ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

                            ПОСТАНОВА 

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ 

     17 жовтня 2006 р. 

     № 18/17-19/326 

     Вищий   господарський   суд   України   у   складі   колегії:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,  суддів  Васищака  I.М.,  Палій
В.М.,    за    участю    суб'єкта    підприємницької    діяльності
ОСОБА_1розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   касаційну
скаргу відкритого акціонерного  товариства  "Прикарпатагробуд"  на
рішення   від   30   січня   2006   року    господарського    суду
Iвано-Франківської області та постанову від 20  червня  2006  року
Львівського  апеляційного   господарського   суду   у   справі   №
18/17-19/326  за  позовом   суб'єкта  підприємницької   діяльності
ОСОБА_1 до відкритого акціонерного  товариства  "Прикарпатагробуд"
про стягнення 56 904 грн. 18 коп.,

     ВСТАНОВИВ:

     У січні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності  ОСОБА_1
звернувся до  господарського  суду  Iвано-Франківської  області  з
позовом до відкритого акціонерного  товариства  "Прикарпатагробуд"
про стягнення  боргу  в  сумі  56  904  грн.  18  коп.  з  підстав
неналежного виконанням зобов'язання,  що  виникло  з  договору.  В
процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги  і  просив
стягнути 64 832 грн. 34 коп.

     Справа  розглядалась  господарськими  судами  неодноразово  і
рішенням   від   30   січня   2006   року   господарського    суду
Iвано-Франківської області (суддя Т.Максимів), залишеним без  змін
постановою  від  20  червня  2006  року  Львівського  апеляційного
господарського суду, позов задоволено.

     В   касаційній   скарзі   відкрите   акціонерне    товариство
"Прикарпатагробуд" просить судові рішення в даній справі скасувати
з   підстав   незастосування    і    неправильного    застосування
господарськими судами  статей  58  і  128  Господарського  кодексу
України  ( 436-15 ) (436-15)
          ,  статті  50  Цивільного   кодексу   України
( 435-15 ) (435-15)
          ,  статті  62  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
          та  ухвалити  нове  рішення,  яким  в  позові
відмовити.

     Заявлене відповідачем  клопотання  про  відкладення  розгляду
справи у зв'язку з скасуванням довіреностей  на  представництво  в
господарських судах колегія суддів залишила без задоволення.

     Колегія суддів вважає, що  касаційна  скарга  задоволенню  не
підлягає.

     До господарського суду подано позов  про  стягнення  грошових
сум з підстав невиконання  зобов'язання  і  господарськими  судами
встановлено, що  сторони  уклали  договори  про  надання  правової
допомоги від 19 квітня 2001 року, від 26 вересня 2001 року та  від
1 жовтня 2001 року, згідно з якими виконавець зобов'язався  надати
замовнику  правову  допомогу  при  вирішенні  справ  в   державній
податковій інспекції  м.  Iвано-Франківська  та  в  господарському
суді.

     Згідно з пунктом 2 договору  замовник  зобов'язався  сплатити
виконавцю винагороду в розмірі 40  відсотків  від  суми  податків,
зборів,  обов'язкових  платежів  списаної  за  рішенням  державної
податкової інспекції або господарського суду в 10-ти денний термін
з   дня   списання   відповідних   сум   або   набрання   рішенням
господарського суду законної сили.

     Факт    виконання    позивачем     договірних     зобов'язань
підтверджується постановами від 11 березня 2001 року  у  справі  №
А-8/404 і від 3 квітня 2002 року у справі  №  А-4/424  Львівського
апеляційного господарського суду, а також рішенням від  25  червня
2001 року державної податкової інспекції у м.Iвано-Франківську про
списання заборгованості.

     За обставин  невиконання  відповідачем  грошових  зобов'язань
господарські  суди,   встановивши   в   діях   відповідача   склад
цивільно-правової  відповідальності,   застосувавши   до   спірних
відносин правила статей  525  і  526  Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
         , обгрунтовано задовольнили позов.

     За правилами статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        
боржник, який  прострочив  виконання  грошового  зобов'язання,  на
вимогу кредитора має сплатити суму  боргу  з  урахуванням  індексу
інфляції, а також три проценти  річних  від   простроченої   суми, 
якщо   інший   розмір  процентів  не  встановлений  договором  або
законом і господарські суди  дійшли  обгрунтованого  висновку  про
задоволення позову в частині стягнення індексу інфляції та річних.

     Доводи касаційної скарги зводяться  до  намагань  відповідача
надати перевагу його доказам над  іншими,  що  суперечить  вимогам
статті  111-7  Господарського   процесуального   кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
         , тому судовою колегією до уваги не приймаються.

     Отже,  з  урахуванням  меж  перегляду  справи  в   касаційній
інстанції колегія  суддів  вважає,  що  під  час  розгляду  справи
фактичні її обставини були встановлені  господарськими  судами  на
підставі  повного  і  об'єктивного  дослідження  поданих  доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і  при  вирішені  спору
суди правильно застосували норми  матеріального  і  процесуального
права.

     Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         ,
суд

     ПОСТАНОВИВ:

     Рішення  від  30  січня   2006   року   господарського   суду
Iвано-Франківської області та постанову від 20  червня  2006  року
Львівського  апеляційного   господарського   суду   у   справі   №
18/17-19/326 залишити без  змін,  а  касаційну  скаргу  відкритого
акціонерного товариства "Прикарпатагробуд" без задоволення.

     Виконання рішення від 30 січня 2006 року господарського  суду
Iвано-Франківської області в даній справі поновити.

     Головуючий, суддя

     М. В. Кузьменко

     Суддя

     I. М. Васищак

     Суддя

     В. М. Палій