував та  постановив  нове
рішення про відмову у позові.

     Постанову  апеляційного  господарського  суду   оскаржено   у
касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського  суду  України
від 16.06.2006 року порушено касаційне  провадження  у  справі  за
касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильну
правову оцінку апеляційним господарським  судом  обставин  справи,
помилковість висновків щодо дійсності спірного договору і  просить
постанову  Київського   апеляційного   господарського   суду   від
29.03.2006 року скасувати, а рішення господарського суду м.  Києва
від 27.02.2006 року залишити без змін.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників  сторін,
перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  касаційної
скарги,  судова  колегія  вважає,  що  касаційна  скарга  підлягає
задоволенню,    а    постанова     апеляційного     господарського
суду -скасуванню, виходячи з наступного.

     Скасовуючи рішення господарського  суду  першої  інстанції  і
приймаючи  нове  рішення  про  відмову   у   позові,   апеляційний
господарський суд виходив  з  того,  що  позивач  не  є  учасником
спірного договору уступки права вимоги від 19.12.2003 року,  умови
цього договору не порушують  його  права  та  охоронювані  законом
інтереси, а тому право вимоги у нього відсутнє.

     Проте,  погодитись  з  наведеними  апеляційним  господарським
судом мотивами відмови у задоволенні позову не можна.

     Iз  наявних  у  справі  матеріалів  вбачається,  що   рішення
господарського суду м. Києва від 18.06.2003 року у справі  №2/310,
у порядку виконання якого, позивачу у цій  справі  передано  право
вимоги 33 160 903,64 грн. за умови сплати ТОВ "Компанія  "IнтерПIТ
лтд" 23 525 000 грн., скасовано постановою Верховного Суду України
від 14.09.2004 року, а рішенням господарського суду м.  Києва  від
14.02.2005 року у справі №14/397, залишеним  без  змін  постановою
Верховного Суду України від 11.10.2005 року, договір уступки права
вимоги №1/у від 19.12.2003 року, за яким у ТОВ "Компанія "IнтерПIТ
лтд" виникло право  на  отримання  від  Акціонерного  комерційного
банку "Росток Банк" 23 525 000 грн. визнано недійсним.

     Таким  чином,  по  договору  №2/у  від  19.12.2003  року  ТОВ
"Компанія "IнтерПIТ лтд" передала ТОВ "Виробничо-комерційна  фірма
"Відрада" недійсну вимогу  на  суму  5  021  000  грн.,  яка  була
задоволена банком, а тому, за таких обставин, коли право вимоги за
цим договором виникло за наслідками порушення Закону України  "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
        , ст.25 ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        
та спричинило порушення  майнових  інтересів  позивача  у  справі,
господарський суд першої  інстанції  обгрунтовано  визнав  договір
№2/у  від  19.12.2003  року  недійсним  згідно  ст.48  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
          (у  редакції  від  18.07.1963  року)  і  підстав   для
скасування   судового   рішення,    за    наведених    апеляційним
господарським судом мотивів, не було.

     Враховуючи  наведене,  керуючись  ст.ст.  111-9,  111-11  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                       П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну скаргу задовольнити.

     Постанову   Київського   апеляційного   господарського   суду
від29.03.2006 року скасувати, а  рішення  господарського  суду  м.
Києва від 27.02.2006 року залишити без змін.

     Головуючий М.I. Остапенко

     Судді   Є.М. Борденюк

     В.М. Харченко