13/98-06 Про визнання недійсним договору субкомісії та додатку до нього - Текст документа

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.03.2006р. у справі № 13/98-02 (суддя Тісецький С.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрінвестбуд" (далі -ТОВ "НВК "Укрінвестбуд") до Приватного підприємства "Русь-Iнвест" (далі -ПП "Русь-Iнвест"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммандос" (далі -ТОВ "Коммандос") про визнання недійсним договору субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004р. та додатку до нього №1 від 19.01.2004р. задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.07.2006р. (судді: Зарудяна Л.О., Вечірко I.О., Ляхевич А.А.), вказане рішення місцевого господарського суду скасовано.

Прийнято нове рішення.

В позові позивача до відповідачів -відмовлено.

Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.07.2006р., залишити в силі рішення господарського суду Вінницької області від 27.03.2006р., мотивуючи касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції при винесенні постанови допустив порушення та неправильне застосування норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу відповідачі суду не надали.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 23.10.2006р., у зв'язку з відпусткою судді Муравйова О.В. для перегляду в касаційному порядку справи № 13/98-06, призначеної до розгляду на 24.10.2006р., утворено колегію суддів у складі: головуючого -судді Полянського А.Г., суддів -Коробенка Г.П., Фролової Г.М.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що укладення 19.01.2004р. договору субкомісі №19/01/1 між ТОВ "Коммандос" та ПП "Русь-Iнвест" та додатку № 1 до нього від 19.01.2004р. є порушенням 2.10 договору про сумісну діяльність №09/07 від 09.07.2003р. та пункту 3.4. інвестиційного договору від 21.07.2003р., що протирічить нормам Цивільного кодексу України (435-15) , а тому за висновком останнього були допущені порушення ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 1135 ЦК України (435-15) та ч. 1 ст. 431 ЦК УРСР (1540-06) , який діяв на час укладення договору про сумісну діяльність.

Скасовуючи рішення місцевого суду апеляційний суд виходив з наступного.

ТОВ "Коммандос" 19.01.2004р. уклало з ПП "Русь-Iнвест" договір субкомісії № 19/01/1, відповідно до п. 1.1 даного Договору комісіонер доручає, а субкомісіонер зобов'язується від свого імені, але за рахунок і на користь комітента придбати товар -жилі і нежилі, такі, що перебувають на стадії будівництва, і готові (введені в експлуатацію) приміщення в строки і площею, що вказані в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору. В розділі 5 Договору №19/01/1 сторони передбачили, що субкомісіонеру належить провести роботу по розшуку продавця товару і укласти договір з продавцем у відповідності з умовами даного Договору і додатків до нього; прийняти товар у продавця і забезпечити його передачу комісіонеру на умовах даного Договору.

В Додатку № 1 Договору субкомісії укладеного також 19.01.2004р. сторони узгодили, що: товар -жилі та нежилі приміщення на території України; площа -не менше 1500кв.м.; ціна за 1 кв.м. товару складає не більше в еквіваленті 750 доларів США в гривні за курсом НБУ на час оплати; строк передачі товару -дата, вказана в заявці комісіонера; якість товару має відповідати показникам згідно ГОСТ; місце передачі -відповідно до заявки комісіонера.

Положенням ст. 1011 ЦК України (435-15) визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч. 3 ст. 1012 зазначеного вище кодексу істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

За згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента (ст. 1015 ЦК України (435-15) ).

З викладеного вбачається, що договір субкомісії укладено відповідно до вимог зазначених вище норм, відповідає вимогам глави 69 "Комісія" ЦК України (435-15) , оскільки в ній не зазначено обмежень щодо осіб, які можуть укладати договори комісії та субкомісії. Отже, будь-яка особа має право взяти на себе зобов'язання за дорученням другої сторони вчинити правочин за її рахунок, в тому числі і придбати майно (нерухомість), у будь-яких інших осіб як це передбачено договором субкомісії, а власник майна має право погоджуватись на його продаж або ні.

Виходячи з цього, укладення спірного договору є самостійною діяльністю ТОВ "Коммандос" з використанням свого права на укладення договору відповідно до глави 69 ЦК України (435-15) .

Заявник касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд досліджуючи договір № 09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації Торгівельно-сервісного центру "Поділля" від 09.07.2003р. не врахував вимоги ч.2 ст. 13 ЦК України (435-15) , в якій зазначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, оскільки договір про сумісну діяльність набрав чинності для усіх його учасників, а тому згідно з п.2.8, 2.10 даного договору учасник, не має права залучати до виконання інвестиційних програм по даному договору третіх осіб, без письмового погодження з боку інших сторін договору.

Проте, апеляційним господарським судом враховано зазначені пункти договору про сумісну діяльність та зазначено в постанові, що договір субкомісії не містить умов про передачу прав та обов'язків ТОВ "Коммандос", які випливають з договору про сумісну діяльність, третім особам та не містить умов про залучення третіх осіб до виконання інвестиційних програм по будівництву ТСЦ "Поділля".

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що договір субкомісії та додаток до нього не містять жодних умов щодо зміни порядку фінансування робіт по будівництву ТСЦ "Поділля" в рамках договору №09/07 від 09.07.2003р.

Отже, викладене вище свідчить, що посилання заявника касаційної скарги на порушення апеляційним судом вимог ч. 2 ст. 13 ЦК України (435-15) не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку, як не знайшли свого підтвердження й інші доводи касаційної скарги, оскільки висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обгрунтованими.

З огляду на наведене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що апеляційним господарським судом Житомирської області було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Враховуючи наведене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Укрінвестбуд" не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.85 , 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Укрінвестбуд" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року по справі № 13/98-06 господарського суду Вінницької області залишити без змін.