Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової -головуючого

Н. Волковицької Т. Костенко

за участю представників:

Позивача

не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

Відповідачів

не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Березівського районного споживчого товариства

на постанову

від 20.06.2006року Одеського апеляційного господарського суду

у справі

№ 16/462-05-10576 господарського суду Одеської області

за позовом

Березівського районного споживчого товариства

до про

Суб'єкта підприємсницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 стягнення 16494,00грн. та виселення.

ВСТАНОВИВ:

Березівське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1про розірвання договору оренди від 01.06.2003року, укладеного між сторонами по справі, виселення відповідача із орендованих ним приміщень, а також стягнення подвійної суми доходів від оренди у розмірі 28998,84 грн. та заборгованості за електроенергію у розмірі 294 грн. Свої вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням СПД ОСОБА_1 зобов'язань, прийнятих на себе по договору оренди від 01.06.2003року, в частині повернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору.

Позивач уточнив позовні вимог та наполягав на виселенні СПД ОСОБА_1 з нежитлових приміщень загальною площею 250 кв.м., розташованих за адресою: Одеська область, м. Березівка, АДРЕСА_1, а також стягненні з відповідача неустойки у сумі 1.200 грн., упущеної вигоди у сумі 15.000 грн. та заборгованості за електроенергію у сумі 294 грн. (всього 16.494 грн.).

Рішенням від 24.01.2006року господарського суду Одеської області у задоволенні позову відмовлено.

За апеляційною скаргою Березівського районного споживчого товариства Одеський апеляційний господарський суд постановою від 20.06.2006року рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін.

Березівське районне споживче товариство подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі заявник наголошує на тому, що оскільки законодавством встановлений порядок, який передбачає передачу та повернення майна з оренди відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України (435-15) , то суди повинні були застосувати цю статтю.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом розгляду у даній справі є вимога про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 16494,00грн.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи встановлено, що між Березівським РСТ та СПД ОСОБА_1 01.06.2003році укладений договір оренди НОМЕР_1 відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач - прийняв у строкове (до 01.06.2004року), платне володіння та користування 1/2 частини продовольчого магазину загальною площею 250 кв.м. для торгівлі товарами народного споживання.

Відповідно до пункту 6.5 договору від 01.06.2003року у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

З огляду на відсутність заперечень сторін після закінчення строку дії договору оренди, термін дії договору від 01.06.2003року було пролонговано до 01.06.2005року.

Повідомленням за № НОМЕР_2 від 16.06.2005року Березівське РСТ повідомило орендаря про припинення строку дії договору оренди від 01.06.2003року та небажання продовжувати орендні відносини, а також запропонувало звільнити орендовані приміщення в строк до 27.06.2005року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що незважаючи на відсутність документального підтвердження повернення СПД ОСОБА_1 об'єкту оренди по договору від 01.06.2003р. Березівському РСТ, орендоване відповідачем приміщення було ним звільнено після закінчення строку дії зазначеного договору, у зв'язку з чим суди не вбачають правових підстав для задоволення позовних вимог Березівського РСТ в частині виселення відповідача з раніше орендованих ним приміщень.

Однак касаційна інстанція не може погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції, оскільки відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України (435-15) , повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Вказані приписи законодавства залишились поза увагою суду як першої інстанції та і апеляційного господарського суду.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, та в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення від 24.01.2006року господарського суду Одеської області та постанову від 20.06.2006року Одеського апеляційного господарського суду у справі № 16/462-05-105-10576 господарського суду Одеської області скасувати.

Справу № 16/462-05-105-10576 направити до господарського суду Одеської області на новий розгляд.

Касаційну скаргу Березівського районного споживчого товариства задовольнити частково.