Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Роговенко Д.С. –дов. від 25.01.2006р. №56

Товариство з обмеженою відповідальністю "Візит-Гарант" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Страхової агенції АСТ "Вексель" 40937, 92 грн. виплаченого страхувальнику страхового відшкодування, 1044, 20 грн. пені, 462, 60 грн. збитків від інфляції, 162, 87 грн. річних.

Позов обгрунтовано несплатою відповідачем 40 937, 92 грн. залишку страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту, а також пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.05.2006р. у справі №26/153 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21596, 42 грн. страхового відшкодування, 1585, 19 грн. пені, 250, 29 грн. – 3% річних, 734, 29 грн. збитків від інфляції, 241, 51 грн. держмита та 62, 31 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що згідно з висновком незалежної експертизи загальна вартість страхового відшкодування складає 42896,50грн., відповідачем сплачено позивачеві суму 21300,08грн. страхового відшкодування, решта суми боргу в розмірі 21596,42 грн. підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України, ст. 49 ГПК України та умов договору добровільного страхування наземного транспорту №13-__/04-О від 21.04.2004р. укладеного між Акціонерним страховим товариством "Вексель" та ТОВ "Візит-Гарант".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2006р. рішення господарського суду міста Києва від 04.05.2006р. у даній справі змінено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 32082, 70 грн. страхового відшкодування, 2 354, 80 грн. пені, 371, 80 грн. 3% річних, 1 050, 09 грн. збитків від інфляції, 368, 59 грн. державного мита, 89, 70 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постанова мотивована частковою обгрунтованістю позовних вимог з посиланням на п.5.1, 6.1 договору добровільного страхування наземного транспорту №13-__/04-0 від 21.04.2004р. укладеного між сторонами даної справи, ст. 9 Закону України "Про страхування", п.7.1 страхового полісу №0028929, виданого відповідачем, ст. ст. 625, 992, 988 ЦК України.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Акціонерне страхове товариство "Вексель" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи скаргу порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 526 ЦК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003р. №1440 (1440-2003-п) , ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", Наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України "Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів" (z1074-03) від 24.11.2003р., ст. 34, 43 ГПК України.

У запереченні ТОВ "Візит-Гарант" на касаційну скаргу, останній просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2006р. у даній справі без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав наведених у запереченнях.

Позивач не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 626, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2004р. між ТОВ "Візит-Гарант" (Страхувальником) та АСК "Вексель" (Страховиком) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №13-___/04-О (далі –Договір).

Відповідно до п.5.1 Договору виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно договору страхування, умов Правил та чинного законодавства України на підставі заяви страхувальника та страхового акту, який складає страховик, розмір страхового відшкодування не може перевищувати фактичного боргу, а також обумовленої п.2.1 страхової суми та визначається на підставі незалежної експертизи або на підставі рахунку за ремонт транспортного засобу, якщо у страховика не має претензій до нього.

Відповідно до п.7.1 страхового полісу №0028929 при частковому пошкодженні транспортного засобу виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі виплат на його відновлення із врахуванням франшизи, яка за умовами Договору при відсутності вини водія складає 0,3% від загальної страхової суми.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24.11.2004р., пошкоджено автобус Мерседес Бенц 0303 (д.н. 14015 НІ), який належить ТОВ "Візит-Гарант".

Згідно з актом автотоварознавчого дослідження №17-08/04 від 27.12.04р., складеним Приватним підприємством "Екус", сума матеріального збитку пошкодженого в результаті ДТП автобуса марки Мерседес Бенц складає 42 896, 50 грн.

11.02.2005р. АСТ "Вексель" склала страховий акт №11/05, в якому на підставі проведеної на замовлення відповідача висновків експертизи консалтингової компанії "Хаджибей", визначила розмір страхового відшкодування з урахуванням франшизи 0,8% на суму 21 300, 08 грн., яку і перерахувала позивачеві 14.02.05р.

Згідно договору №1 від 10.04.2005р., укладеного між позивачем та Приватним підприємством "Фірма КАР", специфікації до договору, акту виконаних робіт від 12.08.2005р. та платіжних доручень №302 від 13.04.05, №344 від 11.05.05, №360 від 23.05.05, №386 від 15.06.06., №397 від 29.06.05, №411 від 11.07.05 позивач фактично сплатив за ремонт автобуса 54438,00 грн.

Отже, страхове відшкодування, як правильно встановлено господарським судом апеляційної інстанцій, з урахуванням приписів п. 5.1 Договору та п. 7.1 страхового полісу підлягає виплаті в розмірі 53 382, 78 грн. (54438 грн. –1055, 22 грн. (франшиза від загальної страхової суми)), а з урахуванням частково сплаченої відповідачем суми в 21300, 08грн. з відповідача належить до стягнення 32 082, 70 грн. разом з нарахованою у відповідності до ст. 625, 992 ЦК України та п.6.1 Договору пенею в розмірі 2 354, 80 грн., 3% річних в розмірі 371, 80 грн. та збитками від інфляції в розмірі 1050, 09 грн.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким суд попередньої інстанції дав належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена, в зв'язку з чим доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 ГПК України, судовою колегією до уваги не приймаються.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судове рішення такими, що відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2006р. у справі № 26/153 залишити без змін.