16/507 Про визнання договору оренди водосховище недійсним - Текст документа

у грудні 2005 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про визнання укладеного 01.04.2005 року між ТОВ "Агрофірма Горняцька" та Донецькою обласною державною адміністрацією договору НОМЕР_1 про надання водного об'єкту загальнодержавного значення у тимчасове користування на умовах оренди недійсним. Заявлені вимоги позивач обгрунтував перевищенням Донецькою обласною державною адміністрацією своїх повноважень при укладенні договору, оскільки, водосховище не може бути об'єктом оренди, а окрім того, орендодавцем водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.02.2006 року позов задоволено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, Донецький апеляційний господарський суд, задовольнивши частково апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма Горняцька", постановою від 27.04.2006 року рішення господарського суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанову апеляційного господарського суду оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неповне з'ясування апеляційним господарським судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права і просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2006 року скасувати, як незаконну, а рішення господарського суду Донецької області від 17.02.2006 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, зокрема, і після оголошеної у судовому засіданні 05.10.2006 року перерви до 19.10.2006 року, судова колегія вважає, що постановленні у справі рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення по задоволення позову і визнаючи спірний договір оренди водосховища недійсним, господарський суд першої інстанції виходив із права позивача займатися рибогосподарською діяльністю на водосховищі і відсутності згоди Кабінету Міністрів України на укладення договору оренди водосховища Донецькою обласною державною адміністрацією.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, і приймаючи нове рішення про відмову у позові, апеляційний господарський суд послався на відсутність у позивача, який не є учасником орендних відносин, права вимоги.

Проте, погодитись з мотивами прийнятих судових рішень не можна, оскільки, висновки господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи та їх правової оцінки, а посилання на право позивача використовувати водний об'єкт, відсутність права вимоги безпідставні, так як право позивача на риборозведення у водосховищі не було предметом спору, а згідно ст.11 ЦК України (435-15) , цивільні права виникають, зокрема, з правочинів, актів державних органів чи цивільного законодавства, до якого відноситься і Конституція України (254к/96-ВР) , яка визначає суб'єктів правовідносин щодо загальнодержавної власності.

Iз наявних у справі матеріалів вбачається, що об'єктом оренди за спірним договором, який укладено Донецькою обласною державною адміністрацією з ТОВ "Агрофірма Горняцька" 01.04.2005 року, є водосховище Угольщик, площею водного дзеркала 37 га та ємкістю 1,8 млн. м куб. води, розташоване у басейні рік Грузька та Кальміус і, відповідно до ст.5 Водного кодексу України (213/95-ВР) , належить до об'єктів загальнодержавної власності, тобто власності народу України і може надаватись лише у тимчасове користування.

Згідно частини другої та частини третьої ст.13 Водного кодексу України (213/95-ВР) , державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради та їх виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань водного господарства, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань геології та використання надр, їх органи на місцях та інші державні органи відповідно до законодавства.

Компетенція державних органів у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод визначена главою 4 цього Кодексу, де передбачено, що розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення належить до відання Кабінету Міністрів України (п.2 частини першої ст.14), а погодження дозволів на спеціальне водокористування, до якого належить риборозведення, покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань водного господарства.

При цьому, ст.51 Водного кодексу України (213/95-ВР) передбачає, що спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом може здійснюватись на умовах оренди, що оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень між ними визначається Кабінетом Міністрів України.

Але, зазначені у цих нормах органи державного управління, до відання яких належить спірний об'єкт оренди, і з якими підлягало узгодження умов оренди водосховища, до участі у справі не залучались, матеріали, які б підтверджували їх згоду, чи узгодження умов договору оренди водосховища у матеріалах справи відсутні, а тому, висновки господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду щодо спірного договору не можна визнати обгрунтованими, а прийняті ними рішення -законними.

При новому розгляді справи, суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, визначеної судом процесуальної участі у справі центральних органів державного управління та з урахуванням підсудності справи, постановити законне і обгрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись ст. ст. 111-9 111-11 ГПК України (1798-12) , -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.02.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2006 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.