ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
( ухвалою ВСУ від 21.12.2006 справа № 3-4667к06 реєстрац. № 351225 відмовлено у порушенні касаційного провадження )
 
     25 жовтня 2006 р.
     № 5/13 (2/190)
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     Невдашенко Л.П. - головуючий,
     Михайлюка М.В.,
     Дунаєвської Н.Г.,
     розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Києві
касаційну  скаргу  Закритого  акціонерного  товариства  "Луганське
спеціалізоване  управління   №   8"   на   постанову   Луганського
апеляційного господарського суду від 11 липня 2005 року у справі №
5/13(2/190) Господарського  суду  Луганської  області  за  позовом
Товариства з  обмеженою  відповідальністю  "Луганське  енергетичне
об'єднання" в особі Луганської філії, м.  Луганськ,  до  Закритого
акціонерного товариства "Луганське спеціалізоване управління № 8",
м. Луганськ, про стягнення 5 965 грн. 82 коп.,
     за участю представників:
     позивача -Голоколосова Л.I. (дов. від 03.01.2006р. № 45);
     відповідача -не з'явились;
                        В С Т А Н О В И В:
     У  квітні  2005  року  позивач  -ТОВ  "Луганське  енергетичне
об'єднання в особі Луганської філії  звернувся  до  господарського
суду з  позовом  до  відповідача  -ЗАТ  "Луганське  спеціалізоване
управління № 8" про стягнення 5 965 грн. 82 коп.
     Вказував, що  між  ним  та  відповідачем  05.06.2003  р.  був
укладений  договір  №  291  на  постачання  електричної   енергії,
відповідно до умов якого він,  позивач,  зобов'язувався  постачати
відповідачу, а  останній  зобов'язувався  своєчасно  і  в  повному
обсязі оплачувати електричну енергію.
     Зазначав, що  відповідачем  за  період  з  18.06.2004  р.  по
19.07.2004 р.  спожито  7  768  кВт/год  електроенергії,  яку  він
повинен сплатити потягом 5 діб з моменту отримання рахунку.
     В з'язку з несвоєчасною  оплатою  рахунку  відповідачем  була
перевищена договірна величина споживання  електричної  енергії,  в
зв'язку   з   чим   нарахована   п'ятикратна   вартість   спожитої
електроенергії за період з 18.06.2004 р. по 19.07.2004 р. на  суму
5 965 грн. 82 коп.
     Спір судами розглядався неодноразово.
     Рішенням  Господарського  суду  Луганської  області  від   16
березня  2006  року  (колегія   суддів   у   складі:   Закропивний
О.В.  -головуючий,   Василенко   Т.А.,   Доманська   М.Л.)   позов
задоволено.
     Постановлено стягнути  з  Закритого  акціонерного  товариства
"Луганське спеціалізоване управління № 8" на користь Товариства  з
обмеженою відповідальністю "Луганське  енергетичне  об'єднання"  в
особі Луганської філії 5 965 грн. 82 коп. донарахованого боргу  за
спожиту електроенергію, 102 грн. витрат по сплаті державного мита,
118 грн. витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового
процесу.
     Рішення  в  частині  стягнення  боргу  п'ятикратної  вартості
величини  за  електроенергію  мотивовано  тим,   що   відповідачем
порушено умови договору в частині  своєчасної  оплати  поставленої
енергії.
     У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду
в даній справі та відмовити в  позові,  посилаючись  на  порушення
судом норм матеріального права.
     У відзиві на касаційну скаргу позивач  просить  рішення  суду
залишити без змін.
     Заслухавши    суддю-доповідача,     представників     сторін,
перевіривши правильність застосування судом першої інстанції  норм
матеріального  та  процесуального  права  судова  колегія   Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що  касаційна  скарга
підлягає задоволенню частково, а ухвалене  у  справі  рішення  -до
скасування з  передачею  справи  на  новий  розгляд,  з  наступних
підстав.
     Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,  що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року  №  11  "Про  судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
         , рішення  є  законним  тоді,  коли  суд,
виконавши  всі  вимоги  процесуального  законодавства  і  всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у  відповідності  з  нормами
матеріального  права,  що   підлягають   застосуванню   до   даних
правовідносин.
     Рішення   місцевого   господарського   суду   не   відповідає
зазначеним вимогам, оскільки не грунтується на всебічному, повному
і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи  в
їх сукупності.
     Так, судом встановлено, що спірні  правовідносини  виникли  з
договору №  291  від  05.06.2003  р.  про  постачання  електричної
енергії, предметом якого є умови і порядок поставки електроенергії
постачальником і її споживання споживачем.
     Відповідно до  п.  2.1.2  договору  постачальник  електричної
енергії зобов'язується поставляти електроенергію в межах  555  кВА
потужності  в  обсягах,  визначених  Додатком  "Обсяги  постачання
електроенергії".
     Пунктом  5  договору  встановлено,  що   договірні   величини
споживання електричної  енергії  визначаються  у  Додатку  "Обсяги
постачання електричної енергії" на підставі  заявки  Споживача  на
очікуваний обсяг споживання електричної енергії за місяцями  року,
яка надається  Споживачем  Постачальнику  електричної  енергії  не
пізніше, ніж за 30 робочих днів до початку року.
     Розрахунки  за  спожиту  електричну  енергію  здійснюються  в
порядку, визначеному додатком до договору.
     Пунктом  7  Додатку   до   договору   "Порядок   розрахунків"
встановлено, що оплата спожитої в розрахунковому періоді  (місяці)
активної електроенергїі здійснюється плановими  платежами  кожного
банківського розрахункового місяця, у наступному порядку:
     до 7 числа розрахункового місяця не менше  25%  від  вартості
обсягу електроенергії, постачання  якого  на  даний  розрахунковий
період  (договірна  величина   споживання   електричної   енергії)
обумовлене договором;
     до 14 числа розрахункового місяця не менше 50 % від  вартості
обсягу електроенергії, постачання  якого  на  даний  розрахунковий
період  (договірна  величина   споживання   електричної   енергії)
обумовлене договором;
     до 21 числа розрахункового місяця не менше 75 % від  вартості
обсягу електроенергії, постачання  якого  на  даний  розрахунковий
період  (договірна  величина   споживання   електричної   енергії)
обумовлене договором;
     до 28 числа (у лютому 27) розрахункового місяця не менше 100%
від вартості обсягу  електроенергії,  постачання  якого  на  даний
розрахунковий період (договірна  величина  споживання  електричної
енергії) обумовлене договором.
     Кінцевий  розрахунок  за  спожиту  у  розрахунковому  періоді
активну електроенергію, оплату за недовраховану електроенергію, за
перевищення договірних величин споживання електричної  енергії  та
потужності надання послуг  з  компенсації  перетікання  реактивної
електричної  енергії,  сум  на  відшкодування  збитків,  пені   за
порушення  термінів  розрахунків  та  ін.  споживач  здійснює   на
підставі наданих Постачальником  електричної  енергії  рахунків  у
5 -денний термін  з  дня  їх  отримання  (п.  9  додатку  "Порядок
розрахунків").
     За приписом п. 6.1 Правил користування електричною  енергією,
затверджених постановою НКРЕ № 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
         від  31.07.1996  р.
із змінами та доповненнями,  договір  про  постачання  електричної
енергії є основним  документом,  який  регламентує  відносини  між
постачальником  електричної  енергії  та  регульованим  тарифом  і
споживачем,  та  визначає  зміст  правових   відносин,   прав   та
обов'язків сторін.
     Задовольняючи  вимоги  позивача  суд  попередньої   інстанції
виходив з того, що відповідач неналежно виконував умови договору в
частині сплати суми за перевищення договірних  величин  споживання
електроенергії.
     Колегія Вищого господарського суду України не погоджується  з
висновком суду першої інстанції.
     Суд першої інстанції  в  порушення  ст.  111-12  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
          не  виконав  вказівок   касаційної   інстанції,   які
містяться в постанові Вищого господарського суду  України  від  12
жовтня 2005 року та не з'ясував всіх  фактичних  обставин  справи,
які  мають  значення  для  прийняття  обгрунтованого  і  законного
судового рішення.
     Частиною 5 ст.  26  Закону  України  "Про  електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
         передбачено, що споживачі, крім населення, у випадку
споживання  електричної  енергії  понад  договірну   величину   за
розрахунковий період  сплачують  енергопостачальникам  п'ятикратну
вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
     Як встановлено судом попередньої інстанції  та  вбачається  з
матеріалів справи, рахунок за відпущену в період з  18.06.2004  р.
по  19.07.2004  р.  електроенергію  від  19.07.2004  р.,  отримано
відповідачем 21.07.2004 р. Відповідач оплатив  рахунок  27.07.2004
р.
     Відповідно до п. 4.1 договору  №  291  від  05.06.2003р.  ТОВ
"Луганське енергетичне об'єднання"  у  разі  порушення  споживачем
передбачених додатком "Порядок розрахунків" терміну розрахунку  за
активну електроенергію та термінів  оплати  за  надання  послуг  з
компенсації перетікання реактивної електроенергії, за  перевищення
договірних величин споживання електричної енергії  та  потужності,
за  недовраховану  електроенергію  та  на  відшкодування   збитків
споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової  ставки
НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.
     Вищий господарський суд в своїй постанові від 12 жовтня  2005
року, вказівки якої  не  були  виконані  судом  першої  інстанції,
зазначав,  що  ТОВ  "Луганське  енергетичне  об'єднання"  фактично
намагається застосувати до відповідача іншу ніж  пеня  санкцію  за
несвоєчасну оплату спожитої електроенергію.
     Крім того, судом не перевірено доводи відповідача про те,  що
24.07.2004р. та 25.07.2004р. були святковими днями, а згідно п.  7
додатку до договору оплата за спожиту електроенергію  здійснюється
кожного  банківського  дня,  тому  сплату  передбачених  договором
коштів він здійснив 27.07.2004р., тобто у п'ятиденний  термін,  як
передбачено умовами договору.
     За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим  висновок
суду першої інстанції,  щодо  задоволення  позову  ТОВ  "Луганське
енергетичне об'єднання" в особі Луганської філії про  стягнення  з
ВАТ  "Луганське  спеціалізоване   управління   №   8"   боргу   за
понаддоговірне  споживання  електричної   енергії   у   період   з
18.06.2004 р. по 19.07.2004  р.,  тому  ухвалене  в  даній  справі
судове рішення не можна визнати законним і обгрунтованим,  і  тому
воно підлягає скасуванню з передачею справи на  новий  розгляд  до
суду першої інстанції.
     Під час нового розгляду суду необхідно  врахувати  викладене,
повно та  всебічно  дослідити  всі  обставини  справи,  встановити
дійсний  характер  правовідносин,  що   виникли   між   сторонами,
перевірити ствердження позивача  та  заперечення  відповідача  про
застосування до нього іншої ніж пеня санкції за несвоєчасну оплату
спожитої електроенергії, здобутим доказам надати правову оцінку  і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
     З огляду на викладене та  керуючись  ст.  ст.  111-5,  111-7,
111-9-111-12   Господарського   процесуального   кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
         , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
     Касаційну   скаргу   Відкритого    акціонерного    товариства
"Луганське спеціалізоване управління № 8" задовольнити частково.
     Рішення Господарського суду Луганської області від 16 березня
2006 у справі № 5/13(2/190) скасувати.
     Справу  №  5/13(2/190)   передати   на   новий   розгляд   до
Господарського суду Луганської області в іншому складі суддів.
     Головуючий: Невдашенко Л.П.
     Судді:  Михайлюк М. В.
     Дунаєвська Н.Г.