ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006 р.
№ 15/218-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача
касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2006
у справі
№ 15/218-06 господарського суду Харківської області
за позовом
ТОВ "Iнститут "Харківпроект"
до
Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
про
стягнення заборгованості з орендної плати та виселення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
21.06.2006 (суддя Л.Лаврова) позовні вимоги задоволено частково,
виселено відповідача з нежитлового приміщення та стягнуто
заборгованість в сумі 1500 грн., 5068, 80 грн. неустойки, 264, 07
грн. пені.
Рішення господарського суду першої інстанції вмотивовано
порушенням відповідачем приписів ст.ст. 526, 785 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та тими обставинами, що договір користування
приміщенням припинив свою дію, відповідач не виконав зобов'язання
з повернення приміщення позивачу, в порушення умов договору
відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному
обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
21.08.2006 (судді В.Фоміна, Н.Білоконь, Ю.Філатов) рішення
господарського суду першої інстанції у цій справі змінено,
виселено відповідача з нежитлового приміщення та стягнуто на
користь позивача 5068, 80 грн. неустойки, 264, 07 грн. пені, в
частині стягнення заборгованості з орендної плати провадження у
справі припинено.
Апеляційна постанова вмотивована тими обставинами, що при
поданні апеляційної скарги відповідач надав докази сплати на
рахунок позивача 1500 грн. Оскільки заборгованість з орендної
плати була сплачена після прийняття рішення господарським судом
першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в апеляційній
інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про
припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Оскільки орендна плата сплачена відповідачем з порушенням
строків, встановлених договором та неповернення приміщення
відповідачем після закінчення строку договору господарський суд
першої інстанції правомірно дійшов висновку про стягнення
неустойки та пені.
В касаційній скарзі відповідач просить судові рішення у
справі скасувати в позові відмовити, оскільки вважає, що судами
порушено норми процесуального права -розгляд справи за відсутності
представника відповідача не повідомленого про час та місце
слухання справи належним чином, висновки господарських судів не
відповідають фактичним обставинам справи, позаяк суди дійшли
необгрунтованих висновків про припинення правовідносин сторін за
договором.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, розглянув доводи касаційної
скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи і
правильність їх юридичної оцінки в оскаржуваних рішенні та
апеляційній постанові, приходить до висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено
господарськими судами попередніх інстанцій між сторонами було
укладено договір НОМЕР_1 користування приміщенням відповідно до
умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти у
тимчасове користування нежитлове приміщення (п. 1.1 договору)
(а.с. 9).
Додатковою угодою № 1 від 14.04.2004 строк договору визначено
з 01.05.2003 до 28.04.2005 (а.с. 10).
Додатковою угодою № 2 від 01.03.2005 строк договору
продовжувався до 25.04.2006 (а.с. 11).
У зв'язку з закінченням строку договору позивач листом
НОМЕР_2 просив відповідача звільнити займане приміщення у
встановлений договором строк та сплатити заборгованість з орендної
плати (а.с. 14). Факт отримання відповідачем зазначеної вимоги
вбачається з відповіді останнього (а.с. 15).
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону,
а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 785 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі припинення
договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві
річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального
зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Господарськими судами встановлено, що договір закінчився,
сторони не дійшли згоди щодо подальшого користування приміщенням
на тих же чи інших умовах, а відтак висновок господарських судів
про задоволення вимоги щодо виселення відповідача із займаного
приміщення відповідає обставинам справи та приписам законодавства.
Господарськими судами встановлено, що відповідач неналежно
виконував взяті на себе договірні зобов'язання щодо внесення плати
за найм приміщення чим порушив умови договору та приписи чинного
законодавства.
Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційної
інстанції про припинення провадження у справі в частині сплаченої
заборгованості з орендної плати як таким, що відповідає приписам
процесуального законодавства.
За неналежне виконання покупцем зобов'язань за договором
сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати пені в
розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення
платежу від суми заборгованості (п. 5.1 договору).
Відповідно до частини другої ст. 785 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець
має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі
подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Таким чином господарськими судами обгрунтовано задоволено
позовні вимоги в частині стягнення неустойки та пені.
Згідно зі ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Доводи скаржника щодо неповідомлення його про час та місце
слухання справи не відповідають фактичним обставинам та
спростовуються матеріалами справи, як і посилання на
неправомірність висновку щодо закінчення строку договору оренди не
може бути прийнято до уваги, оскільки грунтується на неправильному
тлумаченні скаржником норм чинного законодавства.
Iнші доводи скаржника, що викладені в касаційній скарзі
зводяться до оцінки доказів, намагання встановити інші обставини
справи, переоцінити наявні у справі докази і відповідно до
ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційною інстанцією до уваги не
приймаються.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
21.08.2006 у справі № 15/218-06 господарського суду Харківської
області залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун