ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р.
№ 18/614(02-2-27/10867)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю латвійсько-українського
спільного виробничо-комерційного підприємства "Агротехсервіс" на
рішення господарського суду м. Києва від 31 березня 2006 року у
справі № 18/614 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
латвійсько-українського спільного виробничо-комерційного
підприємства "Агротехсервіс" до відкритого акціонерного товариства
"Херсонський нафтопереробний комплекс", Генеральної прокуратури
України, Кабінету Міністрів України про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю
латвійсько-українське спільне виробничо-комерційне підприємство
"Агротехсервіс" звернулось до господарського суду м. Києва з
позовом до відкритого акціонерного товариства "Херсонський
нафтопереробний комплекс", Генеральної прокуратури України та
Кабінету Міністрів України про стягнення з кожного відповідача по
24765011,33 грн., посилаючись на неналежне виконання відкритим
акціонерним товариством "Херсонський нафтопереробний комплекс"
умов договору № 824 від 13 травня 1992 року, незаконне ухилення
відкритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний
комплекс" від виконання рішення Вищого арбітражного суду України
від 10 квітня 1998 року про стягнення боргу на користь позивача,
неправомірні дії Генеральної прокуратури України, що полягають у
перешкоджанні виконання вказаного судового рішення, та
неправомірні дії Кабінету Міністрів України у вигляді незаконних
розпоряджень, наданих Генеральній прокуратурі України та Вищому
господарському суду України.
Клопотанням від 22 листопада 2005 року позивач збільшив
позовні вимоги до 105069743 грн.
В письмовому поясненні від 24 січня 2006 року до суду позивач
зазначив, що не буде мати заперечень, якщо суд виключить зі складу
відповідачів по даному позову відкрите акціонерне товариство
"Херсонський нафтопереробний комплекс", а всю суму завданої шкоди
стягне з Генеральної прокуратури України та Кабінету Міністрів
України, або з одного з названих державних органів.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31 березня 2006
року в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлене у
справі судове рішення, посилаючись на порушення судом правил
предметної підсудності, оскільки спір вирішено не за правилами
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, а в
порядку господарського судочинства. Крім того, позивач вважає, що
дане рішення постановлене з порушенням та неправильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому
просить його скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення
позову -стягнення з відповідачів солідарно 105069743 грн.
У відзиві на касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "Херсонський нафтопереробний комплекс" просить залишити
оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу -без
задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її
задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти
них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Позивачем заявлені позовні вимоги до відповідачів про
відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, та з
підстав відшкодування шкоди, завданої йому неправомірними діями
відповідачів.
Правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність
за порушення зобов'язання передбачені гл. 51 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Встановивши, що між сторонами не існує договірних відносин,
суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про
відсутність правових підстав для задоволення позову про
відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання. Спір про
невиконання відкритим акціонерним товариством "Херсонський
нафтопереробний комплекс" своїх зобов'язань за договором № 824 від
13 травня 1992 року вирішено у справі № 03-1/1-3/18-59/3
постановленням рішення Вищого арбітражного суду України від 10
квітня 1998 року, яке набуло законної сили і знаходиться на стадії
виконання.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування шкоди,
завданої йому неправомірними діями відповідачів, позивач послався
на те, що відкрите акціонерне товариство "Херсонський
нафтопереробний комплекс" ухилялось від виконання судового рішення
від 10 квітня 1998 року, а Генеральна прокуратура України
перешкоджала його виконанню шляхом зупинення примусового
виконання, внесенням протестів про перегляд вказаного рішення в
порядку нагляду та подання про перегляд рішення за нововиявленими
обставинами.
Лише 21 січня 2002 року Верховний Суд України підтвердив
чинність рішення від 10 квітня 1998 року, винесеного на його
користь.
Кабінет Міністрів України безпідставно втручався в судову
діяльність, впливав на суд та Генеральну прокуратуру України з
тим, щоб знайти підстави для перегляду Постанови Верховного Суду
України від 21 січня 2002 року.
Позивач вважає, що протиправними діями відповідачів йому
заподіяна матеріальна шкода на суму заявлених позовних вимог, яка
підлягає відшкодуванню на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями
чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або
юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або
юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її
завдала.
Зі змісту даної правової норми випливає, що підставою
виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди,
протиправність дій особи, яка завдала шкоду, причинний зв'язок між
ними та наявність вини заподіювача шкоди.
Відсутність будь-якої із вказаних підстав виключає цивільну
правову відповідальність, відповідно до ст. 1166 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Встановивши, що протиправність дій відповідачів, їх вина,
наявність шкоди та причинний зв'язок між ними не доведені
належними та допустимими доказами, суд першої інстанції дійшов
висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Даний висновок суду є законним, обгрунтованим, відповідає
нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам
та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не
спростовують.
Не грунтуються на вимогах процесуального права доводи
касаційної скарги про порушення судом правил предметної
підсудності справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
вимоги про відшкодування шкоди,
заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю
суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та
інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються
адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з
вимогою вирішити публічно-правовий спір. Iнакше вимоги про
відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або
господарського судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заявлялись
вимоги про вирішення публічно-правового спору, а заявлені вимоги
про відшкодування шкоди.
Отже, вимоги позивача правомірно вирішені судом в порядку
господарського судочинства.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування
прийнятого у справі судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
латвійсько-українське спільне виробничо-комерційне підприємство
"Агротехсервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського
суду м. Києва від 31 березня 2006 року у справі № 18/614 -без
змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк I.В.
Гончарук П.А.