Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. -головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Одеської залізниці

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду

від 01.08.2006р.

у справі

господарського суду Одеської області

за позовом

Одеської залізниці

до

1. Виконавчого комітету Одеської міської ради

2. Одеської міської ради

3. Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

про

визнання правочину недійсним

за участю представників:

позивача: Ротар I.В. -дов. від 05.09.2005р. №403

відповідача 1: Кіхтенко О.С. -дов. від 04.05.06р. №31/вих/д

відповідача 2: Кіхтенко О.С. -дов. від 05.05.06р. №277/исх-гс; Голубова I.Г. -дов. від 04.10.06р. №01-13/11834

відповідача 3: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Одеська залізниця звернулась до господарського суду Одеської області з уточненим позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради та Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання недійсним акта приймання передачі до комунальної власності територіальної громади м. Одеси житлового будинку № 12 а, розташованого у м. Одесі по вул. Середньофонтанській, та інженерних мереж водо-, тепло-, електропостачання, водовідведення та окремо стоячої бойлерної в частині передачі до комунальної власності будівлі залізничних кас площею 5 778, 0 кв. м.

Позов мотивовано порушенням чинного законодавства в частині передачі до комунальної волосності житлового будинку разом із приміщенням залізничних кас, яке за актом передачі не увійшло до загальної площі будинку, є суто виробничим, не призначено для обслуговування житлового фонду, а тому не підлягає передачі разом із житловим будинком. Крім того, оспорюваний акт передачі житлового будинку зі сторони Одеської залізниці підписаний неуповноваженою особою.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.2006р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. у даній справі, в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані відповідністю акта передачі спірного майна вимогам чинного на той час законодавства та схваленням в подальшому діями позивача передачу майна за оспорюваним актом, який підписаний з боку Одеської залізниці неуповноваженими особами.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. у даній справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а справу передати на новий розгляддо суду 1-ї інстанції з огляду на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме ст.ст. 202, ч.1 ст. 237, 241 ЦК України (435-15) , ч.6 ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) .

У відзиві на касаційну скаргу Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з мотивів, наведених у відзиві.

Відповідач -3 не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено господарським судом, Одеська міська рада своїм рішенням від 04.01.2002р. надала згоду на прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади м. Одеси житлових будинків, зовнішніх інженерних мереж, об'єктів житлово-комунального призначення управління Одеської залізниці, в тому числі будинку № 12-а по вул. Середньофонтанській у м. Одесі.

29.04.2002р. між Одеською залізницею та Приморською районною державною адміністрацією Одеського міськвиконкому був укладений договір, згідно якого Одеська залізниця передає, а райдержадміністрація приймає в комунальну власність загальнодержавний житловий фонд, що перебував у повному господарському віддані Одеської залізниці, а також внутрішньо будинкові мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, приміщення котельних, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання, тощо).

Рішенням виконкому Одеської міської ради № 357 від 18.06.2003р. затверджено акти приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Одеси житлових будинків Одеської залізниці, інженерних мереж, бойлерної (надалі Акт), в тому числі і будинку по вул. Середньофонтанська,

12-а.

Як встановлено господарським судом, відповідно до зазначеного Акту до об'єкту, що передається в комунальну власність територіальної громади м. Одеси, увійшло вбудоване приміщення залізничних кас, площею 5778 кв.м., розташоване у будинку №12-а по вул. Середньофонтанській в м. Одеса.

Відповідно до ч. 4 ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) об'єкти соціальної інфраструктури передаються разом з майном підприємств, що обслуговували ці об'єкти, у тому числі основними фондами, ремонтно-будівельними базами, майстернями, транспортними засобами, прибиральною технікою, в частині, що визначається комісією з питань передачі об'єктів, яка здійснює передачу. Разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання, тощо).

За змістом зазначеної норми права, вбудовані і прибудовані приміщення об'єкту житлового фонду, який передається із державної власності в комунальну, є його невід'ємною частиною і передаються разом із цим об'єктом, а будівлі, які законодавець визначив як окремі, передаються лише за умови, якщо вони призначені для обслуговування житлового фонду.

З огляду на зазначене, висновки господарського суду попередньої інстанції щодо відповідності оскаржуваного Акта чинному законодавству, колегія визнає правильними.

При цьому твердження позивача щодо неправильного застосування судами ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) з огляду на те, що вбудовані приміщення залізничних кас у будинку №12-а по вул. Середньофонтанській є суто виробничими, які не можуть використовуватися для обслуговування житлового фонду, колегія вважає безпідставними з наведених вище причин, оскільки приміщення кас не є окремою будівлею до якої можуть застосовуватись такі умови передачі.

Господарським судом також встановлено підписання Акту прийому-передачі спірного майна з боку Одеської залізниці особами без належних повноважень та подальше схвалення діями Одеської залізниці передачу цього майна у вигляді неодноразових письмових звернень до Одеської міськради та Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міськради з проханням надати приміщення залізничних кас в оренду.

Відповідно до ч.2 ст. 1158 ЦК України (435-15) , якщо дії особи, вчинені в інтересах іншої особи без її доручення, будуть схвалені останньою, то надалі до відносин сторін застосовуються положення відповідної угоди.

Отже, умови оспорюваного Акту, підписаного з боку Одеської залізниці неуповноваженими (без доручення) особами, є обов'язковими для останньої в результаті схвалення нею дій таких осіб, з огляду на що, висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо відмови в позові з наведених підстав колегія визнає правильними та обгрунтованими.

Звідси посилання Одеської залізниці в касаційній скарзі на неправильне застосування апеляційним господарським судом ст. 237, 241 ЦК України (435-15) , колегія вважає безпідставними, оскільки ці норми не підлягають застосуванню в даному спорі і судами попередніх інстанцій не застосовувались.

Слід також зазначити, що Одеською залізницею заявлено позов про визнання недійсним Акту приймання передачі майна до комунальної власності територіальної громади м. Одеси лише в частині передачі будівлі залізничних кас, при цьому в решті підписаний неуповноваженими особами з боку позивача Акт останнім не оспорюється, що також свідчить про його схвалення Одеською залізницею.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та вважає постанову такою, що відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування якої відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. у справі № 30/70-06-2845 залишити без змін.