ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 р.
№ 40/265
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів :
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Кушніренко I.В., Неколяк В.I.,
відповідача
- не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
ЗАТ "Укратоменергобуд"
на постанову
від 20.07.2006 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№40/265
за позовом
ЗАТ "Міжнародний виставковий центр"
до
ЗАТ "Укратоменергобуд"
про
розірвання договору та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2006 в позові
відмовлено з посиланням про недоведеність неналежного виконання
умов договору відповідачем та недоведеність порушення останнім
прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також у зв'язку
з недотриманням сторонами передбаченого ст.188 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
порядку розірвання господарських
договорів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.07.2006 здійснено заміну позивача (ЗАТ "Міжнародний виставковий
центр") його процесуальним правонаступником -ТОВ "Міжнародний
виставковий центр", рішення скасовано та прийнято нове рішення про
задоволення позову - на підставі ч.4 ст.188, ч.6 ст.193, ч.2
ст.320 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
розірвано
укладений між сторонами договір генпідряду №37-04/1 від 24.06.2004
та зобов'язано відповідача передати ТОВ "Міжнародний виставочний
центр" повний пакет технічної та будівельної документації.
ЗАТ "Укратоменергобуд" в поданій касаційній скарзі просить
постанову скасувати, рішення залишити без змін, оскільки вважає,
що судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що позивач не
виконав свої договірні зобов'язання, не забезпечив розробку,
затвердження і передачу генпідряднику проектної
(проектно-кошторисної) документації, своєчасно не здійснював
оплату виконаних робіт, а апеляційна інстанція, скасовуючи законне
та обгрунтоване рішення господарського суду м. Києва від
29.05.2006р. не дала належної правової оцінки цим обставинам
справи та наявним доказам у справі.
Позивач змінив строки виконання робіт, визначені додатковою
угодою №1 до договору генпідряду №37-04/1 від 24.06.2004р., на яку
він посилається, як на підставу своїх вимог, та затвердив на 2006
рік календарний графік виконання будівельно-монтажних робіт
виконання робіт, відповідно до якого строк виконання робіт
продовжується до вересня 2006р.
27.03.2006р. відповідач отримав від позивача не пропозицію
про розірвання договору, а лист з вимогою підписати проект
додаткової угоди №2 від "___" березня 2006р, не підписаної з його
сторони та погрозу про те, що якщо відповідач протягом 7 днів не
підпише цю угоду, - він звернеться до суду за захистом своїх
порушених прав.
В зв'язку з тим, що у позивача відсутня відкоригована
проектна документація, а без такої документації будівництво
проводити взагалі неможливо, відповідач не заперечує проти
розірвання договору за взаємною згодою сторін, при виконанні
позивачем умов договору щодо розрахунків за виконані роботи та
фіксування цих умов в угоді про розірвання договору.
Тільки у випадку, якщо сторони не досягли згоди на розірвання
договору, або у разі неодержання відповіді в установлений строк, з
врахуванням часу поштового обігу, позивач має право, вимагати
розірвання договору в судовому порядку, за наявності достатніх
підстав.
Оскільки господарські суди розглядають справи у спорах, що
виникають при зміні чи розірванні господарських договорів, то
тільки дотримання встановленого ст.188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
порядку зміни та розірвання договору і недосягнення при цьому
згоди"може свідчить про наявність між ними спору.
Скаржник вважає, що між позивачем та відповідачем відсутній
спір про розірвання договору генпідряду №37-04/01 від
24.06.2006р., тому як листом №344 від 20.04.2006р. (відправлено
позивачу по факсу 20.04.2006р. - вхідний у позивача №134/6 від
20.04.2006р.) відповідач повідомив позивача про те, що не
заперечує щодо розгляду умов розірвання договору, при виконанні
умов, передбачених договором на момент його розірвання щодо
розрахунків за виконані роботи та фіксування цих умов в угоді про
розірвання договору.
Зважаючи на дату, зазначену в вихідному номері позовної
заяви, позивач подав позов 05.04.2006р., не дотримуючись вимог,
встановлених ч.4 ст.188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної
інстанцій та заслухавши пояснення присутнього у засіданні
представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з
наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення про відмову в позові та приймаючи
нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд
виходив з того, що:
Між позивачем та відповідачем 24.06.2004 року було укладено
договір генпідряду № 37-04/1, згідно умов якого відповідач
зобов'язався виконати на свій ризик власними і залученими силами
та засобами в строк і за цінами, обумовленими договором,
будівельно-монтажні роботи по будівництву III пускового комплексу
ЗАТ "Міжнародний виставковий центр" за адресою: м. Київ, проспект
Броварський, 15, в обсягах передбачених проектно-кошторисною
документацією та з додержанням будівельних норм та правил.
Згідно підпункту 3.1 пункту 3 договору відповідач
зобов'язався закінчити будівництво об'єкта до 20.02.2005 року.
17.02.2005 року між сторонами було укладено додаткову угоду
№1 до договору генпідряду №37-04/1, відповідно до якої строк
закінчення робіт було продовжено до 20.03.2005 року, всі інші
умови договору були залишені без змін.
Незважаючи на збільшення строку для виконання будівельних
робіт, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором у
встановлений термін.
Згідно пункту 3.1 договору генпідряду № 37-04/1, датою
підтвердження закінчення робіт є дата затвердження акту про
готовність об'єкту (прийняття об'єкту в експлуатацію).
Однак, акт про готовність об'єкту між сторонами договору
підписаний не був, тому істотна умова договору, а саме строк
виконання робіт за договором, відповідачем була порушена. Отже,
помилковим є висновок місцевого господарського суду про те, що
позивач не довів неналежне виконання відповідачем своїх
зобов'язань за договором генпідряду № 37-04/1.
Статтею 526 Цивільного Кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 6 статті 193 Господарського Кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, зобов'язана сторона має право відмовитися від
виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою
стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Згідно пункту 2 статті 320 Господарського Кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, у разі якщо підрядник не береться своєчасно за
виконання договору або виконує роботу настілки повільно, що
закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право
вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Оскільки строк на виконання робіт за договором закінчився, а
роботи відповідачем у повному обсязі не виконані, тому позивач
правомірно звернувся до суду з позовом про розірвання такого
договору.
На виконання ч.2 статті 188 Господарського Кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, 27.03.2006 року позивачем було направлено відповідачу
пропозицію про розірвання договору генпідряду №37-04/1 від
24.06.2004 року.
Відповідь на пропозицію щодо розірвання договору відповідачем
було направлено позивачу 20.04.2006 року (на 24 день після
отримання такої пропозиції). Згідно наданої відповіді,
відповідачем було прийнято лист позивача та додаткову угоду до
договору від 27.03.2005 року, як вимогу про розірвання такого
договору.
Таким чином, оскільки протягом 20 календарних днів відповідач
не повідомив позивача про результати розгляду отриманої
пропозиції, позивач відповідно до ч.4 ст.188 Господарського
Кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
правомірно звернувся з позовом до суду
про розірвання такого договору.
Посилання місцевого господарського суду у своєму рішенні на
те, що пропозиція позивача про розірвання договору не містить
посилання на підстави, зазначені в договорі, є помилковим,
оскільки статтею 188 Господарського Кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
не
передбачено обов'язкових вимог щодо змісту такої пропозиції. Крім
того, додаткова угода про розірвання договору генпідряду №37-04/1
від 24.06.2004 року містить в собі і умови взаєморозрахунку за
договором та обов'язковість проведення акту звірки.
Колегія погоджується з висновками суду про наявність підстав
для розірвання укладеного між сторонами договору з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової
оцінки умов договору генпідряду від 24.06.2004 № 37-04/1,
додаткової угоди № 1 до нього та інших наявних у справі доказів в
їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не
спростовано факт порушення ним істотної умови договору -строку
виконання робіт, що вказує на невиконання відповідачем своїх
зобов'язань за договором у встановлений термін.
В зв'язку з цим на спірні підрядні правовідносини судом
правомірно поширено дію ч.2 ст.320 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, якою врегульовано можливість розірвання договору
підряду при неналежному виконанні підрядником своїх обов'язків.
Окрім того, враховуючи встановлений судом факт порушення
відповідачем строку виконання робіт, на спірні відносини
поширюється також дія ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якою визначено в якості підстави для розірвання
договору за рішенням суду факт істотного порушення договору однією
із сторін, чим спростовуються помилкові посилання скаржника в
обгрунтування своїх заперечень на ст.188 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, якою врегульовано досудовий порядок зміни та
розірвання господарських договорів в разі виникнення такої
необхідності у однієї з сторін.
Предмет правового регулювання ч.2 ст.651 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.188 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
не слід ототожнювати, оскільки при встановленні підстав
для застосування ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, сторона, яка ініціює розірвання договору за рішенням суду,
повинна довести вчинення іншою стороною істотного порушення
договору, а тому не зобов'язана дотримуватися встановленого
частинами 2, 3, 4 ст.188 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
порядку розірвання договорів, для застосування якого (порядку)
факт порушення умов договору не є вирішальним. Достатнім
визнається виникнення у сторони договору суб'єктивної необхідності
розірвати договір (ч.2 ст.188 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
).
Зважаючи на це касаційна інстанція відхиляє необгрунтовані
твердження відповідача про відсутність спору між сторонами, які
грунтуються виключно на помилковому застосуванні скаржником до
спірних відносин ст.188 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
З цих же мотивів помилковим визнається обгрунтування судом
першої інстанції відмови в позові обставинами пред'явлення позову
до одержання від підрядника відповіді на пропозицію позивача про
розірвання договору. Адже, в разі встановлення судом факту
порушення стороною (сторонами) умов договору, дотримання
встановленого ст.188 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
досудового порядку розірвання договорів не є обов'язковим.
Тим більше, що судом першої інстанції встановлено також
порушення позивачем умов договору, які не спростовано апеляційним
судом, що свідчить про наявність достатніх підстав для розірвання
договору генпідряду №37-04/1 в порядку ч.2 ст.651 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Водночас не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо його
згоди з розірванням договору та обумовленої цим відсутності спору
між сторонами, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, у
листі відповідача №344 від 20.04.2006 така згода обтяжувалася
виконанням позивачем певних умов, а, відтак, її (згоду) не можна
вважати досягнутою.
Разом з тим, колегія не може прийняти до уваги посилання
відповідача в обгрунтування доводів щодо продовження строку дії
договору на календарний графік виконання будівельно-монтажних
робіт, оскільки, по перше, цей документ не є додатковою угодою в
розумінні п.10.2 договору №3704/1, а по-друге, згідно імперативних
вимог ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
наявні у справі докази.
Зважаючи на вищенаведене колегія не вбачає підстав для
скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.07.2006 у справі №40/265 залишити без змін, а касаційну скаргу
ЗАТ "Укратоменергобуд" -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В. Цвігун