ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 р.
№ 12/214
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін котрі позивача відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1.- підприємець (паспорт) ОСОБА_2- дов. від 25.10.05
року Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок"Тетерів"
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду
від
19.07.2006 року
у справі
12/214
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок"Тетерів"
про
стягнення 11421,64грн.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. звернувся до
господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок"Тетерів"
11421,64грн. збитків, завданих у зв'язку з виконанням договору
оперативного лізингу (оренди) і надання послуг НОМЕР_1, визнаного
судом недійсним.
-Доповідач: Гоголь Т.Г.
Господарський суд Житомирської області рішенням від
17.03.2006 року (суддя Сікорська Н.А.) позовні вимоги задовольнив
на підставі частини 2 статті 216 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю
"Ринок"Тетерів" на користь суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1. 11421,64грн., визнавши вимоги позивача обгрунтованими та
такими, що підтверджуються належними доказами у справі .
Житомирський апеляційний господарський суд постановою від
19.07.2006 року (судді Щепанська Г.А., Горшкова Н.Ф., Пасічник
С.С.) рішення господарського суду Житомирської області від
17.03.2006 року залишив без змін, з тих самих підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок"Тетерів"
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою в якій просить рішення господарського суду Житомирської
області від 17.03.2006 року та постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 19.07.2006 року скасувати,
провадження у справі припинити на підставі пункту 2 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
посилаючись на порушення господарськими судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме:
статті 216 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Скаржник зазначає, що господарський суд Житомирської області
порушив пункт 2 частини 1 статті 62 та пункт 2 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
посилаючись на наявність рішення, яким вже було розглянуто спір
(рішення господарського суду Житомирської № 5/17Д) між тими
сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Окрім того
скаржник послався на те, що факт сплати суб'єктом підприємницької
діяльності ОСОБА_1 коштів на його користь є не підтвердженим.
Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на
касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності застосування норм
матеріального та процесуального права господарським судом
Житомирської області і Житомирським апеляційним господарським
судом, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Предметом спору у даній справі є вимога Суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення збитків, що
виникли у нього в результаті визнання недійсним договору
оперативного лізингу НОМЕР_1.
Правові наслідки недійсності правочину врегульовані статтею
216 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Наведеною нормою
встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків,
крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності
правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в
натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в
разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане
полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,
відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на
момент відшкодування (пункт 1 ст. 216). Якщо у зв'язку із
вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій стороні
завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню
винною стороною (пункт 2 ст.216).
Наведеною нормою передбачені дві групи наслідків недійсності
правочину, а саме: основні -це двостороння реституція та
додаткові -відшкодування збитків та моральної шкоди. Двосторонньою
реституцією є повернення сторін правочину у первісний стан, в
якому вони перебували до його вчинення. Наслідки двосторонньої
реституції застосовуються одночасно з визнанням угоди недійсною.
Збитки, що завдано особі у разі порушення її цивільних прав,
відшкодовуються за правилами статті 22 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. Наведеною нормою визначено, що до збитків відносяться
втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням
речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для
відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які
особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її
право не було порушене (упущена вигода).
При розгляді спору про стягнення збитків, передбачених
наведеною нормою, суд повинен дослідити наявність складу
цивільного правопорушення, а саме: порушення цивільного права чи
інтересу; наявність збитків та їх розмір; причинний зв'язок між
порушенням права та збитками та наявність вини (крім випадків
прямо передбачених законом коли така відповідальність настає
незалежно від вини заподіювача).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок"Тетерів"
упродовж усього розгляду справи наголошував на тій обставині, що
постановою Житомирського апеляційного господарського суду у справі
№ 5/17 д, яка Вищим господарським судом залишена без змін, було
встановлено відсутність факту сплати позивачем коштів за договором
оперативного лізингу та, як наслідок, не було застосовано
двосторонню реституцію через відсутність підстав. При розгляді
спору про стягнення збитків відповідач заперечував наявність
протиправної поведінки та своєї вини у спричиненні збитків,
зауважував на необхідності дослідження складу правопорушення, як
того вимагають наведені норми . Доводи на які посилався відповідач
у справі, як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог про
стягнення збитків, повною мірою не були досліджені місцевим та
апеляційним господарськими судами.
В силу вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права. Наведене є підставою для скасування ухвалених у справі
судових рішень, а справа підлягає направленню до господарського
суду Житомирської області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Житомирської області від
17.03.2006 року та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 19.07.2006 року у справі № 12/214
скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського
суду Житомирської області.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Ринок"Тетерів" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич