1/150 Про стягнення плати за користування вагонами за час затримки, згідно договору - Текст документа

ДП "Донецька залізниця" до господарського суду Донецької області був заявлений позов про стягнення з ВАТ "Концерн Стирол" 54300,60грн. плати за користування вагонами за час затримки.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у квітні 2005р., згідно договору № 7/148 від 27.01.2003р. на експлуатацію залізничної під'їздної колії власні порожні вагони ВАТ "Концерн Стирол", які йшли на його адресу були затримані на коліях станції Горлівка ДП "Донецька залізниця" з причин неприйняття їх одержувачем.

На підставі статті 119 Статуту залізниць України, р.2, 3 Правил перевезення вантажів, станцією Горлівка була нарахована сума 54300,60грн. -50% плати за користування вагонами за час затримки цих вагонів на коліях станції Горлівка по відомостях форми ГУ -46 №№ 061278-061293 та згідно з актами загальної форми ГУ -23 № 4424 від28.04.2005р., № 4423 від 26.04.2005р., № 4422 від 26.04.2005р., № 4420 від 25.04.2005р., № 4419 24.04.2005р., № 4418 від 24.04.2005р., що були складені на станції Горлівка ДП "донецька залізниця"в яких зазначені вагони, що були затримані на станції Горлівка та час затримки.

Але ВАТ "Концерн Стирол"з нарахованою сумою не погодився та написав зауваження, посилаючись на те, що дії ДП "Донецька залізниця"з нарахування плати за користування вагонами в сумі 54300,60грн. є неправомірними.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність вини у затримці вагонів.

При цьому, відповідач звертає увагу сулу на те, що згідно журналів руху потягів в зазначені позивачем дні здійснювалася прийомка вагонів без будь - якої відмови.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, визначений у статті 137 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Рішенням від 19.07.2006р. господарський суд Донецької області (суддя Азарова З.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення, суд дійшов висновку щодо спливу строку позовної давності до звернення з відповідним позовом про стягнення плати за користування вагонами за час затримки в сумі 54300,60грн., посилаючись при цьому на те, що за приписами частини 5 статті 315 Господарського кодексу України (436-15) та Статуту Залізниць України, тривалість строку позовної давності у даному випадку є скороченою до 6 місяців.

ДП "Донецька залізниця" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на рішення господарського суду донецької області, в якій просить рішення у справі скасувати, позовні вимоги задовольнити, обгрунтовуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, частини 2 статті 119 Статуту залізниць України (457-98-п) , відповідно до якої, плата вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них у очікувані подання їх під вивантаження або перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача або власника під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки вагонів на коліях залізниці, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно пункту 6 розділу 6 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансу України 25.02.1999р. № 113 (z0165-99) , зареєстрованих в Мін'юсті України 15.03.1999р. за № 165/3458 -усі завантажені вагоні, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікувані подавання під вантажені операції з причин, які залежать від вантажовласника, с такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Факт не прийому вагонів відображено у актах загальної форми ГУ-23, але господарський суд не надав належної оцінки доказам залізниці, а тому обставини справи на думку заявника, які мали істотне значення для розгляду справи та мали вплинути на результати рішення у даній справі, не були розглянути у повному обсязі

Щодо застосування судом строку позовної давності у даній справі, то ДП "Донецька залізниця"у касаційній скарзі посилається на те, що за приписами статті 257 Цивільного кодексу України (435-15) позовна давність встановлена 3 роки.

У пункті 1 статті 258 Цивільного кодексу України (435-15) зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною.

Пунктом 3 статті 925 Цивільного кодексу України (435-15) , яким передбачено, що до вимог які випливають із умов договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність один рік.

Тобто залізниця вважає, що оскільки спеціальна (скорочена чи більш тривала) позовна давність для вимог, що випливають із користування вагонами не встановлена, то до цих правовідносин повинен застосовуватися загальний строк позовної давності, тобто три роки

ВАТ "Концерн Стирол" надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін прийняте у справі судове рішення з мотивів в ньому викладених.

Заслухавши доповідь судді -доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом Донецької області, 27.01.2003р. між ДП "Донецька залізниця" та ВАТ "Концерн Стирол" був укладений договір № 7/148 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Горлівка Донецької залізниці.

Згідно з пунктом 4 вказаного договору, подача вагонів на під'їзну колію та зарахування до власнику під'їзної колії проводиться згідно повідомлення, наданого не пізніше, ніж за дві години до подачі.

Повідомлення передається маневровим диспетчером станції Горлівка майстрові зміни власника під'їзної колії з записом у книзі повідомлень.

Згідно підпункту "б" пункту 14 ВАТ "Концерн Стирол"зобов'язувалося сплачувати нараховані платежі, тобто плату за користування вагонів, згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами.

У квітні 2005р. на станцію Горлівка прибували вагони, зазначені у відомостях плати за користування вагонами (контейнерами).

ДП "Донецька залізниця"на підставі статті 119 Статуту залізниць України, відповідачу, за час затримки вагонів на коліях станції, була нарахована плата у розмірі 50% від застереженої ставки, згідно актів загальної форми та відомостей плати користування вагонами, які додані до позовної заяви, а саме: № 4418 -4424 від 24-28.04.2005р., 061278 -061293 за 2005р.

Викладені обставини стали підставою звернення 28.04.2006р. ДП "Донецька залізниця" з позовом до господарського суду про стягнення з ВАТ "Концерн Стирол" 54300,60грн плати за користування вагонами на підставі статті 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (457-98-п) .

Проте, з матеріалів справи вбачається, що під час здійснення судового провадження у даній справі, ВАТ "Концерн Стирол"було заявлено клопотання щодо застосування строків позовної давності, оскільки позивачем факт затримки вагонів було встановлено у квітні 2005р., а позов пред'явлено 28.04.2006р., тобто за межами строку (6 місяців) визначеному у статті 137 Статуту залізниць України (457-98-п) .

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України (435-15) позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.Цивільний кодекс України (435-15) , який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.

Відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексу України (435-15) , встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України (436-15) , який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України (435-15) , та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України (435-15) .

Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України (436-15) передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України (436-15) для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Такої ж тривалості за приписами статті 137 Статуту залізниць України (457-98-п) установлено строк для подання позовів залізниць, зокрема, до вантажовідправників, вантажоодержувачів.

Зазначений термін обчислюється з дня настання події, що стала підставою для надання позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, Залізниця цей строк пропустила, проте, клопотання щодо поновлення строку позовної давності до суду не надавалось.

Обставини справи щодо порушення позивачем строку позовної давності досліджувались судом першої інстанції, який дійшов висновку щодо спливу строку позовної давності на час звернення ДП "Донецька залізниця"з даним позовом.

Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України (435-15) сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду у даній справі прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.