ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006 р.
№ 9/353/05
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.- головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Вантажкомерц", м. Миколаїв (далі -ТОВ
"Вантажкомерц")
на рішення господарського суду Миколаївської області від
03.04.2006 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
27.06.2006
зі справи № 9/353/05
за позовом Незалежної церкви християн віри євангельської
"Віфанія", м. Миколаїв (далі -Церква "Віфанія")
до ТОВ "Вантажкомерц",
Державної митної служби Миколаївської області, м. Миколаїв
(далі -Держмитслужба)
про визнання недійсними правочинів.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Церкви "Віфанія" - Ляшенка М.Д.,
ТОВ "Вантажкомерц" -Котової Ю.Ю.,
Держмитслужби -не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про визнання недійсними правочинів від
03.02.2005 №№ 6 і 7 (далі -оспорювані правочини), укладених
Церквою "Віфанія" і ТОВ "Вантажкомерц".
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
03.04.2006 (з урахуванням ухвали від 21.04.2006 про виправлення
описки в зазначеному рішенні стосовно дати його прийняття; суддя
Філінюк I.Г.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 27.06.2006 (колегія суддів у
складі: Савицький Я.Ф. -головуючий, судді Гладишева Т.Я. і
Лавренюк О.Т.), позов задоволено повністю: оспорювані правочини
визнано недійсними з моменту укладення; на ТОВ "Вантажкомерц"
віднесено судові витрати зі справи; Держмитслужбу "від
відповідальності звільнено". У прийнятті зазначених рішення та
постанови попередні судові інстанції виходили з того, що
відповідні павочини суперечать вимогам статті 237 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі -ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), що
згідно з частиною першою статті 215 та статтею 236 названого
Кодексу є підставою для визнання їх недійсними з моменту вчинення.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
"Вантажкомерц" просить скасувати оскаржувані рішення та постанову
попередніх судових інстанцій і прийняти нове рішення, яким у
задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скаргу
мотивовано неправильним застосуванням названими інстанціями норм
матеріального і процесуального права, в тому числі статті 241 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
і статті 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно з пунктами 4.2, 4.5 статуту Церкви "Віфанія"
керівною особою останньої є пресвітер, який репрезентує інтереси
Церкви "Віфанія" перед державними і громадськими організаціями,
від імені названої Церкви "звершує всі юридичні дії";
- відповідно до протоколу від 30.12.2004 № 7 загальних зборів
членів Церкви "Віфанія" з 01.01.2005 пресвітером призначено
Сурмана Павла Федоровича (а. с. 14);
- за оспорюваними правочинами ТОВ "Вантажкомерц" (зберігач)
взяло на себе зобов'язання зберігати на складі тимчасового
зберігання під митним контролем вантажі Церкви "Віфанія"
(володілець), а саме "гуманітарну допомогу"; ці правочини з боку
Церкви "Віфанія" підписано громадянином Орловим С.В.;
- у судовому засіданні місцевого господарського суду
представник Церкви "Віфанія" Орлов С.В. пояснив, що оспорювані
правочини дійсно були підписані ним на вимогу "працівників
митниці", але не в лютому 2005 року, а "значно пізніше", оскільки
на його ім'я у березні 2005 року були видані доручення на
отримання вантажу від 22.03.2005 №№ ЯИК 570518 і ЯИК 570517; при
отриманні вантажу він дійсно "підписав якісь договори, але
повноважень на укладення угод з боку керівництва церкви йому
надано не було";
- посилання ТОВ "Вантажкомерц" на заяву Церкви "Віфанія" від
08.05.2004 до Миколаївської митниці про розміщення вантажу на
складі тимчасового зберігання ТОВ "Вантажкомерц" (а. с. 77)
господарським судом не прийнято, оскільки член Церкви "Віфанія"
Тимофеєнко Олена Вікторівна в судовому засіданні місцевого
господарського суду категорично заперечувала факт підписання цієї
заяви; згідно з висновком Науково-дослідного
експертно-криміналістичного центру при УМВС України в
Миколаївській області від 07.02.2006 № 159 підпис від імені
Тимофеєнко у графі "керівник підприємства" на заяві від 08.05.2004
зроблено не Тимофеєнко О.В., а невідомою особою;
- громадянин Орлов С.В. на момент укладення оспорюваних
правочинів не мав повноважень на підписання цих правочинів від
імені Церкви "Віфанія".
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
та
роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від
10.12.1996 № 02-5/422 ( v_422800-96 ) (v_422800-96)
з тією ж назвою рішення є
законним, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності, зокрема, з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим
визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають
значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини
і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Оскаржувані судові рішення не узгоджуються з наведеними
вимогами з урахуванням такого.
Дійсно, як зазначено попередніми судовими інстанціями, згідно
з частиною другою статті 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка
вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної
дієздатності, і недодержання цієї вимоги є підставою недійсності
правочину (частина перша статті 215 названого Кодексу).
Водночас статтею 241 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що:
- правочин, вчинений представником з перевищенням
повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки
особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення
правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у
разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать
про прийняття його до виконання;
- наступне схвалення правочину особою, яку представляють,
створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту
вчинення цього правочину.
В абзаці першому підпункту 9.2 пункту 9 роз'яснення президії
Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111
( v_111800-99 ) (v_111800-99)
"Про деякі питання практики вирішення спорів,
пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено: "Наступне
схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені
представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною
з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути
відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її
представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення
дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання,
здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку
вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних
повноважень представника на укладення угоди задоволенню не
підлягає".
У зв'язку з наведеним попередні судові інстанції у вирішенні
даного спору повинні були вичерпно з'ясувати усі фактичні
обставини, пов'язані з наявністю чи відсутністю наступного
схвалення оспорюваних правочинів Церквою "Віфанія", від імені якої
їх було підписано громадянином Орловим С.В., зокрема, шляхом
вчинення дій, які свідчать про таке схвалення.
Про конкретні обставини, які, на думку ТОВ "Вантажкомерц",
свідчили про таке схвалення оспорюваних правочинів названим
товариством, було зазначено, зокрема, у відзиві на позовну заяву
(а. с. 16-19) і в апеляційній скарзі з даної справи (а. с.
142-145), а саме:
- щодо звернення Церкви "Віфанія" до ТОВ "Вантажкомерц" з
листом про видачу вантажу, що був розміщений на складі тимчасового
зберігання названого товариства;
- стосовно видачі вантажу, який був на зберіганні на складі
ТОВ "Вантажкомерц", Церкві "Віфанія" згідно з видатковими
накладними, довіреностями та актом приймання-передачі;
- щодо факту одержання Церквою "Віфанія" вантажу із
зберігання у ТОВ "Вантажкомерц", - факту, встановленого у рішенні
господарського суду Миколаївської області та постанові Одеського
апеляційного господарського суду від 10.11.2005 зі справи № 15/244
за позовом ТОВ "Вантажкомерц" до Церкви "Віфанія" про стягнення
заборгованості за оспорюваними правочинами.
Попередні судові інстанції оцінки відповідних доводів ТОВ
"Вантажкомерц" та пов'язаних з ними доказів не здійснили, а відтак
не з'ясували усього кола обставин справи, що входять до предмету
доказування в ній та мають значення для правильного вирішення
спору. У зв'язку з цим названі судові інстанції припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Відтак у Вищого господарського суду України відсутні підстави
для висновку про правильність застосування попередніми судовими
інстанціями норм матеріального права, а саме ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене, з'ясувати зазначені в цій постанові
обставини, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для
розгляду справи, та доводи сторін і в залежності від встановленого
прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-7 -111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України.
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Вантажкомерц" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від
03.04.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 27.06.2006 зі справи № 9/353/05 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Миколаївської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов